Справа № 2-4116/11

Провадження №2/761/1312/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 вересня 2013 року

Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2006 року ОСОБА_4 (ОСОБА_4) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (ОСОБА_3) про відшкодування збитків у сумі 63 170,00 грн. та моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 мотивувала наступними обставинами:- 15.07.2006р. на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1/6 якого належить їй на праві власності, яке отримано за заповітом, гр.ОСОБА_3, який є співвласником 1/6 домоволодіння по АДРЕСА_1, зі своїм сином ОСОБА_2, який зареєстрований за цією ж адресою, знищили 27 щитів належного їй дерев'яного паркану, вартістю 46 000,00грн., який відділяє частину території домоволодіння її користування від території користування іншими співвласниками; - з приводу даної події 22.07.2006р. дільничним інспектором Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи; - 22.08.2006р. ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_2 та іншими особами (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) знищили 17 щитів належного їй дерев'яного паркану вартістю 17 000,00грн.; - з приводу даної події 30.08.2006р. дільничним інспектором Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи; - в результаті вказаних подій їй завдано не лише матеріальних збитків, а й моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях.

При цьому вказуючи в позовній заяві Відповідачем лише - ОСОБА_3, в прохальній частині позову Позивачка просила стягнути шкоду з «Відповідачів», без вказівки з кого саме(а.с.5-7 т.1).

Ухвалою від 21.12.2006р. було відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання (а.с.1 т.1).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.07.2007р. (суддя Шостак О.О.) позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволені частково та стягнено з ОСОБА_3 на її користь 56 399,00 грн., в задоволенні інших позовних вимог було відмовлено (а.с. 96-98 т.1).

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва (а.с. а.с. 102-105 т.1), в якій вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази знищення ним 22.08.2006р. всіх щитів дерев'яного паркану, суд не з'ясував питання правомірності встановлення Позивачем цього паркану, оскільки земельна ділянка домоволодіння по АДРЕСА_1 перебуває у спільному користуванні всіх співвласників, між співвласниками наявний конфлікт щодо користування земельною ділянкою, порядок користування земельною ділянкою не визначений, при визначенні розміру матеріальної шкоди судом не визначено реальної вартості втраченого Позивачем майна (а.с. 102-105 т.1).

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 20.03.2008р. - апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09.07.2007р. скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 136-138 т.1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2008р. зазначену цивільну справу призначено до розгляду (а.с. 140 т. 1).

В подальшому у зв'язку зі збільшенням позовних вимог з боку Позивача, до справи було залучено ще одного Відповідача - ОСОБА_2 (Відповідач-2).

Заяви про збільшення позовних вимог доповнено новими підставами позову, а саме тим, що 27.01.2007р. та 11.03.2007р. Відповідачі обстріляли металопластикові вікна Позивачки, чим завдали їй збитків і це підтверджується постановами Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про відмови в порушенні кримінальних справ від 31.01.2007р. та від 29.03.2007р. З цих підстав Позивачка просила стягнути з Відпопідачів солідарно збитки у розмірі 7 267,00грн. (а.с.163, 201-202 т.1).

Розгляд справи неодноразово відкладався в період з 2008 року по травень 2010 року.

У зв'язку з повторною неявкою Позивача у судове засідання (18.02.2010р. та 05.05.2010р.), ухвалою Шевченківського районного суду від 05.05.2010 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування збитків залишено без розгляду (а.с.216 т.1).

Представник Позивача та її єдина спадкоємиця - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 05.05.2010р. про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що Позивач не могла з'явитись у судове засідання 18.02.2010 року у зв'язку з хворобою, а 05.05.2010р. - у зв'язку зі смертю (ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с.221-222 т.1).

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.07.2010р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 05.05.2010р. - скасовано, а справу повернуто для розгляду до того ж суду (а.с. 238-239 т.1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 07.09.2010р. було відкрито провадження по зазначеній цивільній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні (а.с. 242 т.1).

23.06.2011 року ОСОБА_1 подала клопотання про залучення себе як правонаступника в якості Позивача, яке протокольною ухвалою від 12.10.2011 року було задоволено (а.с.20,95 т.2).

