ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

16 жовтня 2008 р.

№ 5/187

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.

 

Суддів

Шевчук С.Р. (доповідач) Владимиренко С.В.

 

розглянувши  касаційну               скаргу

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

 

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2008

 

у справі

№5/187

 

за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

 

до

Колективного підприємства "Верховина "  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Натос"

 

3-ті особи

Товариство з обмеженою відповідальністю  "Верховина-Плюс" Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради

 

про

визнання недійсними заяв про вихід позивачів з числа засновників КП "Верховина"

          В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача 1  -ОСОБА_1.

позивача 2  -ОСОБА_2.

позивача 3  -ОСОБА_3.

позивача 4  -ОСОБА_4.

позивача 5  -не з'явились

позивача 6  -не з'явились

позивача 7  -ОСОБА_7., ОСОБА_8 . дов. б/н від 27.08.2007р.

відповідача 1 - не з'явились

відповідача 2 -не з'явились

3-іх осіб -не з'явились

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6та ОСОБА_7 звернулись до господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійсними заяв про їх вихід з числа засновників КП "Верховина".

17.12.2007р.  позивач ОСОБА_7. подала заяву про збільшення позовних вимог шляхом визнання недійсними всіх рішень зборів учасників КП "Верховина", які прийняті на підставі заяв учасників про вихід та скасування реєстрацію нової редакції статуту КП "Верховина", проведену 20.10.2005р.. Дану заяву підтримали інші позивачі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.12.2007р. (головуючий Петрик І.Й., судді Артимович В.М, Цікала А.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Провадження у справі відносно відповідача-1 припинено, в зв'язку з його ліквідацією.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2008р. (головуючий Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Марко Р.І.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивачі звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та передати справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 повністю заперечує підстави скасування рішення і постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Подані позивачами клопотання про залучення до справи додаткових доказів та визнання ОСОБА_9. і ОСОБА_10. позивача у справі, відхилені колегією суддів, оскільки залучення доказів у справі виходить за межі повноважень суду касаційної інстанцій, а залучення позивачів до справи після прийняття позову і порушення провадження у справі нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

За   розпорядженням Заступника  Голови     Вищого   господарського суду України   Шульги О.Ф  від  10.09.2008 р. у справі змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі:  Кота О.В.-головуючий,  Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В.

Позивачі - ОСОБА_5., ОСОБА_6.,  відповідачі та треті особи не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно установчого договору про створення та діяльність КП “Верховина”, затвердженого рішенням зборів засновників від 11.03.2002 р., оформленого протоколом № 1, до складу учасників КП “Верховина” увійшли позивачі з майновою часткою 0, 2 % кожний, що становило 200 грн.

Відповідно до п. 4.2 установчого договору, для забезпечення діяльності підприємства засновники за рахунок грошових або інших внесків зобов'язалися сформувати статутний фонд в розмірі 100 000 грн.

Втім на дату підписання оскаржуваних заяв позивачі не внесли кошти для поповнення статутного фонду. Зобов'язання по формуванню статутного фонду були виконані лише двома учасниками -ОСОБА_11. та ОСОБА_12 ., інші засновники своїх внесків не зробили.

Отже, формування статутного фонду відбувалось з порушенням установчого договору і це питання (невнесення грошових сум та формування статутного фонду) стало предметом розгляду на загальних зборах відповідача 1, які відбулися 02.09.2004 р.

Однак, позитивного рішення по врегулюванню цієї проблеми на зборах не було прийнято, оскільки засновники, що не внесли  кошти до статутного фонду, в тому числі і позивачі, бажання виконати свій обов'язок по формуванню статутного фонду не виявили, а натомість вирішили вийти зі складу учасників КП “Верховина”, що підтверджується, зокрема, нотаріально посвідченими заявами колишніх учасників відповідача 1 -ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20.

Наслідком прийняття такого рішення стало підписання 10.09.2004 р. та 28.10.2004 р. позивачами заяв про вихід з числа учасників КП “Верховина”. Справжність підписів позивачів на цих заявах засвідчені державним нотаріусом Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори Бекиш В. О.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2004 р. позивачі -ОСОБА_1 ., ОСОБА_2., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4. та ОСОБА_7. звернулися до загальних зборів засновників КП “Верховина”з нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу засновників підприємства, належні їм частки у статутному фонді підприємства просили залишити КП “Верховина”, майнових і фінансових претензій до підприємства вони не мали.

28.10.2004 р. з аналогічною нотаріально посвідченою заявою до загальних зборів засновників КП “Верховина” звернулися позивачі ОСОБА_4. і  ОСОБА_5 ., які також повідомили про свій вихід зі складу засновників підприємства та зазначили, що не мають майнових та фінансових претензій до підприємства та інших його учасників.

За результатами розгляду даних заяв, було прийнято рішення про виведення позивачів зі складу засновників КП "Верховина".

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. про визнання заяв про їх вихід з числа засновників КП "Верховина" та, відповідно, всіх рішень зборів учасників КП "Верховина", які прийняті на підставі заяв учасників про вихід недійсними та скасування реєстрації нової редакції статуту КП "Верховина", проведену 20.10.2005р з підстав того, що  заяви про вихід підписані під впливом обману і помилки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заява про вихід з товариства є одностороннім правочином і позивачі в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довели підписання спірних заяв під впливом обману та помилки, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову, в редакції заяви про збільшення позовних вимог.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не перевірили відповідність поданого позову вимогам ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15 грудня 2006 року № 483-У до підвідомчості (підсудності) господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Законом також визначено поняття "корпоративні відносини" як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК) корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, вирішального значення при розмежуванні юрисдикції набуває питання, чи є дана справа такою, що виникає з корпоративних відносин, а саме: пов'язаність спірних правовідносин із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства.

Суди ж попередніх судових інстанцій даних норм права не врахували та не перевірили підвідомчість даного спору господарським судам і як наслідок дійшли передчасного висновку про наявність підстав для розгляду справи про визнання недійсними заяв про вихід з числа засновників, які так і не внесли свої частки у статутний фонд по суті.

Разом з цим, суди дійшли передчасного висновку і про те, що заява про вихід з товариства є одностороннім правочином, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила, а вихід учасника з колективного підприємства створює обов'язок і у підприємства щодо здійснення з таким учасником відповідних розрахунків.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.111⁷ ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський     суд   України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹- 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 ., ОСОБА_2., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4., ОСОБА_5 ., ОСОБА_6. та  ОСОБА_7.   задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2008р. та рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2007р. у справі №5/187 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області  в іншому складі суду.

 

Головуючий                                                                       Кот О.В.

 

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

 

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.