Справа № 117/1359/13-к

Провадження № 1-кп/117/106/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року смт.Совєтський

Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Шевченка В.В.

при секретарі - Коль Н.О.

за участю прокурора - Архірєєва Д.С.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 29 липня 2013 року за №12013130370000550, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ташкент, особи без громадянства, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Бука Букинського району Ташкентської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.310 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 приблизно в середині червня 2013 року (точну дату в ході досудового розслідування встановити не виявилося за можливе) за попередньою змовою з ОСОБА_2, на території зрошуваної земельної ділянки, розташованої на відстані близько чотирьох кілометрів на південь від с.Урожайне в Совєтському районі АР Крим, серед зростаючих рослин кукурудзи посіяли в грунт насіння конопель, придбані за невстановлених слідством обставин, після чого здійснювали їх незаконне вирощування, тобто полив та обробку від бур'янів з метою доведення рослин конопель до визрівання без спеціального дозволу, ліцензії на здійснення даного виду діяльності, з метою збуту.

29 липня 2013 року працівниками міліції при проведенні огляду земельної ділянки, розташованої на відстані чотирьох кілометрів на південь від с.Урожайне в Совєтському районі АР Крим серед зростаючої кукурудзи було виявлено та вилучено 371 кущ рослин з ознаками вирощування, які є нарковмісними рослинами роду коноплі. Зазначені рослини роду коноплі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою вирощували з метою збуту, а саме здійснювали полив та обробку від бур'янів, для доведення рослин коноплі до визрівання.

З обвинувальним актом на адресу суду 23 вересня 2013 року надійшли угоди про визнання винуватості, які укладені 17 вересня 2013 року.

Відповідно до умов угоди про визнання винуватості від 17 вересня 2013 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором у кримінальному провадженні №12013130370000550 від 29 липня 2013 року на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, викладено у неї формулювання обвинувачення ОСОБА_1 та його правова кваліфікація за ст.310 ч.2 КК України, істотні для дійсного кримінального провадження обставини, зазначено, що ОСОБА_1 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.310 КК України. Також, сторони угоди узгодили міру призначення ОСОБА_1 покарання, а саме у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, із звільненням обвинуваченого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Крім того, в угоді зазначено, що ОСОБА_1 не заперечує проти стягнення з нього витрат на проведення судово-хімічної експертизи. При цьому, ОСОБА_1 погодився з узгодженою в угоді мірою покарання. Також, сторони угоди визначили для себе наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки її невиконання.

Відповідно до умов угоди про визнання винуватості від 17 вересня 2013 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором у кримінальному провадженні №12013130370000550 від 29 липня 2013 року на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, викладено у неї формулювання обвинувачення ОСОБА_2 та його правова кваліфікація за ст.310 ч.2 КК України, істотні для дійсного кримінального провадження обставини, зазначено, що ОСОБА_2 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.310 КК України. Також, сторони угоди узгодили міру призначення ОСОБА_2 покарання, а саме у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, із звільненням обвинуваченого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Крім того, в угоді зазначено, що ОСОБА_2 не заперечує проти стягнення з нього витрат на проведення судово-хімічної експертизи. При цьому, ОСОБА_2 погодився з узгодженою в угоді мірою покарання. Також, сторони угоди визначили для себе наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки її невиконання.

Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні пояснив, що він беззастережно визнає себе винним, у вчиненому щиро розкаюється, між ним та прокурором прокуратури Совєтського району АР Крим 17 вересня 2013 року укладено угоду про визнання винуватості. Також зазначив, що він погоджується з визначеною в угоді мірою покарання та зазначив, що в змозі виконати взяті на себе зобов'язання. За таких обставин, ОСОБА_1, посилаючись на добровільність своїх дій, просить суд затвердити угоду.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні також пояснив, що він беззастережно визнає себе винним, у вчиненому щиро розкаюється, між ним та прокурором прокуратури Совєтського району АР Крим 17 вересня 2013 року укладено угоду про визнання винуватості. Також зазначив, що він погоджується з визначеною в угоді мірою покарання та зазначив, що в змозі виконати взяті на себе зобов'язання. За таких обставин, ОСОБА_2, посилаючись на добровільність своїх дій, просить суд затвердити угоду.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоди про визнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї винуватості, укладені 17 вересня 2013 року.

Заслухавши осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, вивчивши зміст досліджених угоди про визнання винуватості, суд встановив наступне.

Зі змісту статті 468 КПК України випливає, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про затвердження угоди.

Відповідно до ч.4 ст.469 зазначеного Кодексу угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, щодо тяжких злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачують у скоєнні злочину, передбаченого ст.310 ч.2 КК України, тобто незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель у кількості п'ятдесяти і більше рослин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з метою збуту, який відповідно до приписів ст.12 КК України є тяжким злочином. За таких обставин, у розумінні ч.4 ст.469 КПК України сторони мають право в рамках наданих їм процесуальних прав укласти угоду про визнання винуватості.

В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що зміст дослідженої угоди про визнання ОСОБА_1 винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України, а саме в угоді про визнання винуватості зазначені її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. Крім того, в угоді зазначені

дата її укладення та вона скріплена особистими підписами сторін.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє своє право на справедливий судовий розгляд, передбачений п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 зазначеного Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, зокрема, стягнення витрат за проведення експертиз. Разом з цим, обвинувачений наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Крім того, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони цілком розуміють наслідки затвердження угоди судом, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів сторін та інших осіб.

Також судом встановлено, що міра покарання, узгоджена сторонами, визначена у межах санкції ст.310 ч.2 КК України. При цьому, затверджуючи дійсну угоду, суд вважає, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін, а також те, що передбачена ч.2 ст.50 КК України мета кримінального покарання в такому випадку буде досягнута.

Разом з цим, підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.

Обставиною, пом'якшуючою покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

За таких обставин, суд доходе висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення ОСОБА_1 узгодженої сторонами міри покарання.

Враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність пом'якшуючої покарання обставини, умови угоди, суд доходе висновку щодо можливості звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 вказаного Кодексу.

Також, дослідивши зміст угоди про визнання ОСОБА_2 винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України, а саме в угоді про визнання винуватості зазначені її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. Крім того, в угоді зазначені дата її укладення та вона скріплена особистими підписами сторін.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє своє право на справедливий судовий розгляд, передбачений п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 зазначеного Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, зокрема, стягнення витрат за проведення експертиз. Разом з цим, обвинувачений наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Крім того, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони цілком розуміють наслідки затвердження угоди судом, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів сторін та інших осіб.

Також судом встановлено, що міра покарання, узгоджена сторонами, визначена у межах санкції ст.310 ч.2 КК України. При цьому, затверджуючи дійсну угоду, суд вважає, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін, а також те, що передбачена ч.2 ст.50 КК України мета кримінального покарання в такому випадку буде досягнута.

Разом з цим, підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.

Обставиною, пом'якшуючою покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

За таких обставин, суд доходе висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення ОСОБА_2 узгодженої сторонами міри покарання.

Враховуючи положення затвердженої угоди, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність пом'якшуючої покарання обставини, умови угоди, обставини справи, суд доходе висновку щодо можливості звільнення ОСОБА_2 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язки, передбачені ст.76 вказаного Кодексу. При цьому, затверджуючи дійсну угоду, суд вважає, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін, а також те, що передбачена ч.2 ст.50 КК України мета кримінального покарання в такому випадку буде досягнута.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.124 ч.2 КПК України з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 489 гривень 44 копійки.

Керуючись ст.ст. 100, 124 ч.2, 314 ч.3 п.1, 374, 473-475 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Затвердити у кримінальному провадженні №12013130370000550 угоду про визнання винуватості від 17 вересня 2013 року, укладену між прокурором прокуратури Совєтського району АР Крим Архірєєвим Д.С. та ОСОБА_1.

Затвердити у кримінальному провадженні №12013130370000550 угоду про визнання винуватості від 17 вересня 2013 року, укладену між прокурором прокуратури Совєтського району АР Крим Архірєєвим Д.С. та ОСОБА_2.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.310 ч.2 КК України та призначити йому узгоджену сторонами угоди міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням строком на 3 (три) роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.310 ч.2 КК України та призначити йому узгоджену сторонами угоди міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням строком на 3 (три) роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази по справі: триста сімдесят одну нарковімісні рослину роду коноплі (квитанція №009584), які знаходяться на зберіганні в централізованої камері зберігання наркотичних засобів при ГУ МВС України в АР Крим (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Балаклавська, б.68) - знищити, як майно, яке вилучене з обігу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 244 (двісті сорок чотири) гривні 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 244 (двісті сорок чотири) гривні 72 копійки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді особистого зобов'язання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді особистого зобов'язання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: В.В. Шевченко