19.12.2011р. ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказано як підстави позову всі обставини, зазначені як в первинній позовній заяві, так і в подальших заявах про збільшення позовних вимог і щодо знищення паркану у 2006р. і щодо пошкодження склопакетів у 2007р. (а.с.99-100 т.2). При цьому Відповідачем1 вказано ОСОБА_2, Відповідачем2 - ОСОБА_3

З урахуванням свіх заяв про збільшення позовних вимог Позивачка просила (а.с.163 т.1, а.с. 201-202 т.1, а.с. 99-100 т.2):

-Зобов'язати Відповідачів солідарно відшкодувати їй шкоду, завдану знищенням дерев'яного паркану у розмірі 63 170,00 грн.

- Зобов'язати Відповідачів солідарно відшкодувати їй шкоду, завдану знищенням шибок в металопластикових вікнах у розмірі 7 267,00 грн.

- Зобов'язати Відповідачів солідарно відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

- Судові витрати у розмірі 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу покласти на Відповідачів солідарно.

За змістом всіх позовних заяв позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 15.07.2006р. на території домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, 1/6 частина якого належить Позивачці, ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_2 знищили 27 щитів дерев'яного паркану вартістю 46 000,00 грн., який належить ОСОБА_4 Проте, не зважаючи на цей факт, 22.07.2006р. дільничним інспектором Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ч.2 ст.94 КПК України та п.2 ст. 6 КПК України.

22.08.2006р., Відповідачі разом зі своїми знайомими знищили 17 щитів дерев'яного паркану вартістю 17 000,00 грн. Проте 30.08.2006р. дільничним інспектором Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ч.2 ст. 94 КПК України та п.2 ст. 6 КПК України.

24.01.2007р. Відповідачі умисно та цілеспрямовано на вчинення Позивачу майнової шкоди, розбили шибки у металопластикових вікнах, які були щойно встановлені. Постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України від 31.01.2007р. знову відмовлено в порушенні кримінальної справи.

11.03.2007р. Відповідачі здійснили озброєний напад на будинок Позивачки, обстріляли її та повторно побили металопластикові конструкції, чим нанесли їй матеріальних збитків в сумі 7 267,00 грн. Постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України від 31.01.2007р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Також Позивачка зазначає, що оскільки вона не є фахівцем в галузі юриспруденції, вона змушена була звернутись до послуг адвоката, яка склала позовну заяву та представляла її інтереси, у зв'язку з чим просила стягнути з Відповідачів витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином Позивачка зазначає, що з боку Відповідачів їй було нанесено значних матеріальних збитків та моральну шкоду, які вона і просить стягнути на її користь.

У кінці червня 2012р. у зв'язку з відставкою судді Васильєвої Т.М., у провадженні якої перебувала справа, її передано для розгляду діючого складу суду - судді Маліновської В.М. та призначено до розгляду (а.с. 117-119 т.2).

У судовому засіданні Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні 11.04.2013р., 12.06.2013р. проти позову заперечував, а у засідання 12.09.2013р., будучи належним чином повідомленим (а.с.222), не з'явився.

Відповідач-2 - ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_12 проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яким належить по 1/6 частині будинку відповідно, що не заперечувалось сторонами та підтверджується належними доказами.

Порядок користування будинком з виділенням конкретних кімнат та зазначенням таким чином номерів квартир в будинку було визначено попередніми власниками частин будинку у Договорі від 20.08.1983р., який посвідчений нотаріально (а.с. 62-64 т.1).

Як вбачається з копій Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) будинок АДРЕСА_1, виконаного станом на 04.08.2006р., будинок АДРЕСА_1 поділений на декілька частин під різними літерами і знаходиться на певній віддаленості від дороги. Від догори до будинку частина земельної ділянки менша ніж за будинком до кінця земельної ділянки (а.с. 21зворот, 41зворот том1).

Відповідач- ОСОБА_3 наполягав на тому, що Позивачкою здійснено незаконне будівництво, прибудови до її частини будинку та незаконно встановлено паркан.

