АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/9493/2013

Головуючий у 1 інстанції: Вернидубов Я.І.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Махлай Л.Д.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Орган опіки і піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

13 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просила визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання її матері ОСОБА_2 Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати разом із нею, за місцем її проживання створені належні умови для нормального виховання і розвитку. ОСОБА_1 порушує домовленості щодо проживання дитини, забирає доньку на кілька днів, а повертає через кілька тижнів у хворобливому стані.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року позов задоволено.

26 квітня 2013 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просив суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що від виконання своїх батьківських обов'язків він не усувався, на що наголошував у своїх запереченнях на позов, які суд першої інстанції до уваги не взяв. Також апелянт зазначив, що позивач та дитина зареєстровані за місцем його проживання, однак проживають за іншою адресою, при чому Акт обстеження умов проживання дитини відсутній. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги створення ОСОБА_2 перешкод йому у спілкуванні з дитиною та невиконання нею розпорядження органу опіки і піклування.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник за довіреністю - ОСОБА_5 апеляційну скаргу просили відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Органу опіки і піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, надіслав до клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони з 09 червня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 року.

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4.

З березня 2011 року сторони проживають окремо, дитина залишилась проживати з матір'ю.

Орган опіки і піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації 23 жовтня 2012 року надав висновок, у якому вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю.

Розпорядженням органу опіки і піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 133 від 19 березня 2013 року визначено участь ОСОБА_1 у вихованні дитини у формі спілкування з донькою у перші та треті вихідні місяця з 10-ї години суботи до 18-ї години неділі, у будні дні - за домовленістю з матір'ю.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався ст. 161 СК України, Декларацією прав дитини, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року та правильно виходив з того, що ОСОБА_1 має нестабільний дохід, вихованням доньки займається матір, самостійно утримує її, створила належні умови для проживання і розвитку дитини.

Посилання апелянта на те, що він не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, та на створення йому ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують, так як визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого права спілкуватися з дитиною та обов'язку брати участь у її вихованні.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки висновок органу опіки і піклування від 23 жовтня 2012 року було складено після обстеження умов проживання дитини та встановлено, що в квартирі створені всі умови для проживання дитини, остання має свою кімнату, де є все необхідне для її розвитку та виховання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді