Справа № 22ц-8999 від 2007 року        Головуючий в 1 інстанції Чебикін В.П.

Категорія 39                                            Доповідач Бараннік О. П.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2007 рік грудень 10 дня        Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого       - Бараннік О.П.,

суддів             - Михайловської С. Ю.,  Чубукова О.П.,

при секретарі      - Кочковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на рішення Індустріального районного суду м.  Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про стягнення вихідної допомоги,  моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_1  звернулася до суду з позовною заявою до ВАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про стягнення вихідної допомоги,  середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,  посилаючись на те,  що з 13.08.2003 року вона працювала у відкритому акціонерному товаристві „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів".

28 березня 2007 року на підставі статті 38 КЗпП України вона звернулася до відповідача з заявою,  згідно якої просила звільнити її за власним бажанням.

В послідуючому,  у зв'язку з тим,  що на вказаному вище підприємстві порушувались строки виплати заробітної плати,  передбачені статтею 115 КЗпП України та пунктом 3.2.12 Колективного договору акціонерного товариства на 2007 рік,  позивачка 29.03.2007 року звернулася спочатку до голови правління,  а потім і до комісії по трудовим спорам з вимогою виплатити їй вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку.

Але у зв'язку з тим,  що її звернення так і залишились без задоволення,  вона вимушена була звернутись з даним позовом до суду.

Пізніше,  у зв'язку з виплатою позивачці на підставі касового ордеру № 1198 від 10.07.2007 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 718 гривень 14 копійок,  вона наполягала на стягненні на її користь з ВАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" тільки вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного заробітку,  що складає 4 534 гривні та моральної шкоди,  яку вона оцінює у розмірі 1 000 гривень.

Рішенням Індустріального районного суду м.  Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року з ВАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на користь ОСОБА_1  стягнута вихідна допомога у '

2

розмірі 4 534 гривні,  моральна шкода у розмірі 1 000 гривні а також понесені витрати по справі.

В апеляційній скарзі ВАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" просить рішення суду,  як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог,  колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає,  що апеляційна скарга ВАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" підлягає задоволенню,  а рішення суду - скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1  суд першої інстанції виходив з того,  що доводи позивачки приведені нею в обґрунтування своїх вимог,  знайшли підтвердження в судовому засіданні та можуть бути покладені в основу прийняття рішення по справі.

Але,  з таким висновком суду погодитись не можливо,  оскільки він зроблений поверхово і без ретельного з'ясування дійсних обставин по справі,  з яких вбачається,  що позивачка наказом № 317 від 10.04.2007 року,  який ніким з сторін по справі не оскаржувався,  була звільнена на підставі її заяви з займаної посади за власним бажанням по  ст.  38 КЗпП України.

І оскільки,  передбачена статтею 44 КЗпП України виплата вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку можлива тільки у разі порушення власником законодавства про працю,  чи умови колективного або трудового договору,  на що посилань у своїй заяві про звільнення ОСОБА_1  ніяких не робила,  рішення суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню,  як постановлене в порушення пункту 3  ст.  309 ЦПК України з послідуючою постановкою нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1  в цій частині.

Що стосується моральної шкоди,  то зважаючи на те,  що заробітна плата позивачці в період виконання нею своїх трудових обов'язків на підприємстві виплачувалась в межах місячного строку ,  її звільнення було здійснене відповідно до вимог чинного трудового законодавства,  а та затримка виплати кінцевого розрахунку при звільнені хоча і мала місце,  але також в добровільному порядку була виправлена відповідачем,  що і призвело до відмови позивачки від позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  позовні вимоги ОСОБА_1  і в цій частині,  на думку колегій судців,  задоволені бути не можуть.

Таким чином,  приймаючи до уваги викладене,  керуючись  ст.  ст.  304,  307,  п. 3  ст.  309,  313-314, 316 ЦПК України,  колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" задовольнити.

3

Рішення Індустріального районного суду м.  Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року - скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ВАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,  але на нього може бути принесена касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.