ОСОБА_1, є правонаступником ОСОБА_4, і прийняла після її смерті в спадщину в тому числі 1/6 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з самовільно побудованим житловим будинком літ. «Ц» та іншими самовільними побудовами і переобладнаннями під іншими літерами, про що приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_14 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 11.02.2011р., видане у спадковій справі 10/2010 (а.с. 92 т.2).

У судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка біля зазначеного будинку перебуває у спільному користуванні всіх співвласників і її частки в конкретне користування чи власність будь-кому із співвласників не виділялась і не передавалась, що зокрема встановлено у рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 15.01.2009р. у справі №2-313/2009р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_15, треті особи:ОСОБА_16, ОСОБА_17 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 16.04.2009р. (а.с. 193-196т.1).

Поряд з цим у 2005-2006роках Позивачкою (ОСОБА_4) біля її частини домоволодіння було встановлено дерев'яний паркан, яким розділено земельну ділянку, яка примикає до її частини домоволодіння і межує з Калашніковими. Паркан складався з двох частин: менша від дороги до будинку і більша від будинку до кінця земельної ділянки. З пояснень сторін встановлено, що від дороги до будинку довжина паркану приблизно 23 метри, що становило 10-12 щитів (кожен щит приблизно 2метри висота та 2 метри ширина) паркану, а від будинку до кінця ділянки близько 78 метрів, що становило біля 20 щитів(пояснення в засіданнях 14.03.2013, 11.04.2013, Позивачки та Відповідачів - а.с. 199, 207 том.1)

Зазначеним вище рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 15.01.2009р. у справі №2-313/2009р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_15, треті особи:ОСОБА_16, ОСОБА_17 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 16.04.2009р., зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_15 знести паркан, встановлений ними на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с. 193-196т.1).. Як вбачається з описової частини цього рішення суду ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду у липні 2007р., вимоги мотивував тим, що відповідачі восени 2005р. встановили паркан, яким поділили цю ділянку на дві окремі частини (а.с.193 т.1)

Поряд з цим як вбачається з матеріалів справи, у червні 2006р. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м.Києва ЖЕК-№1017 направляло громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_15 Припис (вих. 484 від 19.06.206) щодо негайного припинення самовільного будівництва та вимагало розібрати самовільно встановлений паркан (а.с. 51 т.1). Доказів на спростування даної обставини сторонами суду не надано.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як зазначає Позивачка, 15.07.2006р. на території домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, 1/6 частина якого належить Позивачці, Відповідач-1 разом зі своїм сином ОСОБА_2 (Відповідачем-2) знищили 27 щитів дерев'яного паркану вартістю 46 000,00 грн., у зв'язку з чим Позивачка звернулась в заявою до органів міліції.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.07.2006р. Шевченківським РУ ГУ МВС України у м.Києві з приводу пошкодження паркану 15.07.2006р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій вказано, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 194 КК України, але згідно ч.2 ст. 94 КПК України в зв'язку з тим, що недостатньо даних, які вказують на наявність ознак злочину, в порушенні кримінальної справи слід відмовити (а.с. 18-19 т.1). З постанови вбачається, що здійснювалась перевірка повідомлення щодо пошкодження паркану за адресою: АДРЕСА_1 та заява гр. ОСОБА_18, 1981р. народження, що проживає по АДРЕСА_2, в якій він вказав на причетність до пошкодження паркану ОСОБА_3 Під час перевірки ОСОБА_3 пояснив, що 15.07.2006р. він зняв декілька дерев'яних щитів паркану для вільного проходу до власної квартири у вказаній приватній будівлі, встановлених ОСОБА_18 В резолютивній частині постанови про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено: «В порушенні кримінальної справи відмовити до становлення вартості спричинених збитків».(а.с. 18-19, 38-39 т.1)

