УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 123/7528/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.
"30" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіГорбань В.В.
СуддівМакарчук Л.В., Шестакової Н.В.
При секретаріВостріковій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи - ОСОБА_8, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання договору іпотеки недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
10 липня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи - ОСОБА_8, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання договору іпотеки недійсним. Вимоги мотивовані тим, що 15.06.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір. У забезпечення виконання кредитного договору 15.06.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» /далі - Банк/ та ОСОБА_7 укладеного договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. Вважає, що договір іпотеки суперечить вимогам діючого законодавства та має бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України. Зазначає, що 16.07.2005 року було укладено шлюб між нею - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У період шлюбу ОСОБА_7 було приватизовано квартиру АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на житло 04.04.2006 року. Посилається на те, що відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Частиною 2 статті 65 Сімейного кодексу України передбачено, що для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і /або/ державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Вважаючи на те, що вона своєї письмової згоди на укладання договору іпотеки не давала, а на час укладання договору ОСОБА_7 перебував з нею у шлюбі і майно, а саме, квартира, була придбана у шлюбі, договір має бути визнаний недійсним. Просить визнати договір іпотеки, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9 15.06.2007 року по реєстру № 697, недійсним.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, 3-ої особи - ОСОБА_8, представника 3-ої особи - приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набута одним із подружжя шляхом здійснення свого права на приватизації, тому є особистою власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, 16 липня 2005 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Під час шлюбу одним із подружжя - ОСОБА_14 приватизовано квартиру АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності на квартиру видано ОСОБА_7 04.04.2006 року на підставі розпорядження органу приватизації від 04.04.2006 року.
15 червня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» /правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк»/ та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки у забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_8 15.06.2007 року. За умовами договору предметом іпотечного договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань боржника перед іпотекодержателем.
Відповідно статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» /далі - Закон/ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно з п 5. ст. 5 Закону кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до статті 12 Закону власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що житло, набуте один із подружжя під час шлюбу /до 08.02.2011 року/ внаслідок приватизації державного житлового фонду, вважалося особистою приватною власністю чоловіка, а тому підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України позивачка та її представник не надали доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з'ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що одержана ОСОБА_7 під час шлюбу, у квітні 2006 року, у власність шляхом приватизації спірна відповідно до вимог ст. 60, ч. 5 ст. 61 СК України є такою, що набута під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя і для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення потрібна згода другого подружжя, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні зазначених норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі ч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Так, Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» , який набрав чинності 8 лютого 2011 року, ст. 61 СК України доповнено ч. 5, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Отже, оскільки спірна квартира одержана відповідачем під час шлюбу, у квітні 2006 року, у власність шляхом приватизації, колегія суддів вважає, що до даних правовідносин, які виникли до набрання чинності ч. 5 ст. 61 СК України, не може бути застосовано закон, на який посилається позивачка.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, ураховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них відносини на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 60 СК України, дійшов правильного висновку про те, що одержана відповідачем ОСОБА_7 під час шлюбу, у квітні 2006 року, у власність шляхом приватизації спірна квартира є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для с касування судового рішення.
Судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: Горбань В.В. Макарчук Л.В. Шестакова Н.В.