КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа№ 925/672/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - не з'явилися

від відповідача - Возіян А.А., представник за довіреністю № б/н від 23.05.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП"

на рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року

у справі №925/672/13 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень», м. Одеса,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Христинівське ХПП»,

Черкаська область, м. Христинівка,

про стягнення 28205,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ДП «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» подало позов до господарського суду Черкаської області до ТОВ «Христинівське ХПП» про стягнення 28205,00 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року у справі №925/672/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Христинівське ХПП» на користь ДП «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу Одеська дирекція залізничних перевезень» 28 205,00 грн. штрафу та 1 720,50 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Христинівське ХПП» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року у справі №925/672/13.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що комерційний акт № 391818/82 від 17.11.2012 року, який був складений станцією Котовськ Одеської залізниці та на підставі якого позивач пред'явив до стягнення штраф, є недійсним та підлягає скасуванню, вважаючи, що комерційний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він не відповідає встановленій законодавством формі, не містить всіх встановлених положень та складений російською мовою; не всі графи заповнені, не містять прочерків, не всіма членами комісії підписаний; відсутня відмітка станції призначення. Крім того, відповідач вважає, акт загальної форми складений неправомірно.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі №925/672/13 апеляційну скаргу ТОВ «Христинівське ХПП» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року у справі №925/672/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.09.2013 року.

До початку судового засідання 30.08.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача.

В судовому засіданні 11.09.2013 р. представник відповідача не заперечував проти розгляду справи за відсутністю позивача, надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року на підставі ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено процесуальний строк розгляду до 08.10.2013 року та відкладено розгляд на 02.10.2013 року.

В судовому засіданні 02.10.2013 року представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року у справі №925/672/13 скасувати у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 02.10.2013 року не з'явився, заяв та клопотань не подав.

Враховуючи закінчення встановленого строку передбаченого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представник позивача за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, зі станції відправлення Христинівка Одеської залізниці на станцію призначення Одеса - Порт Одеської залізниці (одержувач ДП «Одеський МТП» ) 15.11.2012 року згідно накладної № 40464893 (а.с. 13) у вагоні № 95667630 був відправлений вантаж «НАСЫПЬ. Зерно кукурузы», відправник ТОВ «Христинівське ХПП».

Залізницею на станції Котовськ Одеської залізниці 17.11.2012 року на підставі ст. 24 Статуту залізниць було проведено перевірку маси вантажу та встановлено, що у вагоні № 95667630 в накладній від 15.11.2012 року № 40464893 маса вантажу вказана 67 080 кг, а фактично маса вантажу склала 61 330 кг, що менше даних, вказаних в накладній, на 5 750 кг.

По даному факту складено акт загальної форми № 5097 від 17.11.2012 р. (а.с. 10) та комерційний акт від 17.11.2012 р. № БК 391818/82 (а.с. 8-9) форми ГУ-22, яким засвідчено, що згідно актів загальної форми станції Котовськ № 5097 від 17.11.2012 року вагон № 95667630 був поданий на комісійне зважування, в результаті якого встановлено, що у накладній вказана невірно вага на 5 750 кг у порівнянні з вагою, встановленою при переважуванні. У комерційному акті також вказані номери пломб та зазначено, що вони справні, вагон технічно справний, протікання немає. Зважування вагона відбулося в складі комісії комп. агент Величко В.В., в.о. ДСМ Ткач В.Н., представника Лінійного відділу Пасаіта Л., комерційний акт підписаний начальником станції Коломієць С.А.

В результаті виявлення невірно зазначеної маси вантажу у накладній, складеній представником ВАТ «Христинівське ХПП», та на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував відповідачеві та пред'явив до стягнення штраф у розмірі 28 205,00 грн. відповідно до комерційного акту БК 391818/82 від 17.11.2012 року (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна-це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п. 5.5. розділу 5 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Згідно зі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення).У даному випадку провізна плата вагону складає 5 641,00 грн., сума штрафних санкцій 5 641,00 грн. х 5= 28 205,00 грн.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною першою ст. 26 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002р.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, зазначених у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Враховуючи положення наведених норм законодавства України колегія суддів зазначає, що позивачем доведене, а матеріалами справи підтверджено, що складений комерційний акт № БК 391818/82 форми ГУ-22 від 17.11.2012 року (а.с. 8-9) відповідає вимогам Статуту залізниць України та названим Правилам.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем невірно вказані відомості у накладній, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць, позовні вимоги є обґрунтованими.

У свої апеляційні скарзі відповідач посилається на те, що комерційний акт № 391818/82 від 17.11.2012 року, який був складений станцією Котовськ Одеської залізниці та на підставі якого позивач пред'явив до стягнення штраф, є недійсним та підлягає скасуванню, вважаючи, що комерційний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він не відповідає встановленій законодавством формі, не містить всіх встановлених положень та складений російською мовою; не всі графи заповнені, а не заповнені не містять прочерків, не всіма членами комісії підписаний; відсутня відмітка станції призначення. Крім того, відповідач вважає, акт загальної форми складений неправомірно.