Згідно Договору № б/н від 01.08.2005р., укладеного між ПП «ОСОБА_21» та ОСОБА_4, за яким Виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи згідно кошторису№1 (Додаток №1) на виготовлення та встановлення збірно-розбірного, переносного, модульного забору, вартість 1 штуки збірного щита забору складає 1710,00грн., а загальна кількість щитів 32 та їх загальна вартість 54 720,00грн. (при цьому кількість модельованих стовбурів 32, вартість 1 штуки - 55,00грн. а вартість всього стовбурів - 1 760,00грн.) (а.с. 9-10 т.1). Актом виконаних робіт від 03.06.2006р. ПП «ОСОБА_21» передав, а ОСОБА_4 прийняла вироби за найменуванням по кількості згідно п.3 Договору б/н від 01.08.2005р. Згідно цього Акту Замовник (ОСОБА_4) одночасно з підписанням Акту сплачує кошти за виконані роботи згідно Договору №б/н від 01.08.2005р.(а.с. 10).

Як зазначає Позивач, 22.08.2006р., Відповідачі разом зі своїми знайомими знищили 17 щитів дерев'яного паркану вартістю 17 000,00 грн., у зв'язку з чим Позивачка звернулась з заявою до органів міліції.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.08.2006р. Шевченківським РУ ГУ МВС України у м.Києві з приводу пошкодження паркану 22.08.2006р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій зазначено, що в діях ОСОБА_3 формально вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 194 КК України та є склад злочину, передбачений ст.356 КК України, але згідно ч.2 ст. 94 КПК України в зв'язку з тим, що недостатньо даних, які вказують на наявність ознак злочину та не встановлена фактична вартість спричинених матеріальних збитків. З постанови вбачається, що здійснювалась перевірка заяви ОСОБА_1 щодо пошкодження дерев'яного паркану за адресою: АДРЕСА_1, в якій вона вказала на причетність до пошкодження паркану ОСОБА_3 його родичів та знайомих. Під час перевірки ОСОБА_3 пояснив, зокрема, що згідно Розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації №1158 винесено рішення про знесення самочинно побудованих приміщень та споруд у вказаній садибі, яке повинно бути виконане добровільно у термін до 28.08.2006, він разом з сином та його товаришами почав виконувати розпорядження та демонтувати самовільно встановлений паркан. Також в постанові вказано, що при опитуванні ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 факт демонтажу дерев'яного паркану підтверджується. В резолютивній частині постанови про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено: «В порушенні кримінальної справи відмовити» (а.с. 15-16 т.1).

Згідно Договору № 7/14 від 07.07.2006р., укладеного між ПП «ОСОБА_5» та ОСОБА_4, Виконавецть взяв на себе зобов'язання доставити та встановити зборні щити збірно-розбірного, переносного, модульного забору в кількості 27 штук, вартістю 1 000,00 грн. кожна (а.с. 11-12 т.1). Згідно Акту передачі матеріалів від 20.08.2006р. Виконавець передав, а Замовник отримав вироби та сплатив 27 000,00грн.(а.с.12).

Як зазначає Позивач, 24.01.2007р. та 11.03.2007р. Відповідачі вчинили озброєний напад на її будинок та нанесли матеріальних збитків шляхом обстрілу її вікон і в результаті пошкодження металопластикових конструкцій вона звернулась до органів міліції з заявами.

При цьому з матеріалів справи вбачається наступне.

31.01.2007р. Шевченківським РУ ГУ МВС України у м.Києві за заявою ОСОБА_4 проведено перевірку щодо пошкодження 24.01.2007р. склопакетів її будинку, до яких вона вважала причетним ОСОБА_3, з яким має неприязні стосунки. Разом з тим, в результатів перевірки не встановлено особи, що пошкодила склопакети. У зв'язку з чим дільничним інспектором Шевченківського РУ ГУ МВС України у м.Києві 31.07.2007р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якійизазначено, що в діях невстановленої особи формально вбачається склад злочину, передбачений ст. 194 КК України, проте у зв'язку з недостатністю даних, які б вказували на наявність ознак злочину, в порушенні кримінальної справи слід відмовити до встановлення вартості спричинених матеріальних збитків (а.с.203 т.1).

