3

Справа № 0910/2-1438/2011

Провадження № 22ц/779/1984/2013

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Фединяка В.Д., Матківського Р.Й., секретаря Драганчук У.М.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Старокутської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на будинковолодіння та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_6 про визнання нечинним та скасування заповіту від 08.06.2007 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 25 червня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Косівського районного суду від 25 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Старокутської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1, а також за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_6 про визнання нечинним та скасування заповіту від 08.06.2007 року, складеного приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_6

Апелянт не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подає апеляційну скаргу в якій зазначає що рішення є незаконним, та таким що підлягає скасуванню. Судом були порушені норми процесуального права та матеріального права, не доведено обставин, які мають значення для справи, проте суд вважає їх встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи. В змісті рішення не наведено вмотивованого обґрунтування для його прийняття. Зокрема твердження в заяві представника Старокутської сільської ради Пальчинської Я.Я., зазначається що оскаржуваний заповіт був підписаний особисто спадкодавцем, хоча вона не була і не могла бути присутньою при оформленні заповіту.

Позивач ОСОБА_2 подав позов про визнання нечинним заповіту та його скасування, однак суд пише про визнання права власності на будинковолодіння, не беручи до уваги те що там є інший позивач - ОСОБА_8, який одночасно є і представником позивача ОСОБА_2 при розгляді двох об'єднаних в одне провадження справи. В рішенні йдеться також про судове рішення від 03.12.2010 року, якого ніколи й не було.

Суд не надав належної оцінки тим фактам, що в основу позовних вимог закладено докази відсутності ініціалу - по батькові - ОСОБА_2, і що на запит суду було отримано відповідь з міліції, відділення РАЦСУ про те , що батьком ОСОБА_9 являється ОСОБА_10. Тобто в суду були всі докази що стосуються даного факту.

Просить рішення суду скасувати, а справу вирішити по суті позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.06.2007 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 4 т. 2).

Згідно даних, що містяться у висновку експерта з досліджень у сфері інтелектуальної власності ВКД НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області №1289 від 25.03.2013 року вбачається, що рукописні записи «зміст заповіту мною прочитано» в заповіті від 08.06.2007 року та рукописні записи в листі від 05.01.1989 року - виконані однією особою, що повністю виключає позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Суд першої інстанції дав вірну правову оцінку доводам позивача ОСОБА_2 про невідповідність запису «по батькові» спадкодавця у заповіті, вказавши, що у свідоцтві про смерть спадкодавця, яке видається на підставі паспорта та у самому заповіті по батькові спадкодавця зазначено як «ОСОБА_2», що і стало підставою нотаріусу для вчинення заповіту. Тому доводи позивача та його представників про визнання нечинним заповіту не знайшли свого підтвердження у суді і у їх задоволенні обґрунтовано відмовлено.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на будинковолодіння, то вони також є безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься копія рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року, яким визнано право власності на спадкове майно за ОСОБА_3, на даний час це рішення суду не скасоване і набрало законної сили.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 25 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Р.Й. Матківський