Справа № 742/3734/13-ц Провадження № 22-ц/795/2135/2013 Головуючий у I інстанції - Ільченко О.І. Доповідач - Горобець Т. В.
Категорія - цивільна
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Горобець Т.В. ,
суддів -Хромець Н.С., Острянського В.І.
при секретарі - Рудик І.І., Мартинової А.В.
за участі представника позивача Рожка С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 серпня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
24 липня 2013 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір, відповідно до якого, відповідач отримав кредит 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов"язання не виконував належним чином, станом на 31.05.2013 року виникла заборгованість в сумі 24325 грн. 97 коп.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог банку відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Позивачем на зазначене заочне рішення подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування, як незаконного та не обґрунтованого та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, неповне з"ясування обставин,
які мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими та порушення норм матеріального права - ст. 267, 525-531,599 ЦК України та ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів".
В скарзі зазначається, що суд, безпідставно залишив поза увагою відсутність у справі клопотання відповідача про застосування позовної давності, та не врахував, що зобов"язання відповідачем залишаються не виконаними, отже, правовідносини між сторонами тривають. Апелянт вважає, що положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України „ Про захист прав споживачів" в редакції, зміненій Законом від 22.09.2011 року, не підлягає застосуванню до правовідносин, які мали місце до набрання чинності змін ( 16.10.2011 року).
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213, ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 2006 року між сторонами був укладений договір кредиту, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав у кредит 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов"язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування ним та комісію на умовах, передбачених даним договором. Сторони погодили у Заяві від 26.10.2006 року, що підписана заява разом із Пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг ( а.с. 9-10).Банк свої зобов"язання перед позичальником виконав, а ОСОБА_3 взятих зобов"язань по своєчасному поверненню кредиту не виконує, у зв"язку з чим, виникла заборгованість станом на 31.05.2013 року у розмірі 24 325,97 грн.
Підпунктами 9.3, 9.12 Умов та Правил передбачено, що картковий рахунок відкритий на невизначений строк і договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу про припинення дії Договору, він автоматично лонгується ще на такий же строк.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції визнав факт порушення ОСОБА_3 зобов"язань перед Банком за кредитним договором, та розмір заборгованості згідно з розрахунком станом на 31.05.2013 року - 24 235,97 грн.. У той же час, на підставі п.9.3 та 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг та, пославшись на пункт 7 ч.13 ст.11 ЗУ „ Про захист прав споживачів" , визнав строк позовної давності пропущеним, що є підставою для відмови у позові.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, оскільки цей висновок не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з Договором ( п.2 Заяви від 26.10.2006 року) вбачається, що строк дії кредитного ліміту, тобто, строк повернення кредиту відповідає строку дії картки ( а.с.10). Вважаючи, що пролонгація дії договору після збігу 12 місяців можлива лише на наступні 12 місяців за умови відсутності клопотання про припинення дії договору, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що у п. 9.12 Умов йдеться про пролонгування не терміну дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, а стосується лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта. Умови ж продовження дії картки визначені у п.3.Правил користування платіжною картою (а.с.16), відповідно до яких, по закінченню строку дії картки, відповідна картка продовжується Банком на новий строк, якщо до закінчення строку не надійшла письмова заява клієнта про закриття картрахунку.
Надходження такої заяви банку від ОСОБА_3 з матеріалів справи не вбачається.
З письмової відповіді Банку апеляційним судом встановлено, що строк дії картки ОСОБА_3 НОМЕР_1 за Договором від 26.10.2006 року був встановлений до листопада 2008 року, а у 2008 році було здійснено її перевипуск із строком дії до листопада 2012 року (а.с.79). Оскільки, строк дії картки після її перевипуску, закінчився у листопаді 2012 року, а позов заявлено у липні 2013 року, строк позовної давності ПАТ КБ „Приват Банк" не пропущено.
Крім того, про продовження правовідносин між сторонами Договору, свідчать виписки з карткового рахунку ОСОБА_3 про рух коштів на його картковому рахунку на протязі 2006 - 2012 року, а саме, зняття відповідних сум та їх повернення Відповідачем, періодичної зміни ліміту по картковому рахунку ОСОБА_3 з ініціативи Банку, зокрема, у липні 2007 року до 3000,00 грн., у квітні 2008 рок - до 6500,00 грн., у вересні 2009 року ліміт встановлено у розмірі 6070,00 грн.( а.с.80-93).
З додатково наданих на запит апеляційного суду розрахунків Банку щодо розміру заборгованості ОСОБА_3 станом на 31.05.2013 року встановлено, загальний розмір заборгованості становить 24325 грн. 97 коп., яка складається з наступного: 6059,92 грн. заборгованість за кредитом, 16631,48 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина) 1134,57 грн. штраф ( процентна складова).
Відповідачем, який був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді, факт та розмір заборгованості не оспорюється, підстав для сумнівів у правильності розрахунку, здійсненого банком, апеляційний суд не має.
Отже, суд першої інстанції, не встановивши у повному обсязі обставин справи, не дослідивши належним чином наявних доказів, не врахувавши умов договору, який був підписаний сторонами 26.10.2006 року та, застосувавши закон, який не підлягав застосуванню, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у позові за пропуск позивачем строку позовної давності.
Виходячи з встановленого, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі положень п.3,4, ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені останнім в розмірі 364,89 грн. ( 234,26 + 121,63) та підтверджені документально( а.с.1,47).
Керуючись ст.ст. 209,218, 303, 307, п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 256,257,260, 261,267 ЦК України , апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк"- задовольнити.
Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 серпня 2013 року скасувати .
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" 6059,92 грн. заборгованості за кредитом, 16631,48 грн. заборгованості за процентами, та 1634,57 заборгованості по судовим штрафам , а всього 24325( двадцять чотири тисячі триста двадцять п"ять грн.) 97 коп. та 364,89 грн.(триста шістдесят чотири грн.) 89 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:Судді: