ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 9104/62388/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 14 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про нарахування недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни , -

ВСТАНОВИВ

25 лютого 2011 року позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по день звернення до суду відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів за вказаний період. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 14 березня 2011 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум, починаючи з 25.08.2010 року і надалі до зменшення розміру допомоги встановлених законодавством. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вказує, що пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Пункт 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів управління Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджу Кабінет Міністрів України. Оскільки Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів та Державним казначейством не здійснювалося асигнувань грошових коштів у бюджет Пенсійного фонду, управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області не вважає свої дії протиправними.

Крім того, апелянт не погоджується з застосуванням «мінімальної пенсії за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.

Постанова в частині відмови в позові не оскаржена, тому відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не розглядається.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відсутність бюджетного фінансування, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2006 року по 24 серпня 2010 року.

Оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції часових обмежень у застосуванні ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову за період з 25 серпня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна виплата є щомісячною соціальною допомогою, а не підвищенням пенсії, як про це зазначено у статті 6 Закону № 2195, що має наслідком зміну постанови в цій частині.

Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 201 ч.1 п.1, 205 ч.1 п.2 ,ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області задовольнити частково, постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 14 березня 2011 року у справі № 2-а-341/11 - змінити, замінивши «щомісячну соціальну допомогу» на «підвищення до пенсії».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: Л.Я. Гудим

В.В. Святецький