ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 122/19979/13-к
Провадження по справі 1-кп/122/407/13
04 жовтня 2013 року м. Сімферополь
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді Спасьонової О.А.,
при секретарі Бабіній Н.І.,
за участю прокурора Дегтяр І.А.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Почумбаци Братушанського району Молдови, громадянки України, освіта середнє-спеціальна, працює начальником поїзда ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця», зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 згідно наказу начальника ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця» №1544/ОС від 25.06.2011 року, працюючи з 25.06.2011 року по теперішній час на посаді начальника поїзда ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця», тобто займаючи на даному державному підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських обов'язків, у зв'язку з чим, будучи посадовою особою, в обов'язки якої згідно п.2.3.1 та п.6.2 посадової інструкції начальника поїзда, затвердженої 27.04.2012 року наказом Укрзалізниці, входить, крім іншого: перевіряти явку на роботу провідників вагонів, наявність маршрутних листів та правильність їх заповнення, робити відмітки в маршрутних листах провідників вагонів і ПЕМ за виконаний рейс у чергового по станції, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратила майно ДП «Придніпровська залізниця», діючи на користь третіх осіб, а також здійснила службове підроблення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2, працюючи начальником поїзду, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи умисел, направлений на розтрату майна ДП «Придніпровська залізниця» на користь третіх осіб, будучи обізнаною про порядок нарахування провідникам вагонів грошових коштів за обслуговування вагонів поїзду, протягом періоду з 16 по 20 жовтня 2012 року у складений нею офіційний документ - маршрутний лист форми ФТУ №32 №1320 за вересень 2012 року на ім'я ОСОБА_3 при невстановлених у ході слідства обставинах внесла завідомо неправдиві відомості щодо виїзду провідника пасажирських вагонів ОСОБА_3 з 16.09.2012 року по 20.09.2012 року у рейс поїздом №89/90, яка насправді не виконувала роботу по обслуговуванню вагонів у ці періоди, тобто не була провідником поїзду №89/90 сполученням «Сімферополь - Дніпропетровськ - Сімферополь». У подальшому, в результаті злочинних дій ОСОБА_2, бухгалтерією ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровської залізниці» проводилися необґрунтовані нарахування та перерахування грошових коштів на особовий рахунок провідника пасажирських вагонів ОСОБА_3, яка не виїжджала у вказаний у маршруті рейс та не виконувала функції з обслуговування вагонів.
Згідно отриманої інформації з головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 16.09.2012 року громадянкою ОСОБА_3 у пункті перетину державного кордону України «Харків - пасажирський» був здійснений виїзд з України та до 20.09.2012 року ОСОБА_3 знаходилась поза території України, здійснила в'їзд в Україну у пункті перетину державного кордону України «Козача Лопань» 20.09.2012 року.
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 з обслуговування вагонів, які фактично не виконувалися, провіднику ОСОБА_3 на підставі зовні правильно оформленого маршруту №1320 була необґрунтовано нарахована заробітна платня, яка згідно висновку судово-економічної експертизи НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим №72 від 08.08.2013 року складає 1207,90 грн., чим було завдано матеріальної шкоди ДП «Придніпровська залізниця» на вказану суму.
ОСОБА_2 вчинила кримінальні правопорушення, її дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за ч.1 ст.366 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні винною себе у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаних обставин визнала повністю та показала, що вона дійсно внесла в складений нею офіційний документ - маршрутний лист за вересень 2012 року на ім'я ОСОБА_3 завідомо неправдиві відомості, в результаті чого ОСОБА_3 була необґрунтовано виплачена заробітна плата. Матеріальну шкоду у вигляді необґрунтовано нарахованої та виплаченої заробітної плати вона відшкодувала в повному обсязі, в скоєному щиро кається.
Прокурор та обвинувачена в судовому засіданні просили суд затвердити укладену угоду.
Судом встановлено, що 04.10.2013 року між прокурором та обвинуваченою укладена угода про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ст.471 КПК України.
- Відповідно до угоди, прокурор Дегтяр І.А. та обвинувачена ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання: за ч.2 ст.191 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ч.2 ст.69 КК України не призначати додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч.1 ст.366 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ч.2 ст.69 КК України не призначати додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 2 років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органа кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання, роботи.
ОСОБА_2 при укладанні угоди роз'яснені положення статей 394, 424, 473, 474, 476 КПК України, а також вона розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.
Заслухавши прокурора, обвинувачену, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Так, укладена сторонами угода про визнання винуватості у повній мірі відповідає положенням ч.3 ст.469, ст.471 КПК України. Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно ч.5 ст.469 КПК України - укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
ОСОБА_2 вчинила злочини, передбачені ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, які відносяться до злочинів невеликої і середньої тяжкості.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.
Судом, на виконання вимог ч.6 ст.474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції ОСОБА_2 не встановлено. Суд переконаний, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами у судовому засіданні. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань за угодою.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Прокурор також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч.2 ст.473 КПК України.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України. Покарання, яке узгоджене сторонами, відповідає положенням Загальної частини Кримінального кодексу України та в межах, передбачених санкціями ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання нею своєї вини, щире каяття, добровільне відшкодування збитків.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження інших злочинів і відповідає загальним засадам призначення покарання, є підстави для застосування ч.2 ст.69 КК України.
Відповідно до ст.100 КПК України суд вважає речові докази по справі - маршрут №1320 за вересень 2012 року на ім'я ОСОБА_3 - залишити в матеріалах справи.
Сума процесуальних витрат за проведення економічної експертизи складає 1956 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченої.
Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.
На підставі наведеного, керуючись статтями 371, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
З А С У Д И В :
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Дегтяр Іриною Аркадіївною та обвинуваченою ОСОБА_2 від 04.10.2013 року.
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України та призначити їй узгоджену між сторонами міру покарання:
за ч.2 ст.191 КК України із застосуванням ч.2 ст.69 КК України у вигляді 2 років обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
за ч.1 ст.366 КК України із застосуванням ч.2 ст.69 КК України у вигляді 1 року обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 2 років обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органа кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання, роботи.
Речові докази по справі - маршрут №1320 за вересень 2012 року на ім'я ОСОБА_3 - залишити в матеріалах справи.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 1956 грн.
Вирок може бути оскаржений прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченою з підстав, передбачених ст.394 КПК України шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості обвинувачена чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя О.А. Спасьонова