РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 123/1108/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.
РІШЕННЯ
"30" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіГорбань В.В.
СуддівАдаменко О.Г. , Макарчук Л.В.
При секретаріВостріковій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
28 січня 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги мотивовані тим, що 03.09.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» /правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»/ та ОСОБА_6 укладено договір про надання банківських послуг. Договір був укладений шляхом надання ОСОБА_6 своєї згоди на те, що підписана ним заява разом з умовами про надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком договір. За умовами договору ОСОБА_6 отримав кредит у сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 30.11.2012 року у ОСОБА_6 утворилася заборгованість за картковим рахунком у сумі 22163,42 грн., з них заборгованість за кредитом 6814,84 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 8818,39 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 4998,60 грн., а також штраф - 500 грн. /фіксована частина/ та 1031,59 грн. /процентна складова/. Просить стягнути з ОСОБА_6 на користь Банку 22163,42 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, не звернув уваги на те, що згідно з п. 9.12 кредитного договору договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи заочне рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском строку позовної давності, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову, але при цьому в повному обсязі не може погодитися з мотивами відмови у задоволенні позову.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 03.09.2008 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який складається із заяви, умов і правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором станом на 30.11.2012 року виникла заборгованість у розмірі 22163,42 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6814,84 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами у розмірі 8818,39 грн., штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та штрафу у розмірі 1031,59 грн. (відсоткова частина).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, згідно із заявою відповідача (а.с. 5) термін дії кредитного ліміту відповідає терміну дії платіжної картки.
Відповідно до положень п. 1.2 умов та правил надання банківських послуг (а.с. 6), ці умови регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг, указаних в Заяві.
Пунктом 9.12 цих умов встановлено, що договір діє упродовж 12 місяців з моменту підписання, також передбачено автоматичне пролонгування дії договору на такий самий строк у разі, якщо жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про зупинення договору.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до пункту 9.12 договір діяв протягом 12 місяців з дня його підписання сторонами, тобто до 03.09.2009 року. Відповідач фактично припинив виконання зобов'язань за договором з березня 2009 року, тобто до спливу погодженого сторонами строку, тим самим виразив небажання подовжувати (пролонгувати) дію договору.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд не звернув уваги на те, що п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг передбачає не термін дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії платіжної карти, визначеного у Заяві, а лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.
Умови ж продовження строку дії картки визначені у розділі 3 правил користування платіжною карткою, які судом першої інстанції не досліджувалися.
Пунктом 3.1.1 Правил встановлено, що строк дії Карти вказаний на лицевій стороні Карти (місяць, рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.
Пунктом 3.1.3 Правил встановлено, що по закінченні строку дії відповідна карта продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява отримувача про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (у попередній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.
У засідання суду апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що строк дії картки був визначений у один рік з моменту укладення договору, тобто з кінцевим строком дії карти 03.09.2009 року.
Отже, даний договір був укладений на 1 рік шляхом видачі ОСОБА_6 кредитної картки на суму 8000 грн. на 1 рік з кінцевим строком дії 03.09.2009 року, а обов'язковими умовами продовження договору було не лише відсутність заяв сторін про його припинення, а й продовження дії кредитної картки, що було можливе лише за наявності коштів на рахунку.
Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 03.09.2009 року, що відповідно до пункту 3.1.1 Правил є останнім днем дії кредитної картки, залишок коштів на рахунку становив - з позначкою мінус, тобто коштів на рахунку не було.
Отже, кредитний договір після 03.09.2009 року закінчив свою дію.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, оскільки до закінчення строку дії договору, яким вважається останній день строку дії карти (03.09.2009 року) ОСОБА_6 не виконав свої зобов'язання щодо погашення кредиту, у банку виникло право вимоги до нього.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_6 є споживчим, тому на нього розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Таким чином, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом 28.01.2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не надав письмової заяви про припинення договору, тому на підставі умов, передбачених п. 9.12 договір не припинив свою дію та про безстроковість дії карти, колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні п. 9.12 умов надання банківських послуг та розділу 3 правил користування платіжною карткою щодо умов продовження строку карти.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини 3 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для зміни судового рішення щодо мотивів відмови у задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2013 року змінити щодо мотивів відмови у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Адаменко О.Г. Макарчук Л.В.