ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

06 листопада 2008 р.

№ 2-111/07

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Шевчук С.Р. (доповідач)

 

Суддів

Владимиренко С.В.  Барицької Т.Л.

 

розглянувши  касаційну               скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон"

 

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2008р.

 

у справі

№2-111/07

 

за позовом

ОСОБА_1

 

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон"

 

Про

стягнення виплати вартості частини майна

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: ОСОБА_2 . дов. б/н від 04.04.2008р.

-          відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

 

У грудні 2005р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон" про стягнення виплати вартості частини майна у зв'язку з виключенням учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, втрат від інфляції, завданих внаслідок прострочення виконання цього грошового зобов'язання та 3 % річних у відповідності до статті 625 ЦК України.

Позивач заявою від 02.11.2007р. (а.с.161) остаточно уточнив позовні вимоги та просив стягнути  з відповідача на користь позивача несплачену йому частину вартості майна, яка становить 314 265 грн. 62 коп., втрати від інфляції, понесені ОСОБА_1внаслідок прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон" сплати йому несплаченої частини майна у сумі 234 219грн.78коп., а всього 548 485грн.40коп.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 02.11.2007р. (суддя Коваленко В.В.) в задоволені позову Зарецькому Олегу Леонідовичу відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2008р. (головуючий Величко Н.Л., судді Алєєва І.В., М'ясищев А.М.) вказане рішення суду скасовано та позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача несплачену йому частку вартості майна, яка становить 314265,62 грн. та  втрати від інфляції  в сумі 234219,78 грн.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити рішення Київського районного суду м. Донецька в силі.

Відзив на касаційну скаргу на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що, в силу положень статті 111² ГПК України, не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розпорядженням Голови  Вищого господарського суду України             Демченко С.Ф. від 04.11.2008р.  змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В.,          Барицької Т.Л.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як зазначили попередні судові інстанції, 26 грудня 2003 року Київським районним судом м. Донецька прийнято рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення вартості майна в сумі 200 000,00 грн. у зв'язку з його виключенням зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон" (а.с.13-15).

Цим рішенням було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон" зареєстроване розпорядженням виконкому Київської районної в м. Доненьку ради від 16 червня 1995 року, №406 з розміром Статутного фонду 37 500 000 карбованців з розподілом часток учасників в статутному фонді, при якому частка ОСОБА_1. становила  1 875 000 карбованців, тобто 5% загального розміру статутного фонду.

Згідно зі змінами, внесеними протоколом загальних зборів учасників під            6 травня 1999 року і зареєстрованими рішенням виконкому Київської районної в м. Донецьку ради від 12 липня 1999 року № 339, розмір Статутного фонду товариства склав 161 129,96 гривень, в той же час, у зв'язку з виходом з числа учасників ОСОБА_3. і розподілом його частки серед учасників, що лишилися, розміри часток учасників збільшилися, відбувся перерозподіл статутного фонду в сторону збільшення відсоткового виразу часток, за яким частка ОСОБА_1. склала 16 596,38 гривень, тобто 10,3% загальної величини статутного фонду.

Наступні зміни в установчих документах товариства, затверджені протоколами загальних зборів від 15 липня 1999 року, 12 січня 2000 року,                  30 травня 2000 року й зареєстровані рішеннями виконкому Київської районної в м. Донецьку ради відповідно за № 459 від 16 серпня 1999 року, за № 48 від 24 січня 2000 року, за №308 від 5 червня 2000 року не змінили розмір статутного фонду товариства -161 129,96 гривень, а також розмір частки ОСОБА_1. в статутному фонді - 16 596,38 гривень, тобто 10,3% від загального розміру Статутного фонду.

Отже, частка майна ОСОБА_1. в Статутному фонді ТОВ "Аквілон" на момент його виключення зі складу учасників товариства 31 січня 2002 року складала 10,3% загального розміру статутного фонду.

Тому, суд визначив, що вартість майна  ТОВ "Аквілон" станом на 31 грудня 2002 року - тобто, балансу після затвердження звіту за 2002 рік, в якому ОСОБА_1. був виключений з товариства та частку ОСОБА_1. в вартості майна ТОВ "Аквілон", яка належить йому у зв'язку з виключенням з числа учасників товариства складає 530 862 гривни (5 154 000 гривень х 10,3%).

В липні 2002 року ОСОБА_1. в рахунок виплати вартості його частки  в майні товариства було виплачено 16 596,38 гривень. Судом встановлено, що сума, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 в рахунок вартості його частки в майні товариства, на день винесення рішення 26.12.2003р складає 514 265 гривень 62 копійок.

Отже, на думку суду, вимоги ОСОБА_1. про стягнення з відповідача на його користь 200 000 гривень в рахунок вартості його частки в майні товариства є доведеними і обґрунтованими, але, при цьому, вийти за межі заявлених ОСОБА_1. позовних вимог суд не вбачає можливим, тому стягнув з відповідача на користь позивача лише 200 000 гривень.