Щодо пошкодження склопакетів 11.03.2007р. Шевченківським РУ ГУ МВС України за заявою ОСОБА_4 також проводилась перевірка, при якій опитувались заявник ОСОБА_4, її родич ОСОБА_18, який був свідком події, та ОСОБА_2 і ОСОБА_25, які ніби-то здійснювали постріли в бік частини будинку, що належить заявнику. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_25 повідомили, що вони 11.03.2007р. на протязі всього дня перевозили меблі з мікрорайону «Серець» на масив «Оболонь». Постановою від 29.03.2007р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи, у зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_25 формально вбачається склад злочину, передбачений ст.194 КК України, але на підставі викладеного та враховуючи те, що недостатньо суми спричинених матеріальних збитків для порушення кримінальної справи (а.с.178, 204 т.1).

Відповідно Додатку до Договору № 07526н від 31.07.2008р. (а.с.177 т.1). та Додатку до Договору № 07525н від 31.07.2008р. (а.с.179 т.1), в яких зазначено Замовником ОСОБА_4, вартість склопакетів триплекс становить 5 090,00 грн. та 2 177,00 грн. відповідно.

Разом з тим судом встановлено, що зазначеними постановами про відмову в порушенні кримінальних справ по фактам знищення паркану 15.07.2006р. і 22.08.2006р. та побиття вікон 24.01.2007р. і 11.03.2007р. однозначно не встановлено в діях Відповідачів складу злочинів, про які вказано в Постановах, як і не встановлено самого факту винних дій Відповідачів та розміру спричинених збитків .

Більш того, як зазначалось вище постанова від 31.01.2007р. Шевченківського РУ ГУ МВС України у м.Києві про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_4 щодо пошкодження 24.01.2007р. склопакетів її будинку взагалі винесена щодо невстановленої особи.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що всі 4 вказані вище постанови про відому у порушенні кримінальних справ не скасовані і набрали законної сили.

Також в судовому засіданні встановлено, що між родинами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 тривалий час наявні неприязні стосунки, в тому числі і щодо користування домоволодінням та земельною ділянкою, яка побуває у спільному користуванні всіх співвласників будинку. Зокрема про це свідчить висновко службової перевірки Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві за заявою ОСОБА_1 від 13.05.2009 року (а.с.173-175 т.1) та інші матеріали справи, в тому числі постанови та рішення суду.

Щодо заявлених Позивачкою позовних вимог з урахуванням підстав позову щодо знищення паркану у липні та серпні 2006р., а також щодо пошкодження метало пластикових вікон у січні та березні 2007р. у судовому засіданні Позивачка та Відповідачі надавали детальні пояснення з приводу своїх доводів і заперечень, а також допитувались свідки зі сторони Позивача та сторони Відповідачів.

Так, свідок зі сторони Позивачки - ОСОБА_15 у засіданні 14.03.2013р. пояснила, що висота паркану була 2 метри, восени 2006р. було знищено весь паркан, стовби були залишені, проте місцями погнуті, дошки, які залишились були в дворі. Наполягала на тому, що вона бачила ОСОБА_2, який стріляв по вікнах, були розбиті всі вікна, які потім ОСОБА_1 демонтувала (а.с.198-199 т.2).

Свідок зі сторони Позивачки - ОСОБА_26 у засіданні 11.04.2013р., пояснив, що він був свідком пошкодження паркану у липні 2006р., коли Відповідачі здійснили його знищення від будинку до яру -більшу частину, та у серпні 2006р., коли паркан було знищено повністю і від дороги до будинку і від будинку до кінця земельної ділянки. Бачив та фотографував, що руйнували 22 серпня 2006р. і ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Також свідок наголосив, що у січні 2007р. бачив як ОСОБА_2 стріляв по вікнах, було пошкоджено 9 вікон, а у березні 2007р. також бачив ОСОБА_2 і викликав міліцію. Вікна було замінено і сараї стоїть 24 прострілених вікна. При цьому вказав, що бачив як ОСОБА_2 бігав по периметру, а в кого в руках була зброя він не бачив (а.с. 208т.2).

