ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.04.2008 р. у справі №3/54 (судді: Чорногуз М.Г., Проскурняк О.Г., Миронюк С.О.) первісний позов задоволено частково: визнано за державою в особі Верховної Ради України право власності на 30,3% у об'єкті незавершеного будівництва — 27-квартирному житловому будинку за адресою: м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5в; зустрічний позов задоволено частково: визнано за ЗАТ "Трансмост" право власності на 69,7% у об'єкті незавершеного будівництва —27-квартирному житловому будинку за адресою: м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5в. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, РВ ФДМУ по Чернівецькій області було подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 р. у справі №3/54 (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення господарського суду Чернівецької області від 25.04.2008 р. у справі №3/54 частково скасовано, а апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Чернівецькій області задоволено: первісний позов РВ ФДМУ по Чернівецькій області до ЗАТ "Трансмост" про визнання за державою в особі Верховної Ради України права власності на об'єкт незавершеного будівництва —27-квартирний житловий будинок за адресою: м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5в задоволено повністю; в задоволенні зустрічного позову ЗАТ "Трансмост" до РВ ФДМУ по Чернівецькій області про визнання права власності на 87,21% об'єкта незавершеного будівництва — 27-квартирний житловий будинок за адресою: м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5в —відмовлено. В решті рішення господарського суду Чернівецької області від 25.04.2008 р. у справі №3/54 залишено без змін. Стягнуто з ЗАТ "Трансмост" у доход державного бюджету 127,5 грн. державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ЗАТ "Трансмост" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 р. у справі №3/54 та залишити в силі рішення господарського суду Чернівецької області від 25.04.2008 р. у справі №3/54, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального законодавства, а саме:  Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", ст. 162 Цивільного кодексу УРСР,  Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 32, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, договір оренди державного майна не було припинено відповідно до п. 2 ст. 29 Закону України "Про оренду майна  державних підприємств та організацій" внаслідок викупу відповідачем державного майна цілісного майнового комплексу Чернівецької проектно-виробничої фірми "Трансмост ЛТД", оскільки спірний об'єкт  незавершеного будівництва не був викуплений відповідачем; по-друге, апеляційним господарським судом в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не були враховані результати судової будівельно-технічної експертизи; по-третє, всупереч вимогам ст. 35 Господарського процесуального кодексу України апеляційною інстанцією не взято до уваги факти, встановлені рішеннями господарських судів по справі №3/66, в яких брали участь ті ж самі сторони.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

18.06.1993 р. на підставі доповнення до договору оренди майна орендного підприємства від 25.04.1991 р., яке було підписано Фондом державного майна України та Мостовим орендним будівельним управлінням, та Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" №2270-ХІІ від 10.04.1992 р., між Регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області як орендодавцем і Проектно-виробничою фірмою "Трансмост ЛТД" як орендарем було підписано договір оренди №45, згідно з яким орендар прийняв в оренду майно, що є державною власністю, в т.ч. незавершене капітальне будівництво станом на 01.01.1993 р. вартістю 189,7 тис.крб. за актом приймання-передачі (т. 1, а.с. 68–71).

Відповідно до п. 2.1 договору оренди здача майна в оренду не тягне передачі орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар володіє, користується і розпоряджається ним протягом строку оренди.

Згідно з п.п. 8.1 та 8.5 договору він укладений з 18.06.1993 р. по 18.01.1996 р., а однією з умов його припинення передбачено викуп об'єкта оренди.

Згідно з актом приймання-передачі від 18.06.1993 р. у складі іншого майна, переданого в оренду, зазначено незавершене капітальне будівництво на суму 189,7 тис.крб.

10.12.1993 р. між орендодавцем —Регіональним  відділенням ФДМУ по Чернівецькій області та орендарем —Чернівецькою ПВФ "Трасмост ЛТД" була укладена додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна Проектно-виробничої фірми "Трансмост ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю №12, відповідно до якої орендар набув право викупу орендованого державного майна як цілісного майнового комплексу Проектно-виробничої фірми "Трансмост ЛТД". Угодою визначено вартість майна, що підлягає  викупу (згідно протоколу інвентаризації майна та акта оцінки майна).

В п. 6 вказаної додаткової угоди визначено об'єкти, які входять до складу орендованого майна та підлягають особливому режиму приватизації: 34-х квартирний житловий будинок по вул.Південно-Кільцевій вартістю 190 тис.крб.

Відповідно до п. 7 додаткової угоди після підписання цієї угоди між орендарем та орендодавцем укладається договір купівлі-продажу і орендар сплачує вартість орендованого майна в сумі 183 750 тис.крб.

22.10.1993 р. Регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області видало наказ №99-П "Про прийняття рішення щодо приватизації", яким видало дозвіл на приватизацію державного майна, яке перебувало в оренді у Чернівецької проектно-виробничої фірми "Трансмост ЛТД" у вигляді ТОВ згідно поданих заяв на приватизацію, що зареєстровані в Регіональному відділенні ФДМУ по Чернівецькій області (т. 1, а.с. 74).

