Справа №22ц-240/08                                                       Суддя першої інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 11                                                 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 січня 2008 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                     Буренкової К.О.,

суддів:                                                                   Довжук Т.С. ,  Козаченка В.І.

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю: представників позивачки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м.  Миколаєва від 28 вересня 2007 р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИЛА:

15 лютого 2007 р. ОСОБА_4 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення 10650 грн. авансу,  переданого 20 жовтня 2006 р. для забезпечення договору купівлі-продажу квартири,  як збитків,  завданих неналежним виконанням угоди.

Ухвалою Центрального районного суду м.  Миколаєва від 28 серпня 2007 р. належ­ними відповідачами по цій справі залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ,  а ОСОБА_6 визначено третьою особою,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Позивачка зазначала,  що 20 жовтня 2006 р. на Універсальній біржі „Південь" між ОСОБА_7 ,  який діяв за її дорученням,  та власниками кв. АДРЕСА_1 (ОСОБА_6,  ОСОБА_3,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11 та ОСОБА_12) була підписана угода про намір укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири.

На виконання та в оплату майбутнього договору представник покупця в той же день передав ОСОБА_3 аванс у розмірі 2100 доларів США,  що еквівалентно 10605 грн.

Оскільки в наступному власники названої квартири відмовились укладати вказаний договір,  однак не повернули позивачці суму авансу,  то вона в уточненому позові просила суд стягнути з відповідачів указану грошову суму та понесені нею судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м.  Миколаєва від 28 вересня 2007 р. позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволені повністю. З нього стягнуто на її ко­ристь 10650 грн. збитків та 137 грн. судових витрат. В задоволенні позову до ОСОБА_5  відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3,  посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права,  просив рішення суду скасувати,  а справу направи­ти на новий розгляд.

Вислухавши суддю - доповідача,  пояснення представників позивачки та дослідивши надані сторонами докази,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції,  в межах заявлених вимог,  повно і всебічно дослідив зазначені обставини справи,  належно оцінив надані сторонами доказам і дійшов вірного висновку,  що згідно положень  ст.   ст.  525,  526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановле­но договором або законом.

 2

З матеріалів справи вбачається,  що кв. АДРЕСА_1 нале­жить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6,  ОСОБА_12,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_3,  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - кожному по 1/7 частці.

20 жовтня 2006 р. власники вказаної квартири та ОСОБА_7 ,  який діяв за доручен­ням позивачки,  підписали договір про намір укласти до 01 грудня 2006 р. договір купівлі-продажу зазначеної квартири,  визначивши її ринкову вартість у 72500 доларів США,  що на той час було еквівалентно 366125 грн.

За умовами цієї угоди у разі,  якщо договір купівлі-продажу не буде укладений з вини продавців,  то вони зобов'язались повернути покупцю отриманий аванс.

Того ж дня,  в рахунок оплату по майбутньому договору купівлі-продажу спірної квартири,  ОСОБА_7  передав продавцям (власникам) указаної квартири аванс у розмірі 2100 доларів США,  що еквівалентно 10605 грн.(а.с.  6, 7).

Вказані грошові кошти отримав ОСОБА_3 і в той же день витратив їх тільки на свої потреби (для оплати авансу по договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2,  який він мав укласти з ОСОБА_5 ) (а.с.  39).

В наступному власники спірної квартири змінили свій намір про її продаж,  але аванс позивачці не повернули,  посилаючись на те,  що його отримав і розпорядився ним на свій розсуд лише відповідач ОСОБА_3

Встановивши такі обставини справи та відсутність у ОСОБА_3 наміру добровіль­но повернути аванс,  хоча це було обумовлено зазначеною угодою,  місцевий суд обгрунто­вано стягнув з нього на користь позивачки вказані грошові кошти.

Також вірно суд відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_5 ,  оскільки вона не була учасником намірів купівлі-продажу спірної квартири. А її угода з ОСОБА_3 не є предметом даного спору.

Інші доводи апелянта не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції,  а тому не можуть бути підставою для скасування рішення,  ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  313-315 ЦПК України року,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити,  а рішення Центрального районного суду м.  Миколаєва від 28 вересня 2007 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.