Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/2489/13 Головуючий у 1 інстанції: Редько О.В.

Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Денисенко Т.С.,

Коваленко А.І.,

при секретарі: Волчановій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення авансу,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення авансу.

У позові зазначала, що в жовтні 2010 року між нею та відповідачем ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_6, був укладений попередній договір у відповідності до якого вона передала ОСОБА_5, що діяв в інтересах ОСОБА_6, грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, у рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1. 10 березня 2011 року, між ними знову укладено попередній договір, за яким її представник передав відповідачу в якості завдатку суму грошових коштів у розмірі 25 000 доларів США, у рахунок подальшого укладення договору. Однак 11 січня 2012 року угода не була укладена, оскільки відповідачі ухилилися від умов угоди. З цих підстав просила стягнути з відповідачів на її користь суму авансу в розмірі 279 534 грн. 50 коп. та судові витрати в розмірі 2902 грн. 65 коп.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти за договором від 03.10.2010 року в розмірі 79867 грн. та суму судового збору в розмірі 798 грн. 67 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом, 3 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_6 за довіреністю, був укладений в письмовій формі попередній договір за умовами якого вона передала ОСОБА_5, що діяв від імені ОСОБА_6, аванс у розмірі 10 000 доларів США, у рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

10 березня 2011 року ОСОБА_8, що діяла від імені ОСОБА_3 за довіреністю, та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_6 за довіреністю, знову уклали в письмовій формі попередній договір, за умовами якого її представник передав відповідачу в якості завдатку суму грошових коштів у розмірі 25 000 доларів США, у рахунок подальшого укладення договору (а.с. 10-12).

Однак угода не була укладена, оскільки відповідачі ухилилися від умов угоди.

Задовольняючи частково вимоги позивачки, суд виходив із того, що передані позивачкою відповідачці ОСОБА_6 через ОСОБА_5 в якості авансу кошти у розмірі 10 000 доларів США, що еквівалентні 79 867 грн. підлягають поверненню, а передані нею через представника відповідачці 25 000 доларів США, що еквівалентні 199 667 грн. 50 коп. за письмовим договором від 10 березня 2011 року як завдаток не підлягають стягненню, оскільки ці кошти були сплачені в якості забезпечувального (гарантійного) платежу в забезпечення виконання грошового зобов'язання.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального права

Так, згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки попередні договори між сторонами були укладені в письмові формі і нотаріально не були завірені (тобто є нікчемними), а договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_3 35 тис. (10 тис. + 25 тис.) доларів США, що еквівалентні 279 534 грн. 50 коп. є авансом і відповідно до ст. 570 ЦК України повинні бути повернуті позивачці відповідачкою ОСОБА_6, від імені якої діяв ОСОБА_5 при отриманні коштів, в тому розмірі, в якому грошові кошти передавалися.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення вимог позивачки повністю.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України понесені ОСОБА_3 судові витрати у сумі 2795 грн. 35 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2013 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти в розмірі 279 534 грн. 50 коп. та суму судового збору в розмірі 2 795 грн. 35 коп., а всього 282 329(двісті вісімдесят дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 85 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: