ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2013 року № 813/5515/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Козія І.Ю., представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Львів» до Городоцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000642200 від 03.07.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Львів» (далі - Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Городоцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000642200 від 03.07.2013р. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковий орган за наслідком документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «Волиньсільбуд» за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. безпідставно прийшов до висновку про завищення податкового кредиту на загальну суму 203 399,00 грн., оскільки факт виконання ТзОВ «Волиньсільбуд» (Виконавець) робіт та поставка ТМЦ мали реальний характер, підтверджується належно складеними первинними документами, які були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі-ПДВ). Станом на червень 2010 року Товариство мало достатню матеріально - технічну базу, а тому товари та послуги були використані у виробництві товарів. Окрім того зазначено, що податковий орган не висловлював жодних зауважень до документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, які йому надано під час перевірки, а юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому відповідальність за порушення законодавства, у разі існування такого, несе підприємство, яке його допустило, а не контрагент.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що перевірка Товариства проведена з урахуванням підстав передбачених Податковим кодексом України, а висновки зазначені в акті перевірки від 19.06.2013р. про безтоварність та нереальність здійснених господарських операцій ТзОВ «Ельпласт - Львів» відповідають дійсності та підтверджуються обставинам, зазначені у акті перевірки. Зазначив, що згідно бухгалтерського обліку картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» з ТзОВ «Волиньсільбуд» проведено взаєморозрахунки на суму 1 220 395,20грн., в тому числі ПДВ 203 399,00 грн. за основні засоби (сушарки, системи автоматичного регулювання, система регулювання тиску подачі води та ін.). Податкові накладні накладні, відповідно до яких отримувався товар та роботи були включені до реєстру отриманих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, сума ПДВ 203 399,00 грн. включена до податкового кредиту (у ряд. 10.1 кол.Б декларації) з ПДВ, проте за отримані вищезгадані основні засоби (надані послуги) станом на 30.06.2010р. Товариством не було оплачено. Окрім того, зазначив, що ТзОВ «Волиньсільбуд», не могло фактично здійснювати господарські операції, оскільки не має для цього технічного персоналу (відповідно до розрахунку суми комунального податку - кількісний склад працівників за перевіряє мий період складав 3 особи), відсутні основні та транспортні засоби, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Згідно бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2010 року рахується розбіжність в сумі 203 399,00 грн. Вважає, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум ПДВ до податкового кредиту, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом правомірно та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Львів» перереєстроване Городоцькою райдержадміністрацією 27.12.2001р., номер запису 728 в результаті реорганізації українсько-польського спільного підприємства у формі ТзОВ «Ельпласт - Львів», зареєстрованого Городоцькою райдержадміністрацією 12.12.1996р., номер запису 464 із змінами та доповненнями внесеними до установчих документів, зареєстрованими 28.05.1997р. та 08.12.1998р. Взято на податковий облік ДПІ у Городоцькому районі 16.04.2007р. за №1273. У періоді, що перевірявся, Товариство було платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №18368432 від 19.02.2002р.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «Волиньсільбуд» за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено Акт від 19.06.2013р. №376/22-00/23957545, у висновках якого зазначено, що Товариством в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4. ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) завищено податковий кредит на суму 203 399,00 грн., відповідно занижено ПДВ на загальну суму 203 399,00 грн. за червень 2010 року.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №000642200 від 03.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на 203 399,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 50 850,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням Товариство звернулося до суду за захистом порушених прав.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, ДПІ встановлено, що по взаємовідносинах Товариства з ТзОВ «Волиньсільбуд» в червні 2010 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту в декларації по податку на додану вартість та відображено в реєстрах отриманих податкових накладних за період червень 2010 року суму ПДВ 203 399,00 грн. За даними інформаційних баз: АРМ «ТАХ», АРМ «Бест-Звіт», АІС «РПП» та «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по ТзОВ «Ельпласт Львів» за червень 2010 року рахується розбіжність в сумі 203 399,00 грн. Згідно бухгалтерського обліку картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», з ТзОВ «Волиньсільбуд» проведено взаєморозрахунки на суму 1 220 395,20 грн., в тому числі ПДВ 203 399,00 грн. за основні засоби (сушарки, системи автоматичного регулювання, система регулювання тиску подачі води та ін.). Окрім того, зазначено, що до перевірки було надано акт, видаткові накладні та податкові накладні відповідно до яких отримувався товар та роботи. Вищезазначені податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року сума ПДВ 203 399,00 грн. включено до податкового кредиту у ряд.10.1 кол.Б декларації з податку на додану вартість, однак за отримані вищезгадані основні засоби (надані послуги) станом на 30.06.2010р. Товариством не було оплачено. Одночасно, проведеним податковим органом дослідженням встановлено, що у ТзОВ «Волиньсільбуд» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, зокрема із Товариством.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарської діяльності з ТзОВ «Волиньсільбуд» Товариство отримало право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду, що вплинуло на розмір сплаченого ним ПДВ до бюджету за червень 2010 року. ДПІ вважає, що Товариство декларувало у податковій звітності господарські операції щодо виконання та отримання робіт (надані послуги), які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Згідно ч.2 ст.638, ч.1 ст.640, ч.1 ст.641 Цивільного Кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Волиньсільбуд» надало Товариству письмову пропозицію від 01.06.2010 року вих. 01/06/2010 рік (оферта) щодо ремонту, технічного переоснащення, поставки комплектуючих до ліній по виробництву поліетиленових труб і забезпечення процесу екструзії, на яку Товариством було надано відповідь №376 від 01.06.2010 року (акцепт) та прийнято відповідні позиції щодо пропозиції ТзОВ «Волиньсільбуд», що є укладенням договору в порядку ч.2 ст.644 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, учасниками господарських відносин визнаються суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що дана пропозиція містить істотні умови договору і виражає намір Товариства, яке прийнявши її вважає себе зобов'язаним у даному договорі. Зокрема, вищезгаданою пропозицією ТзОВ «Волиньсільбуд» пропонувало послуги з ремонту основних засобів та поставку ряду товарів, які Товариство погодило лише частково, вказавши необхідний перелік, погодивши пропозицію щодо поставки та налагодження систем на території Товариства за адресою м.Городок вул. Заводська,4.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Наказу №5 від 16.02.2010р. на Товаристві створено комісію із підготовки обладнання (виробничих ліній по виробництву поліетиленових виробів) до його модернізації та технічного переоснащення.

Згідно акта обстеження основних засобів від 11.03.2010р. комісія у відповідності до наказу №5 від 16.02.2010р. при обстеженні основних засобів виявила необхідність у ремонті ліній для виробництва поліетиленових труб та відповідно до наказу №8 від 16.03.2010р. призначено відповідальних за ремонт згаданого обладнання.

Окрім того, як вбачається з Акта введення в експлуатацію основних засобів від 29.07.2010р., Договору застави від 29.08.2008р., Договору про внесення змін до цього договору від 10.09.2010р. та відповідно до Актів перевірки наявності та оцінки майна, що передається в заставу (додаток №1 та №3) встановлено та підтверджено наявність майна та відповідний його перелік, що належить до основних засобів (обладнання) Товариства і підтверджує факт їх наявності на момент укладення угод з ТзОВ «Волиньсільбуд».

На виконання домовленостей між Товариством і ТзОВ «Волиньсільбуд» сторонами складено акт №ВС-011 від 30.06.2010р., в якому сторони підтвердили факт монтажу системи термостабілізації в ваннах охолодження та виписано видаткові та податкові накладні щодо поставки товару за період з 02.06.2010р по 30.06.2010р., в яких вказано номенклатура придбаного товару, що відповідає пропозиції (оферті) ТзОВ «Волиньсільбуд».

Як вбачається з акта перевірки, згідно бухгалтерського обліку картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» з ТзОВ «Волиньсільбуд» проведено взаєморозрахунки на суму 1 220 395,20 грн., в тому числі ПДВ 203 399,00 грн. за основні засоби (сушарки, системи автоматичного регулювання, система регулювання тиску подачі води та ін.). По даних обліку придбані у ТзОВ «Волиньсільбуд» основі фонди (виконані роботи) відображені проводками: дебет рахунка 152 - кредит рахунка 631 на загальну суму 1 016 995,00 грн. та дебет рахунка 641 - кредит рахунка 631 на суму 203 399,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив що 13.08.2010р. ТзОВ «Волиньсільбуд» уступило ІП «Віндекс Проджект Україна» право вимоги щодо оплати боргу Товариства в сумі 2 298 055,20 грн. В подальшому, 17.10.2011р. ІП «Віндекс Проджект Україна» уступило право вимоги ПП «Західбудстиль», яке в свою чергу згідно договору уступки права вимоги від 16.01.2012р. уступило право вимоги по оплаті боргу ТзОВ «Ельпласт-Львів» новому кредитору - ТзОВ «Юнікс Трейд СП». На підставі Договору про уступку права вимоги від 06.03.2013р. ТзОВ «Юнікс Трейд СП» передало право на стягнення боргу на суму 7 122 817,47 грн. ТзОВ «Капіталінвестгруп», якому заборгованість погашено повністю, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 05.04.2013р.

З врахуванням листа вих. №13/08/2010р. від 13.08.2010р., повідомлення №17-1 від 17.10.2011р., договорів уступки права вимоги від 16.01.2012р. та від 06.03.2013р. та платіжного доручення від 05.04.2013р. Товариство погасило заборгованість за ТМЦ та надані роботи, яка виникла внаслідок взаємовідносин із ТзОВ «Волиньсільбуд».

Слід зазначити, що не було зауважень ДПІ щодо правомірності та порядку складання первинних бухгалтерських чи податкових документів.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Волиньсільбуд» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Роботи та придбаний товар, які були предметом договору, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 203 399,00 грн. до складу податкового кредиту з червень 2010 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні декларацією з ПДВ за спірний період та Додатком 5 до неї.

Доказів того, що досліджені господарські операції визнавались в судовому порядку такими, що не мали реального характеру, відповідачем суду не надано.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 1996 року, придбання товару та робіт, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: виробництво плит, листів, труб і профілів з пластмас.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента Товариства - ТзОВ «Волиньсільбуд» досліджувались дані юридичної справи, дані інформаційних автоматизованих систем за червень 2010 року та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цього контрагента по факту придбання та реалізації товарів (продукції), робіт (наданих послуг).

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ТзОВ «Волиньсільбуд» вищевказаних товарів, робіт (наданих послуг) мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Львів» 2 294,00 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 51, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000642200 від 03.07.2013р. прийняте Городоцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Львів» 2 294,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 03.10.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.