Номер провадження № 22-ц/785/747/13

Головуючий у першій інстанції Непорада

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого-Гірняк Л.А.

Суддів- Троїцька Л.Л., Плавич Н.Д.

При секретарі - Булгак Х.О.

За участю позивача-ОСОБА_9

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4

-про стягнення боргу

В С Т А Н О В И Л А:

21 січня 2012 року позивач звернувся де суду в позовом до відповідача, яким просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики з розмірі 495062.85 гри., що складається з основної суми боргу в гривневому еквіваленті рівному 40 000.00 доларам СІНА, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 148 068.96 грн.. витрат віл інфляції 8 257. 49 гри., відсотків за користування коштами в сумі 8 113,37грн. Крім того позивач просив стягнути з відповідача 3219.00 гри. судового збору та 10 000.00 гри витрат на правову допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14 березня 2009 року уклали договір позики, відповідно до котрого ОСОБА_4 отримав в борг від ОСОБА_5 40 000 доларів США, котрі зобов'язався повернути 14 березня 2011 року,однак свої зобов'язання не виконав. Позивач зазначає, що договором передбачено стягнення пені в розмірі 0,15% від загальної суми за кожен день прострочення та проценти за користування грішми. Одночасно просив стягнути три проценти за прострочення платежу з врахуванням індексу інфляції, з підстав ст.625 ч.2 ЦК України.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в розмірі 319 600 (триста дев'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп.. що дорівнює 40 000 (сорок тисяч) доларів США , пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позики - 148 068 (сто сорок вісім тисяч шістдесят вісім) грн. 96 кой.; витрати від інфляції - 8257 (вісім тисяч двісті п'ятдесят сім) гри. 49 коп.. проценти за користування коштами в сумі 8 113 (вісім тисяч сто тринадцять) грн. 37 коп., судовий збір - 3 219 (три тисячі! двісті дев'ятнадцять) грн.; витрати на правову допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) ірн. 00 коп „ а всього - 497 258 (чотириста дев'яносто сім тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 82 коп,.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що в договорі не встановлений строк повернення боргу, безгрошовість боргової розписки; безпідставність стягнення процентів за користування грішми з врахуванням індексу інфляції та помилка в розрахунку суми боргових зобов'язань.

В ході розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи посилаючись на те, що розписку не писав договір позики не підписував,гроші в сумі 40 000 доларів США не отримував.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином , відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Стягуючи суму основного боргу в розмірі 40 000 доларів США, що еквівалентно 319 600 грн., районний суд виходив з того, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики, а тому з підстав ст.1046 ЦК України стягнув борг в судовому порядку по курсу НБУ станом на 09.10.2012 року. Стягуючи 8 257 грн. проценти за користування коштами з врахуванням індексу інфляції,районний суд виходив з вимог ст.625 ЦК України. За несвоєчасне виконання зобов'язання та виходячи з п.6 укладеного між сторонами договору позики, районний суд стягнув пеню в розмірі 0.15% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Стягуючи судовий збір в розмірі 3219 грн. районний суд виходив з підтвердження сплати судового збору квитанціями. Стягуючи 10 000 грн. на правову допомогу суд виходив з тривалості розгляду справи та великої кількості судових засідань

Судова колегія вважає, що до правовідносин щодо заявлених вимог про стягнення процентів за користування грішми, індексу інфляції та правової допомоги, погодитись не можна, так як висновок суду не відповідає матеріалам справи, та порушенням судом норм матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі пп. 3 і 4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 14.03.2009 року сторони уклали договір позики, за умовами якого відповідач отримав гроші в сумі 40 000 доларів США та зобов'язався їх повернути до 14 березня 2011 року. П.3 договору позики передбачено, що позика за договором є безпроцентною. Сторони передбачили п.6 , що в разі прострочення повернення чергової позики нараховується пеня в розмірі 0.15% від несплаченої суми за кожний день прострочення.(а.с.8).

Судом встановлено, що своїх зобов'язань за договором позики відповідач не виконав.

Судова колегія погоджується з судженням суду першої інстанції, що у відповідності до ст.1049 ч.1 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Виходячи з того, що відповідач свої зобов'язання не виконав районний суд правильно визначив суму боргу в сумі 319 600 грн., відповідно до курсу долара до національної валюти, що становила на день розгляду справи - 7.99 грн,.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильний розрахунок є голослівним та не підтверджений доказами.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судова колегія погоджується з сумою 8 113 грн., як 3 відсотків за прострочку платежу, виходячи з того, що відповідач до 14 березня 2011 року свої зобов'язання не виконав.

Одночасно судова колегія вважає, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу.

Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

з частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про помилкове стягнення судом витрат від інфляції в сумі 8 257 грн., та в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На відміну від процентів як плати за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз правових норм, зокрема статей 536, 549, частини другої статті 625 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлено.

Проте, ст.1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня , коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів,належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Виходячи з того, що договір позики передбачав грошову суму, то п.6 договору позики суперечить ст.1050 ЦК України, та пеня в даному випадку не стягується.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку. що районний суд помилково стягнув з відповідача суму пені , а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для повернення боргу спростовується розпискою, відповідно до котрої повернення боргу передбачено 14 березня 2011 року та п.6 договору. Відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Доказами такого права та факту надання зазначених послуг може слугувати диплом спеціаліста з правознавства, договір про надання юридичних послуг(правової допомоги) та квитанція, що підтверджує оплату послуг.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача ОСОБА_5 приймала участь як його представник на підставі доручення від 03 січня 2012 року(а.с.48).

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що стягуючи 10 000 грн. на правову допомогу, районний суд не врахував вимоги закону та помилково стягнув з відповідача 10 000 грн. на правову допомогу.

Виходячи з того, що представник позивача ОСОБА_9 діяла як його представник, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог в цій частині позову.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ст. 4 п.2 передбачає ставки судового збору, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0.2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з того, що задоволенню підлягають вимоги в частині боргових зобов'язань в сумі 327713 , то і вимоги щодо стягненю понесених судових витрат в сумі 3 219 , підлягають стягненню з відповідача, так як документально підтверджені.

Виходячи з того, що районний суд помилково стягнув з відповідача за боргові зобов'язання суму інфляції, пені та витрати на правову допомогу, то в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в заявлених вимогах.

З врахуванням вищезазначеного судова колегія приходить до висновку, що сума боргових зобов'язань становить 319 600 грн.-сума основного боргу , + 8 113- три проценти за прострочку платежу та судові витрати-3 219 грн., а всього 330 932 грн.

Доводи заявника про те, що він не підписував договір позики та розписку він не писав судова колегія оцінює критично, оскільки ухвалою Апеляційного суду Одеської області при призначені почеркознавчої експертизи ОСОБА_4 були роз'яснені наслідки ухилення від участі в експертизі. Виходячи з того, що для проведення експертизи відповідач не надав оригінали договору позики від 14.03.2009 року та розписки від 14.03.2009 року, вільні зразки почерку та не сплатив передплату вартості експертизи матеріали справи були повернуті без проведення експертизи, судова колегія приходить до висновку про ухилення від участі в експертизі відповідача по справі.

Посилання на безгрошовість договору позики відповідачем не підтверджено належними доказами.

Керуючись ст.ст.309 ч.1 п.3,4;316; 317; 319 ЦПК України судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 330 932 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Суддя - Л.А.Гірняк

Судді- Л.Л.Троїцька

Н.Д. Плавич