ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2013 р. Справа № 902/1275/13

Провадження № 14/902/85/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.

представників:

позивача: Ніколаєва Г.Г.- доручення №02-20/1639 від 05.09.2013р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хмільницьким МВ УМВС України у Вінницькій області 10.05.2011 року;

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: виконавчого комітету Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про визнання договору про пайову участь у розвиток інфраструктури міста укладеним,

В С Т А Н О В И В :

Виконавчий комітет Хмільницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору про пайову участь у розвиток інфраструктури міста укладеним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від обов'язкового, у силу закону, зокрема ст.ст. 2, 39, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», укладення договору про пайову участь у розвиток інфраструктури міста, що є підставою для заявлення на розгляд суду вимог про визнання вказаного договору укладеним.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.09.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1275/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (01.10.2013р.) представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладенні в позові.

Натомість, відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, витребуваних доказів не надав, хоча завчасно та належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення останньому. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову станом на момент винесення рішення по справі суду невідома.

При цьому, слід зазначити, що 01.10.2013р. о 10 год. 00 хв. відповідачем до суду подано відзив на позов виконавчого комітету Хмільницької міської ради, однак він не береться судом до уваги, оскільки його подано після судового засідання по даній справі, а відтак при винесенні рішення по ній, судом взято до уваги лише докази подані до початку проведення судового засідання та підчас нього.

З огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення вх. 8008 від 20.09.2013р.) та зважаючи на достатність наявних у справі доказів для об'єктивного прийняття рішення, суд дійшов висновку розглядати справу за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Хмільницької міської ради №473 від 26.01.2012р. „Про затвердження Положення про порядок пайової участі (внеску) замовників у розвиток інфраструктури м. Хмільника" затверджено Положення про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Хмільника (а.с. 16-25).

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Положення пайова участь замовника в інфраструктурі міста Хмільника полягає у перерахуванні замовником до міського бюджету на рахунок цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Хмільника (кошти замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури) коштів для створення інженерно-транспортної та інфраструктури міста згідно з договором.

Розмір пайової участі визначається у відповідному рішенні на підставі розрахунку, який є невід'ємною частиною договору, укладеного з міською радою, у грошовому вираженні відсоткового значення від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж, споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до п. 2.6 Положення для об'єктів, введення в експлуатацію яких буде здійснюватись до 01.01.2013р., кошти пайової участі сплачуються до визнання виконавчим комітетом права власності на об'єкт нерухомого майна.

Пунктом 3.1 Положення сторони обумовили, що договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня звернення замовника про його укладення (у зверненні вказується інформація про банківські реквізити-розрахунковий рахунок, банк, МФО) та передує видачі управлінням містобудування та архітектури містобудівельних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану 18.09.2012р. за №ВН 14312167399 (копія наявна в матеріалах справи), ФОП ОСОБА_2 є замовником будівництва торгівельного комплексу на розі вулиць Фрунзе та Тичини у місті Хмільнику (а.с. 9-13).

Закінчений будівництвом торгівельний комплекс на розі вулиць Фрунзе та Тичини у місті Хмільнику прийнято в експлуатацію шляхом реєстрації Інспекцією ДАБК у Вінницькій області Декларації.

Рішенням виконавчого комітету Хмільницької міської ради №89 від 28.03.2013р. «Про визначення розміру пайової участі ФОП ОСОБА_2 у розвитку інфраструктури м. Хмільника» визначено розмір пайової участі ФОП ОСОБА_2 у розвитку інфраструктури м. Хмільника а сумі 84765 грн. 30 коп. та встановлено термін сплати вказаної суми до 31.05.2013р. Доручено міському голові Грушку В.П. укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Хмільника. Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 протягом 10-ти днів з прийняття рішення укласти з виконавчим комітетом Хмільницької міської ради договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Хмільника (а.с. 14-15).

Листом №02-14/1511 від 12.08.2013р. виконавчий комітет Хмільницької міської ради звернувся до ФОП ОСОБА_2 із вимогою про необхідність у 20-ти денний термін підписати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Хмільника та надіслати підписаний примірник на адресу міської ради (а.с. 26). Проте, як встановлено матеріалами справи та стверджується представником позивача в судовому засіданні, відповідач відповіді на вказаний лист-вимогу не надав.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставами для визнання вищевказаного договору про пайову участь у розвиток інфраструктури міста укладеним.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, доводів позивача, а також оцінюючи наявні у справі докази, суд виходив із наступного.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Позовні вимоги виконавчого комітету Хмільницької міської ради мотивовані порушенням ОСОБА_2 норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. (надалі Закон), в редакції, чинній на момент заявлення вимоги укласти договір (лист-вимога від 12.08.2013р), порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, за змістом наведених положень ст.40 вказаного Закону обов'язок взяти участь у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту згідно з цим Законом (який набрав чинності тільки 12.03.2011р.) покладається на замовників, які мають намір щодо забудови земельної ділянки у даному населеному пункті, подали до органу місцевого самоврядування звернення про укладення договору про пайову участь з відповідними документами, при цьому це звернення має бути зареєстроване органом місцевого самоврядування.