Свідок зі сторони Позивачки - ОСОБА_18 у засіданні 12.06.2013р. пояснив, що він був свідком того як ОСОБА_2 ламали паркан та стріляли по вікнах. Паркан було зламано 2 рази: ближче до дороги 13 секцій, а в саду 18 секцій, а також паркан зламано вщент. Хто з Відповідачів і скільки особисто пошкодили щитів паркану йому невідомо. 24.01.2007р. бачив як бігали 2 особи, один ОСОБА_2, 11.03.2007р. він також бачив як бігали і стрілили в тому числі ОСОБА_2 і викликав міліцію, проте докази, що саме він викликав в нього відсутні. Пошкоджено приблизно 20 вікон. Те з чого стріляли було схоже на рушницю (а.с.217-218т.2).

Свідок зі сторони Відповідачів - ОСОБА_28 пояснив, що 11.03.2007р. був вихідний день і він допомагав на прохання ОСОБА_3 перевозити меблі. Почали перевозити близько 11-12години закінчили приблизно о 20годині. Повідомив, що він розкручував меблів в квартирі і ще було 3особи- ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ще одна особа, які носили і возили меблі. Чи були поряд з ним ці особи з 16 до 18 години свідок ні підтвердити ні спростувати не зміг (а.с.216-217т.2).

Позивачка ОСОБА_1 наполягала що, паркан у липні 2006р. зламано частково, вона провела його заміну, про що є договір, а серпні 2006р. паркан зламано повністю. Щодо пошкодження вікон, то у січні та березні 2007р. було прострілено майже всі вікна, проте, вона заявляє вимогу про відшкодування шкоди лише за ті замінені склопакети, які підтверджує додаток до Договору (а.с.199т.2).

Відповідач - ОСОБА_3 повідомив, що оскільки Позивачка самовільно встановила паркан, який заважав йому користуватись земельною ділянкою, то він у липні 2006 року за допомогою іншої особи зняв пару щитів паркану, а у серпні 2006р. розбирав та руйнував з іншими особами (товариші сина) весь паркан. Визнав, що він особисто зруйнував 3 секції паркану. Під час стрілянини він взагалі був відсутній (а.с. 199, 207 т.2).

Відповідач-ОСОБА_2 пояснив, що 22 серпня 2006р. він брав участь у руйнуванні паркану і визнав, що особисто зруйнував 3 секції (щити) паркану. Інші особи розкручували, те що можна було розкрутити, знімали, ламали, те, що не знімалось. Щодо пошкодження вікон, то про січень 2007р. йому не відомо, а в березні він не міг пошкоджувати вікна, оскільки перевозив з батьком та іншими особами меблі аж до вечора, про що також повідомляв працівників міліції (а.с.207 т.2).

На питання суду «Чи могли частини розібраного, зруйнованого паркану бути використані повторно?» свідки зі сторони Позивача та Позивачка наполягали, що ні. При цьому Відповідачі наполягали, що однозначно стверджувати не можуть, оскільки якась частина паркану розкручувалась і знімалась, а інша, яка не розкручувалась ламалась.

Поряд з цим жодною із Сторін не надано доказів розміру заподіяних збитків. Стороною Позивача не надано ні висновку спеціаліста щодо визначення розміру збитнів ні заявлено клопотання про призначення експертизи для визначення розміру шкоди, заподіяної пошкодження паркану та вікон.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач-ОСОБА_3 11.06.2008р. подавав заяву про призначення у справі судової експертизи для визначення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням паркану (а.с.145т.1), проте у 2013р. вказав, що проведення експертизи вже є недоцільним з огляду на час, який минув з 2006р.

Докази того, хто з Відповідачів і в якій кількості зруйнував паркан, у матеріалах справи також відсутні.

Більш того, як зазначалось вище причетність ОСОБА_3 до подій з пошкодженням вікон взагалі нічим не підтверджується.

Щодо пошкодження саме ОСОБА_2 вікон у січні 2007 та березні 2007р., в обсягах, вказаних Позивачкою, то дана обставина також не є беззаперечною, з огляду на отримані в судовому засіданні покази свідків та зміст постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.01.2007р., яка винесено стосовно невстановленої особи.

