Справа №22ц-87/08                                                          Суддя першої інстанції Франчук О.Г.

Категорія 39                                                 Суддя-доповідач апеляційного суду Кочачснко В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 січня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                            Буренкової К.О.,

судців:                                                                          Довжук Т.С. ,  Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства відкритого типу „Южноукраїнський домобудівний комбінат" (далі - АТВТ „Южноукраїнський

домобудівний комбінат")

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 жовтня 2007 р. за позовом ОСОБА_1 до АТВТ „Южноукраїнський до­мобудівний комбінат" про стягнення заборгованості по заробітній платі,  компенсації за невикористану відпустку,  середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

06 серпня 2007 р. ОСОБА_1 пред'явив у суді позов,  який він в ході розгляду справи неодноразово уточнював,  до АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат" про стягнення заборгованості по заробітній платі,  компенсації за невикористану відпуст­ку,  середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди.

Позивач зазначав,  що з 18 вересня 1985 р. працював у відповідача на різних посадах,  а з 15 травня 2000 р. - головою правління АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбі­нат". З роботи був звільнений 07 грудня 2006 р. з підстав,  передбачених п. 6  ст.  36 КЗпП України.

Однак при звільненні йому без поважних причин не було виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку,  а видачу трудової книжки затримано до 24 травня 2007 р.

Посилаючись на викладені обставини та порушення його трудових прав,  позивач просив суд задовольнити його уточнений позов про стягнення з відповідача на його ко­ристь 7391 грн. 22 коп.3аборгованості по заробітній платі,  2240 грн. 94 коп. компенсації за невикористану відпустку,  35065 грн.80 коп. середнього заробітку за час затримки вида­чі трудової книжки та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 жовтня 2007 р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь пози­вача 7391 грн. 22 коп.3аборгованості по заробітній платі,  2240 грн. 94 коп. компенсації за невикористану відпустку,  35065 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розра­хунку та 3000 грн. моральної шкоди. Також з відповідача в доход держави стягнуто судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача,  посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права,  просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.

Вислухавши суддю - доповідача,  пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

2

 ст.  212 ЦПК України визначено,  що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переко­нанням,  яке ґрунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому дослі­дженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого зна­чення. Суд оцінює належність,  допустимість,  достовірність кожного доказу окремо,  а та­кож достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково,  місцевий суд виходив з того,  що відповідач,  звільни­вши позивача з роботи 07 грудня 2006 p.,  своєчасно не виплатив йому заборгованість по заробітній платі,  компенсацію за невикористану відпустку,  а також безпідставно до 24 травня 2007 р. затримав видачу трудової книжки,  чим заподіяв ОСОБА_1 мора­льну шкоду.

Між тим,  не з усіма висновками суду можна погодитись,  оскільки він,  всупереч вка­заним вимогам  ст.  212 ЦПК України,  дійшов до деяких з них без належної оцінки наявних у справі доказів,  що мають значення для справи,  та неправильно застосував норми матері­ального права,  які регулюють спірні правовідносини.

Не викликає заперечень висновок районного суду про необхідність стягнення з від­повідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку. Він ґрунтується на  ст.  83 КЗпП України і проти цього не заперечував представник відповідача.

Перевіряючи правильність рішення місцевого суду в частині стягнення,  на підставі  ст.  116 КЗпП України,  на користь позивача 7391 грн. 22 коп.3аборгованості по заробітній платі колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів архівної справи №2-311/2007 за позовом ОСОБА_1 до АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат" про стягнення заборгованості по заробітній платі вбачається,  що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 квітня 2007 р. з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробі­тній платі в сумі 8799 грн.,  яка не була йому виплачена станом на 24 лютого 2006 р.

З виданої відповідачем довідки від 24 травня 2007 р. (а.с.  5),  на підставі якої район­ний суд ухвалив оскаржене рішення,  видно що заробітна плата позивачу з березня 2006 р. по листопад 2006 р. (включно) не нараховувалась. У грудні 2006 р. йому було нараховано 2240 грн. 94 коп.3арплати і утримано з них 359 грн. 56 коп. А в січні 2007 р. - нараховано 1993 грн. 24 коп.,  а утримано - 358 грн. 28 коп.