06.12.1993 р. комісія по оцінці вартості майна ПВФ "Трансмост ЛТД" на засіданні розглянула та вирішила підписати акт оцінки вартості майна ПВФ "Трансмост ЛТД", зазначивши в протоколі, що вартість майна, яка підлягає приватизації, складає 183 682 тис.крб., а на вартість майна в сумі 190 тис.крб., для якого встановлений особливий режим приватизації (незавершене будівництво 27-квартирного житлового будинку по вул.Південно-Кільцевій) зменшується сума державного майна, що підлягає викупу.

Відповідно до п. 17.3 акта оцінки вартості майна орендного підприємства, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області Веприцькою В.О. 10.12.1993 р.,  із вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість майна, для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації, на суму 190 тис.крб. (тобто вартість спірного об'єкта  незавершеного будівництва).

30.12.1993 р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області як продавцем і Проектно-виробничою фірмою "Трансмост ЛТД" у вигляді ТОВ як покупцем було укладено договір №КП-14 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу Чернівецької проектно-виробничої фірми "Трансмост ЛТД", що знаходиться за адресою м.Чернівці, вул.Заводська, 41-А.

28.03.1994 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі державної частини цілісного майнового комплексу Чернівецької проектно-виробничої фірми "Трансмост ЛТД".

Спірний об'єкт незавершеного будівництва відповідачем викуплено не було.

Виявивши самовільне здійснення відповідачем будівельно-монтажних робіт на спірному об'єкті незавершеного будівництва без дозволу органу приватизації 17.03.2006 р. Регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області як орган, уповноважений управляти державним майном, звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до ЗАТ "Трансмост" про визнання за державою в особі Верховної Ради України в повному обсязі права власності на об'єкт незавершеного будівництва —27-квартирний житловий будинок (м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5 "в"), що знаходиться на балансі ЗАТ "Трансмост".

19.01.2007 р. ЗАТ "Трансмост" було подано до господарського суду Чернівецької області зустрічний позов до Регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області про визнання за ЗАТ "Трансмост" права власності на 87,21% у об'єкті незавершеного будівництва —27-квартирному житловому будинку за адресою: м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5в.

Задовольняючи первісний позов у частині визнання за державою в особі Верховної Ради України права власності на 30,3% і зустрічний позов у частині визнання за ЗАТ "Трансмост" права власності на 69,7%  у об'єкті незавершеного будівництва — 27-квартирному житловому будинку за адресою: м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5в та відмовляючи в решті позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, згідно з умовами договору оренди від 18.06.1993 р. №45 (яким передбачено право орендаря вносити зміни в склад орендованого майна, проводити реконструкцію, розширення тощо) відповідач провів відповідні будівельні роботи на  спірному об'єкті незавершеного будівництва у 1995–1997 рр.; по-друге, відповідно до акта обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва 27-квартирного житлового будинку, проведеного представниками РВ ФДМУ по Чернівецькій області, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та ЗАТ "Трансмост" 15.08.2002 р., на вказаному об'єкті виконані земляні роботи, забиті буронабивні палі (62 палі), з них 25 паль було забито до передачі об'єкта незавершеного будівництва в оренду, решта забито орендарем —ЗАТ "Трансмост", забетоновані пальові ростверки, побудовані залізобетонні колони (каркаси), у зв'язку з чим фактичний  об'єм державної власності в будівництві складає 25 паль, а об'єм, виконаний ЗАТ "Трансмост", —37 паль, забетоновані пальові ростверки, побудовані залізобетонні колони, що підтверджено також рішеннями господарських судів у справі №3/66 (за позовом МПП "Атлас" до ЗАТ "Трансмост" про визнання частки власності у незавершеному будівництві та зустрічним позовом ЗАТ "Трансмост" до МПП "Атлас" та РВ ФДМУ по Чернівецькій області про визнання договору купівлі-продажу недійсним), у зв'язку з чим відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вищевказані факти не підлягають доведенню; по-третє, відповідно до висновку №342 повторної судової будівельно-технічної експертизи від 13.03.2008 р. частка у відсотковому відношенні будівельних робіт, які здійснені на об'єкті незавершеного будівництва 27-квартирного житлового будинку по вул.Південно-Кільцевій, 5-В в м.Чернівці до передачі його в оренду ЗАТ "Трансмост", становить 30,3%, а після передачі його в оренду ЗАТ "Трансмост", становить 69,7%.