Покази всіх свідків суд оцінює критично, оскільки надані ними пояснення в сукупності не підтверджують тих доводів щодо позовних вимог та заперечень на позов, про які вказують Сторони у справі.

Судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би підтверджував позовні вимоги до Відповідачів саме в розмірі, заявленому Позивачем.

Зі слів Відповідачів, що зафіксовано в журналі судового засідання 11.04.2013 року (а.с. 206-209), вбачається, що вони визнали факт пошкодження 6 секцій паркану власноручно в серпні 2006 року, по 3 секції кожний, у зв'язку з тим, що паркан був встановлений незаконно та перешкоджав їм користуватись земельною ділянкою, частки якої не виділені і знаходиться в спільному користування Позивачки та Відповідачів.

Щодо нанесення Позивачу матеріальних збитків при пошкодженні метало пластикових вікон, слід зазначити, що причетність ОСОБА_2 до нанесення таких збитків підтверджується тільки показаннями свідків. Проте зі слів свідка з боку Відповідачів, вбачається, що в 11.03.2007р. ОСОБА_2 був задіяний у перевезенні меблів. Показання свідків суперечливі, а тому самі по собі не можуть бути прийняті як докази вимог чи заперечень.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи викладене та факт визнання Відповідачами власноручного пошкодження 6 секцій паркану, по 3 секції кожний, виходячи з вартості 1 секції паркану згідно Договору № б/н від 01.08.2005 року у розмірі 1 710,00 грн., позовні вимоги щодо відшкодування шкоди Позивачу, спричиненої пошкодженням паркану, підлягають задоволенню у розмірі 10 260,00 грн. (1710,00 грн. х 6 секцій). При цьому суд бере при розрахунку саме вартість 1 щита паркану саме за договором від 01.08.05р., який було встановлено згідно Акту у червні 2006р, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що у липні 2006р. паркан було пошкоджено частково в одній частині паркану (від будинку до кінця ділянки), а 22 серпня 2006р. Відповідачі особисто зруйнували по 3 щити паркану в іншій частині паркану (від дороги до будинку), який як приходить суд до висновку не замінювався і вартість щита за таких умов не змінювалась.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачу моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Положеннями ст.15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, у відповідності з п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, обставини, на які посилається Позивач як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо заподіяння відповідачами позивачу моральної шкоди, протиправності дій відповідачів та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправними діяннями відповідачів, а також щодо вини останніх в її заподіянні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

Щодо стягнення з Відповідачів на користь Позивачки судових витрат в частині витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., то в даному випадку варто зазначити таке.

Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, обмежений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», яким визначено, що розмір витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто вказаним законом чітко визначено за що саме може бути виплачена компенсація.

Поряд з цим також варто зазначити, що в судовому засіданні при розгляді справи брав участь представник Позивачки адвокат ОСОБА_11, яка діяла на підставі Угоди № 112/11 від 19.12.2011 року, укладеної між позивачкою та адвокатом ОСОБА_11 (а.с. 102), як представник, а не особа, яка надає правову допомогу.

В той же час згідно положень ЦПК України статус представника та особи, яка надає правову допомогу не є тотожнім.

Так, ст. 56 ЦПК України визначено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Тобто вказаною нормою чітко визначено, що хто може бути особою, яка надає правову допомогу, порядок її залучення та обсяг здійснюваних прав, який є відмінним від обсягу прав представника у справі.

Проте, ОСОБА_11 до участі у справі як особа, яка надає правову допомогу, окремою ухвалою суду не залучалась, а була допущена до участі у справі саме як представник.

Слід також зазначити, що Позивачем не було надано доказів про сплату гонорару за надану правову допомогу згідно Угоди № 112/11 від 19.12.2011 року в розмірі 10 000,00 грн., хоча зазначеною угодою передбачено сплату авансу у 100% від суми гонорару.

За таких обставин вимога про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на все наведене вище, суд приходить до висновку, що Позивачкою не доведено заявлених нею позовних вимог в розмірах, що зазначені в позові.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 222, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 260,00грн. у відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням паркану.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог: з ОСОБА_2 - 229,40грн., з ОСОБА_3 229,40грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: