Справа 22ц-194/08 року                   Головуючий 1-ї інстанції:   Стрєльніков Д.В.

Категорія        11                               Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА

 Іменем України

2008   року    січня   місяця   21   дня   судова колегія судової палати   в цивільних

справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                                        Лисенка П.П.,

суддів:                                                   Данилової О. О.,

Кутової Т.З.,

при секретарі:                                    Негрун І. О.,

за участю:     позивачки ОСОБА_1 та   її представника  ОСОБА_2,  відповідачки ОСОБА_3  та її представника ОСОБА_4 ,  розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  в  м.   Миколаєві  цивільну  справу  за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на   рішення     Миколаївського     районного   суду         Миколаївської області   від     9

листопада   2007 року за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_3

про спонукання до укладення договору

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3   про спонукання до укладення  договору.

В позові зазначено,  що в грудні 2006 року позивачка передала відповідачці 1000 грн. завдатку за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,  який сторони мали намір укласти в майбутньому. Оскільки в подальшому ОСОБА_3  відмовилася від укладення вказаного договору,  позивачка просила задовольнити її вимоги.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати,  а справу повернути на новий розгляд,  посилаючись на те,  що суд допустив порушення процесуального права.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення сторін,  дослідивши докази по справі,  судова колегія вважає,  що апеляційна скарга не підлягає   задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,  виконати роботу,  надати послугу,  сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом,  7 грудня 2006 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3  1000 грн. в рахунок вартості квартири АДРЕСА_1 про наміри продажу якої в майбутньому за 5010 грн. домовились сторони,  оформивши таку домовленість в простій письмовій формі (а.с.  13).

 2

Зобов'язання щодо укладення договору в майбутньому на певних умовах,  відповідно до положень  ст.  635 ЦК України,  може випливати з попереднього договору,  який укладається у формі,  встановленій для основного договору,  а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

Зважаючи на те,  що відповідно до  ст.  657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації,  то і попередній договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Між тим,  вищезазначена письмова угода про наміри укласти договір в майбутньому,  яка міститься на а.с.  13,  сторонами не посвідчена нотаріально,  а тому з неї і не випливає обов'язок відповідачки укласти такий договір,  а тому і в позивачки не виникло права вимагати такого від останньої.

Крім цього,  вказана письмова угода,  якій сторони дали назву «угода про задаток»,  не є задатком в розумінні вимог  ст.  570 ЦК України,  і не тягне зобов'язання для відповідачки   щодо укладення договору купівлі-продажу.

За такого,  ОСОБА_3  після оформлення правовстановлюючих документів на спірну квартиру розпорядилася нею на свій розсуд та за договором купівлі-продажу від 1 серпня 2007 року продала цю квартиру ОСОБА_5 (а.с.  48).

Враховуючи наведені обставини,  суд вірно відмовив в задоволенні позову.

Посилання апелянта на не вирішення судом заяви про забезпечення позову,  не заслуговують на увагу,  оскільки таке не вплинуло на вірність висновків суду.

Доводи викладені в апеляційній скарзі про те,  що суд порушуючи права позивачки,  відмовив їй в задоволенні клопотання про оголошення перерви по справі для уточнення позовних вимог,  також не можна прийняти до уваги,  оскільки таке ствердження не відповідає змісту протоколу судового засідання,  зауваження на який позивачкою не подавались в порядку передбаченом п.2-1 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України.

Враховуючи наведене,  перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення,  судова колегія вважає,  що воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права,  а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  313 ЦПК України,  судова колегія,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1   - відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 9 листопада  2007 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили,  тобто з дня її проголошеная.