Скасовуючи частково рішення господарського суду першої інстанції, задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що, по-перше, п. 2 ст. 29 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" та п. 8.5 договору оренди 18.06.1993 р. №45 встановлено, що договір оренди припиняється внаслідок викупу об'єкта оренди, у зв'язку з чим орендні відносини між сторонами відносно спірного об'єкта незавершеного будівництва припинилися після викупу відповідачем державного майна  цілісного майнового комплексу; по-друге, спірний об'єкт незавершеного будівництва до предмету укладеного між позивачем і відповідачем договору №КП-14 купівлі-продажу орендованого державного майна цілісного майнового комплексу Чернівецький ПВФ "Трансмост ЛТД"  не увійшов, а лише залишився на балансі відповідача, оскільки підлягає особливому режиму приватизації, зокрема, в порядку, встановленому з 1993 р. Указом Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва", а з 2000 р. —Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва";  по-третє, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не дотримано порядку приватизації, встановленого вищевказаними нормативними актами, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання за ним права власності на спірний об'єкт; по-четверте, перебування спірного майна на балансі господарського товариства не породжує у балансоутримувача, яким є ЗАТ "Трансмост", права власності на це майно та не надає йому права самовільно розпоряджатися державним майном без згоди органу, уповноваженого управляти цим майном; по-п?яте, посилання господарського суду першої інстанції на рішення господарського суду у справі №3/66 є безпідставним, оскільки при вирішенні  вказаної справи судами взагалі не досліджувалися і не встановлювалися обставини стосовно фактичних обсягів будівництва спірного об'єкта, фактично понесених витрат на будівництво, наявності первинних бухгалтерських та будівельних документів тощо.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що згідно з договором оренди від 18.06.1993 р. №45 на підставі  доповнення до договору оренди майна орендного підприємства від 25.04.1991 р., підписаного між Фондом державного майна України і Мостовим орендним будівельним управлінням, та Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", відповідачем було прийнято в оренду майно, що є державною власністю, в т.ч. незавершене капітальне будівництво на 01.01.1993 р., вартістю 189,7 тис.крб.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору здача майна в оренду не тягне передачі орендарю права власності на це майно;  власником орендованого майна залишається держава.

Відповідно до п. 8.5 договору договір оренди припиняється, в т.ч. внаслідок викупу об'єкта.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що при викупі відповідачем державного майна цілісного майнового комплексу Чернівецької проектно-виробничої фірми "Трансмост ЛТД" згідно з умовами договору купівлі-продажу майна державного підприємства від 30.12.1993 р. №КП-14 спірний об'єкт незавершеного будівництва 27-квартир ний житловий будинок за адресою: м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5в до предмету укладеного між сторонами договору не увійшов як об'єкт, для якого встановлено особливий режим приватизації, зокрема, в порядку, встановленому з 1993 р. Указом Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва", а з 2000 р. —Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (а лише залишився на балансі відповідача).

Указом Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" від 14.10.1993 р. №456/93 (який діяв під час викупу відповідачем державного майна цілісного майнового комплексу Чернівецької проектно-виробничої фірми "Трансмост ЛТД") та Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" від 14.09.2000 р. №1953-III було встановлено спеціальний порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено та відповідачем (за первісним позовом) не заперечується, що ЗАТ "Трансмост" не було дотримано вищевказаного порядку приватизації об'єктів незавершеного будівництва, у зв'язку з чим висновки апеляційного господарського суду про залишення спірного об'єкта незавершеного будівництва в державній власності є законними та обґрунтованими.

Однак, дійшовши правомірного висновку про те, що спірний об'єкт незавершеного будівництва не вибував з державної власності, апеляційний господарський суд не дослідив питання наявності підстав для звернення з відповідним позовом, в т.ч. не встановив у чому відбулося порушення інтересів держави з огляду на те, що спірне майно не вибувало з державної власності.

Разом із тим, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в т.ч. визнання права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Слід взяти до уваги, що з зустрічним позовом про визнання права власності на 87,21% об'єкта незавершеного будівництва ЗАТ "Трансмост" звернулося до господарського суду вже під час розгляду спору в господарському суді першої інстанції.

Крім того, господарськими судами не обґрунтовано визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва —27-квартирний житловий будинок за адресою: м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 5в за державою саме в особі Верховної Ради України з огляду на положення ст. 326 Цивільного кодексу України (згідно з якою від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади) та норми Закону України "Про управління об'єктами державної власності" і Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №412 від 15.06.1994 р.

Також слід зазначити, що в резолютивній частині постанови апеляційного господарського суду не викладено прийняте апеляційною інстанцією рішення за первісним позовом, оскільки апеляційний господарський суд в резолютивній частині постанови зазначив лише про задоволення первісного позову.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Що стосується доводів касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України щодо підстав звільнення від доказування з огляду на преюдиціальне значення фактів, встановлених рішеннями господарських судів у справі №3/66, слід зазначити, що господарським судом першої інстанції було помил ково надано преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції та  постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Трансмост" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 р. у справі №3/54 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 25.04.2008 р. у справі №3/54 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.