Таким чином,  невиплачена позивачу заборгованість по заробітній платі,  щодо якої не ухвалювалось судове рішення складає лише 3516 грн. 34 коп. В зв'язку з чим,  відповідно до  ст.  309 ЦПК України,  оскаржене рішення в цій частині підлягає зміні шляхом змен­шення розміру стягнення заборгованості по заробітній платі з 7391 грн. 22 коп. до 3516 грн. 34 коп.

Оскільки порушення трудових прав позивача спричинило йому моральні страждан­ня,  то районний суд дійшов до вірного висновку,  що відповідно до  ст.  237-1 КЗпП України він має право на відшкодування моральної шкоди.

Проте,  визначаючи розмір моральної шкоди місцевий не зовсім правильно врахував тривалість неправомірних дій відповідача,  характер заподіяної шкоди,  та обсяг перенесе­них ОСОБА_1 страждань. Тому,  використовуючи роз'яснення,  викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами),  судова колегія прийшла до висновку,  що достатній розмір такого відшкодування становитиме 1000 грн.

Поза увагою суду першої інстанції залишились заперечення відповідача щодо стяг­нення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримці у вида­чі трудової книжки.

Як видно з протоколу судового засідання (а.с.  90),  позивач в остаточному позові вже не вимагав стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак районний суд,  порушуючи положення ч. 1  ст.  11 ЦПК України про те,  що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  пода­ним відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сто­рін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  ухвалив рішення за такою вимогою,  хоча по­зивач від неї відмовився.

 3

Вимагаючи стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,  позивач вказував,  що така затримка мала місце з вини відповідача протягом 644 днів (зво­ротна сторона а.с.  2 та а.с.  23).

Між тим,  згідно ч. 4  ст.  235 КЗпП України,  середній заробіток виплачується праців­никові у разі затримки видачі трудової книжки лише при наявності вини власника або уповноваженого ним органу.

Матеріали справи свідчать,  що рішенням загальних зборів АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат" від 06 травня 2006 р. позивач буз звільнений з посади голови правління цього підприємства. Про таке рішення позивач був повідомлений рекомендова­ною поштою (а.с.  105-108).

Після чого,  07 грудня 2006 р.,  ОСОБА_1 був звільнений з роботи з підстав,  пе­редбачених п. 6  ст.  36 КЗпП України. Про що він теж був повідомлений рекомендованим листом (а.с.  115-117),  до якого була додана копія наказу про звільнення,  з пропозицією отримати на підприємстві трудову книжку.

Відповідно до Постанови KM України від 27 квітня 1993 р. (з наступними змінами) „Про трудові книжки працівників" та п. 4. Інструкція про порядок ведення трудових кни­жок працівників,  затвердженої наказом Міністерства праці України,  Міністерства юстиції України,  Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. (з на­ступними змінами),  власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати праців­нику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення,  то власник або уповноваже­ний ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхід­ність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускаєть­ся тільки за письмовою згодою працівника.

Оскільки позивач,  отримавши копію наказу про звільнення і пропозицію отримати на підприємстві трудову книжку,  не надав своєї письмової згоди про направлення йому трудової книжки поштою,  а отримав її сам 24 травня 2007 р.,  то вина відповідача у затри­мці видачі трудової книжки відсутня.

За таких обставин,  відповідно до пунктів 3,  4 ч. 1  ст.  309 ЦПК України,  оскаржене рішення місцевого суду підлягає скасуванню в указаних частинах з ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по за­робітній платі та моральній шкоді,  а також відмові в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  309,  313 - 315 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат" задовольни­ти частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 жовтня 2007 р. в частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,  заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій части­ні нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення се­реднього заробітку за час затримки видачі трудової книжки відмовити.

Зменшити розмір стягнення з АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі з 7391 грн. 22 коп. до 3516 грн. 34 коп. (з яких вже були утримані прибутковий податок й інші обов'я­зкові платежі),  а моральної шкоди з 3000 грн. до 1000 грн.

В решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,  але може бути оска­ржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.