З приводу доводів відповідача колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів, як вказано у пункті 10 частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються з прийняттям такого акту.

Колегія суддів зазначає, що оскаржений акт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов'язкового до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією виявленої невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

При цьому слід зазначити, що порядок складання комерційних актів передбачено Правилами складання актів. Якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, комерційний акт є тільки одним з доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи. Зокрема, комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Таким чином, комерційний акт є лише одним з доказів, який констатує недостачу вантажу, тобто, актом перевірки, з огляду на що такий акт не підлягає оскарженню, оскільки в господарському суді не можуть оспорюватися акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

Така ж правова позиція викладена і у п.6 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів».

Враховуючи вищевикладене, спростовуючи доводи скаржника колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,2,3 пункту 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

З наданої до матеріалів справи копії комерційного акту від 17.11.2012 р. № БК 391818/82 вбачається, що на виконання 9 пункту правил складання актів, детально було описано стан вантажу і обставини виявлення невідповідності маси вагону № 95667630 згідно із наданою накладною від 15.11.2012 року № 40464893.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача з приводу того, що в комерційному акті від 17.11.2012 р. № БК 391818/82 не зазначено про стан пломб не відповідають дійсності, оскільки в осатаній містить інформацію, що пломби не було пошкоджено, а саме: «ЗНУ (Запорно-пломбировочное устройство) грузоотправителя Т676228, Т676236, Т676230, Т676219, Т676220, Т676229, Т676226 исправны» (а.с. 9).

Скаржник зазначає, що в супереч вимог пункту 8 Правил складання актів на накладній №40464893 від 15.11.2012 року відсутня відмітка про те, що було складено комерційний акт від 17.11.2012 р. № БК 391818/82.

Відповідно до ч. 2 п. 8 Правил складання актів, якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на накладній №40464893 від 15.11.2012 року (а.с. 13) стоїть відмітка Котовської Одеської залізниці з підписом виконуючого обов'язку начальника вантажного району (інженера з розшуку вантажів) Ткача В.М. (а.с. 36) про складання комерційного акту.

Крім того, скаржник вважає, що комерційний акт є недійсним оскільки підписаний не уповноваженими особами та не всіма членами комісії.

Пунктом 8 Правил складання актів, встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт від 17.11.2012 р. № БК 391818/82 був підписаний начальником станції Котовськ Одеської залізниці Коломійцем Сергієм Анатолійовичем (наказ №778/нок від 30.12.2010 року; а.с. 35), виконуючим обов'язку начальника вантажного району Ткачем Валентиною Миколаївною (наказ № ДС-01а/388 від 18.10.2012 року; а.с. 36) та комерційним агентом Величко Вікторією Володимирівною (наказ (розпорядження) №31/ос від 02.07.2012 року; а.с. 37), тобто уповноваженими представниками Котовської Одеської залізниці. Також, до складу комісії входив представник лінійного відділу Писаита Л., проте з невідомих суду причин, на комерційному акті відступній його підпис. З приводу цього факту колегія суддів зазначає, що присутність представника лінійного відділу Писаита Л. при огляді вантажу не була обов'язкова, оскільки обов'язкова присутність не передбачена пунктом 8 Правил складання актів, а тому відсутність підпису Писаита Л. не є підставою для визнання комерційного акту недійсним.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої з приводу того, що відповідачем не спростовані доводи позивача, не доведено і належними доказами не підтверджено відсутність розбіжностей між вагою вагона, вказаною у накладній, та вагою цього ж вагона, виявленою при переважуванні та складанні комерційного акта від 17.11.2012 р. № БК 391818/82 (а.с. 8-9), який підписаний начальником станції та комісією, повноваження якої судом першої інстанції перевірені. Крім того, відповідачем не подано доказів того, що вага вагона № 95667630 на станції Одеса-Порт була іншою, ніж вказано у комерційному акті від 17.11.2012 р. № БК 391818/82. На спростування позиції відповідача, колегія суддів зазначає, що у комерційному акті від 17.11.2012 р. № БК 391818/82 також вказані номери пломб та зазначено, що вони справні, вагон технічно справний, протікання немає. В матеріалах справи відсутні докази, а відповідачем не доведено наявності крадіжки зерна кукурудзи.

З приводу складання комерційного акту від 17.11.2012 р. № БК 391818/82 російською мовою, суд підтримує позицію суду першої інстанції, що даний факт не має значення для його дійсності, так само як і наявність незаповнених рядків. Крім того, складання акта загальної форми при наявності комерційного акта не суперечить чинному законодавству.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року у справі №925/672/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП" на рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року у справі №925/672/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 року у справі №925/672/13 залишити без змін.

3. Справу №925/672/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.