Тільки після цього відповідно до ч.9 ст. 40 Закону укладається договір про пайову участь, причому проміжок часу для укладення договору- не пізніше ніж через 15 днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об'єкта в експлуатацію.

Оскільки Інспекцією ДАБК у Вінницькій області 18.09.2012р. було зареєстровано Декларацію №ВН14312167399 про готовність закінченого будівництвом торгівельного комплексу, безпідставними є позовні вимоги про укладення договору пайової участі, що ґрунтуються на вимоги ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Адже до ініціювання судового спору виконавчий комітет Хмільницької міської ради попередньо не зверталися до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогою подати звернення про укладання договору про пайову участь, ФОП ОСОБА_2 такого звернення не подавав та, відповідно, воно не було зареєстроване, а на час звернення з листом-вимогою від 12.08.2013р. та подання позову до господарського суду (04.09.2013р.) торговельний комплекс на розі вулиць Фрунзе та Тичини у місті Хмільнику був вже прийнятий в експлуатацію, що підтверджується Декларацією зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Вінницькій області від 18.09.2012р.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності 17.03.2011р., та ст.40 вказаного Закону не має зворотної дії в часі (пункт 1 Розділу V „Прикінцеві положення"), а отже положення ст.40, на вимоги якої посилається позивач, не можуть бути застосовані до ФОП ОСОБА_2, який виявив намір забудови земельної ділянки, що перебуває у нього в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки №111-05 від 30.11.2005р., ще у 2005р. (дозвіл на виконання будівельних робіт виданий Інспекцією ДАБК 09.03.2006р. за №08-06; дата початку будівництва 01.04.2006р., дата закінчення - 30.03.2008р.), тобто у період часу, коли Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не існував в правовому полі.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що дозвіл на виконання будівельних робіт був виданий ФОП ОСОБА_2 09.03.2006р. Інспекцією ДАБК у Вінницькій області за №08-06, коли організаційні та правові основи планування, забудови та іншого використання територій були унормовані Законом України „Про планування і забудову територій", що втратив чинність з набранням чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності" (п.10 Розділу V «Прикінцеві положення» вказаного Закону).

Відповідно до ст.27 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000р. (в редакції, чинній станом на 2006р.) фізичні, юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, отримують вихідні дані на проектування цього об'єкта.

Надання вихідних даних фізичним та юридичним особам у повному обсязі забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями не пізніше ніж через два місяці після подання письмової заяви про надання цих даних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною сьомою цієї статті.

Погодження вихідних даних у разі необхідності з підприємствами, установами та організаціями, що надають технічні умови, або отримання додаткової інформації від них здійснюється спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Підготовка та комплектування вихідних даних здійснюється підприємствами, установами та організаціями в порядку, встановленому законодавством. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, необхідних для отримання вихідних даних, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Громадянам, які є власниками (користувачами) земельних ділянок у селах, селищах та містах районного значення, спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури може надавати будівельний паспорт об'єкта містобудування та погоджувати проектну документацію на будівництво об'єкта містобудування без попереднього надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо його інженерного забезпечення. Перелік об'єктів містобудування, щодо яких застосовується спрощена процедура, а також порядок надання будівельного паспорта встановлюються регіональними правилами забудови.

Отже, позивач мав право, але не скористався ним, з встановлення ФОП ОСОБА_2 вимог до пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при встановленні відповідачу вихідних даних на проектування торговельного комплексу, погодження місця розташування цього об'єкту. При цьому, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Крім того, позовні вимоги виконавчого комітету Хмільницької міської ради про визнання договору про пайову участь у розвиток інфраструктури міста укладеним не підлягають задоволенню судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Документом, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду, є позовна заява. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно зі статтями 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визначений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання договору про пайову участь у розвиток інфраструктури міста укладеним зазначеному переліку не відповідає.

Позовна вимога про визнання договору укладеним є встановленням факту, який має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами і не може самостійно розглядатися в окремій справі.

Таким чином, вимога позивача про визнання договору укладеним не відповідає визначеним у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів. Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 36/5005/2165/2012 від 15.08.2012р., у справі №15/111-11 від 11.04.2012р.

Згідно із правовою позицією, яка викладена у п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, спосіб захисту права, який обраний позивачем, не передбачений ЦК України та ГК України, що є в свою чергу самостійною підставою для відмови йому в задоволенні даного позову.

Наведені вище обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у позові в повному обсязі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим лисом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 07 жовтня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу АДРЕСА_1