Ухвалою від 15.04.2004р. Апеляційного суду Донецької області відхилена апеляційна скарга ТОВ "Аквілон" та рішення Київською районного суду м. Донецька від 26.12.2003 року залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 15.06.2006р. ухвала від 15.04.2004р. апеляційного суду Донецької області та рішення Київською районного суду м. Донецька від 26.12.2003 року залишено без змін.

Тобто рішення Київського районного суду м. Доненька від 26.12.2003р. набрало законної сили.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 26 грудня 2003 року було виконане ТОВ "Аквілон" наступним чином:

20 травня 2005 року ОСОБА_1. було сплачено 100 000,00 гривень і 25 травня 2005 ОСОБА_1. було сплачено 100 200,00 гривень (200 гривень з яких складає відшкодування сплаченого ОСОБА_1. державного мита за розгляд позовної заяви) на його картковий рахунок у національній валюті, що підтверджується довідкою №3 від 19.08.2005 року виданою філією "Київське регіональне управління" ТОВ "Український яловий банк" (а.с.19).

Станом на 20 грудня 2005 року ТОВ "Аквілон" було сплачено               ОСОБА_1. 216 596,38 гривень з належних до сплати 530 862,00 гривень. Таким чином, борг ТОВ "Аквілон" перед ОСОБА_1 . станом на 20 грудня 2005 року становить 314 265,62 грн.

Кінцевий строк виконання встановленого статтями 64, 54, 55 Закону України "Про господарські товариства" зобов'язання ТОВ “Аквілон” по виплаті ОСОБА_1 ., частини вартості свого майна пропорційної частці                ОСОБА_1., а саме 530 862,00 гривень, відповідно до статті 54 цього ж Закону, дванадцять місяців з моменту виходу, виключення, тобто 31 січня 2003 року.

Отже, ТОВ "Аквілон" станом на 1 лютого 2003 року не виконало грошове зобов'язання по сплаті ОСОБА_1. грошових коштів у сумі 514 265грн. 62 коп.

Предметом даного судового спору,з урахуванням уточнень позивача, стала матеріально-правова вимога ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон" виплати вартості частини майна у зв'язку з виключенням учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у сумі 314265,62 грн. та втрат від інфляції в сумі 234219,78 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Київський районний суд                  м. Донецька виходив з того, що при розгляді попередньої справи у якій винесено рішення стосовно позовних вимог, у ОСОБА_1., а також у його представника в судовому засіданні були всі можливості для того щоб змінити, тобто збільшити розмір позовних вимог, що зроблено не було. Отже вже є рішення про вирішення спору між тими ж сторонами про той же предмет.

Втім з даним висновком не погодився Донецький апеляційний господарський суд, зазначивши, що у суду не було правових підстав вважати, що у 2003 році вже розглянуто спір між тими ж сторонами про той же предмет, оскільки у даній справі йдеться про стягнення позивачем з ТОВ іншої частини вартості належної йому долі у статутному фонді товариства, втрат від інфляції у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, і які не були предметом розгляду у справі 2003р. Скасовуючи рішення Київського районного суду м. Донецька та приймаючи нове рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що у встановлений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" строк позивачу не було виплачену всю його частку вартості майна товариства та що відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як суди не врахували норми матеріального права, статут підприємства, не з'ясували до кінця дійсний правовий зміст правовідносин та достеменно не перевірили наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з предмету доказування у даній справі.

Так, відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці у статутному фонду. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, предметом доказування у даній справі є: підстава виникнення корпоративних правовідносин; частка учасника в статутному капіталу товариства; виконання зобов'язань щодо сплати внеску до статутного капіталу, дата виходу з товариства та вартість майна товариства на день виходу.

Суди ж уваги на викладене не звернули та не з'ясували усі питання, що входять в предмет доказування і які є передумовою для вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Зокрема, суди не перевірили, якою є частка позивача у статутному фонді товариства, врахувавши, при цьому, що у відповідності до ст. 54 вищезазначеного Закону учасник має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно його частці в статутному фонді, а не вартості частки статутного фонду.

Також не перевіреним залишилось питання дійсної вартості майна товариства саме на день виходу ОСОБА_1. з товариства.

Разом з цим, розглядаючи дану справу  судам слід було  перевірили чи не мало місце повне або часткове повернення вкладу позивачу товариством в натуральній формі, виходячи з звернення ОСОБА_1. в 2003р. з позовом про стягнення його частки лише в сумі 200000 грн.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.111⁷ ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський     суд   України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹- 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2008р. та рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.11.2007р. у справі          №2-111/07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

 

Головуючий                                                                        Шевчук С.Р.

 

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.

 

С у д д я                                                                                Барицька Т.Л.