АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/10106/2013

Головуючий у 1 інстанції: Сушко Л.П.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Махлай Л.Д.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі по 1000 грн. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 18 квітня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, вирішено питання про розподіл судових витрат, допущено негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

20 червня 2013 року представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягає стягненню, з 1000 грн. до 500 грн. та виключити з резолютивної частини рішення «але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначила, що при поданні позову ОСОБА_3 вказала, що витрачає на місяць на дитину 1000 грн., а тому суд першої інстанції неправомірно поклав вказані витрати лише на ОСОБА_1 Також апелянт зазначила, що ОСОБА_1 має мінливий нерегулярний дохід, у літній період працює рибалкою, а у зимовий - вантажником та отримує в середньому 1 300 грн. на місяць. Крім того апелянт вказала, що на утриманні у відповідача знаходяться його батьки, а сам відповідач добровільно купує дитині одяг та взуття. На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 2 ст. 182 СК України, оскільки відповідно до ст. 184 СК України при визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі положення ч. 2 ст. 182 СК України не застосовуються.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила суд її задовольнити.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 листопада 2008 року по 06 вересня 2010 року.

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 працює на тимчасових роботах, має мінливий нерегулярний дохід.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 191 СК України та виходив з того, що стягнення аліментів у запропонованому ОСОБА_1 розмірі (500 грн.) є необґрунтованим, оскільки вказаної суми недостатньо на утримання малолітньої дитини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

На підставі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно вимог ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 протягом 2007-2012 років працював тільки у літній період рибалкою та з липня 2012 року по листопад 2012 року його заробітна плата становила 1 200 грн. в місяць.

Згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 з 01 грудня 2012 року не працевлаштований.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно визначено розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на утримання дитини.

Відхиляючи посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 має мінливий нерегулярний дохід, у літній період працює рибалкою, а у зимовий - вантажником та отримує в середньому 1 300 грн. на місяць, колегія суддів виходить з того, що належних і допустимих доказів отримання доходів у вказаному розмірі суду не надано. Довідку ФОП ОСОБА_5.№ 01/06 від 20 червня 2013 року про те, що ОСОБА_1 працює у нього по трудовому договору від 20 червня 2013 року та отримує заробітну плату у розмірі 1 300 грн. на місяць колегія суддів до уваги не приймає, так як зазначені відомості не узгоджуються із записами у трудовій книжці відповідача, а самого трудового договору та доказів його реєстрації у центрі зайнятості не надано.

Також колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про утримання ОСОБА_1 своїх батьків, оскільки згідно з матеріалами справи мати відповідача працевлаштована та отримує заробітну плату, а відомостей про наявність у ОСОБА_1 батька, якого останній зобов'язаний утримувати, суду не надано.

На думку колегії суддів, є помилковим твердження апелянта про те, що на утримання дитини необхідно 1 000 грн. на місяць, оскільки доказів на підтвердження даного твердження суду не надано.

Судова колегія встановила, що позивачка виконує свої обов'язки щодо виховання та утримання дитини, та витрачає на це свій час і гроші.

Застосування судом першої інстанції положення ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні аліментів у твердій грошовій сумі не впливає на правильність визначення судом першої інстанції розміру аліментів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді