АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/13196/2013 Головуючий у 1 інстанції: Зінченко С.В.

Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

при секретарі Шпируку О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійним свідоцтва про право на спадщину,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійним свідоцтва про право на спадщину. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №979. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 114 грн. 70 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Посилається на те, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясовування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що при видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не перевірив наявності інших спадкоємців, наявності спадкової справи, спадкового договору чи заповіту та допустив порушення Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Здійснюючи пошук спадкоємців за параметрами нотаріусом було допущено помилку у написанні по-батькові спадкодавця. Вважає, що судом було порушено вимоги ст.ст. 1300, 1301 ЦК України, а підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом у суду були відсутні.

В апеляційній інстанції представники ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 4635 (а. с. 29).

Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 38-46). Заповіту ОСОБА_5 не склав.

Позивачка ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_5, а також дочкою останнього є ОСОБА_6 (а. с. 64-65). Відповідачка ОСОБА_2 є дружиною померлого (а. с. 35-36).

20 квітня 2010 року дружина померлого ОСОБА_2, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини (а. с. 28).

За заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 20 квітня 2010 року було заведено спадкову справу № 11/2010. При цьому у параметрах запиту спадкодавця за витягом зі Спадкового реєстру приватним нотаріусом ОСОБА_4 було допущено помилку у написанні по-батькові . Замість «ОСОБА_5» написано «ОСОБА_5»(а. с. 27-49).

05 травня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулися до П'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_5, на підставі яких державним нотаріусом також було заведено спадкову справу №273 (а. с. 51-52).

Відповідно до заяви про прийняття спадщини від 05 травня 2010 року ОСОБА_6 відмовилась від належної їй частки на спадщину на користь ОСОБА_3

19 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 979 (а. с. 22).

У зв'язку з відсутністю в ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на спадкове майно, свідоцтво про право на спадщину державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори не видавалось.

22 березня 2013 року завідувачем П'ятої Київської державної нотаріальної контори на підставі знайденої у Спадковому реєстрі інформації було передано спадкову справу № 273 щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 для приєднання до раніше заведеної ним спадкової справи (а. с. 71, 72).

ОСОБА_3 порушила питання про визнання недійним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №979.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 на підставі ст. 1301 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 27 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших постав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 при внесенні реєстраційного запису до Спадкового реєстру 20 квітня 2010 року було допущено помилку у написанні по-батькові спадкодавця ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із чим державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори 05 травня 2010 року було заведено іншу спадкову справу щодо спадкового майна померлого на підставі заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини (а. с. 34).

Крім того, у заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину від 19 жовтня 2010 року відповідачка ОСОБА_2 вказала про відсутність інших спадкоємців за законом, внаслідок чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було неправильно оформлено спадщину (а. с. 21).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3, відповідачка не оспорювала права позивачки на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 разом з нею у першій черзі спадкоємців за законом відповідно до положень ст. 1261 ЦК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 19 жовтня 2010 року за реєстровим № 979, на підстав ст. 1301 ЦК України, враховуючи, що оспорюваним свідоцтвом неправильно визначено коло спадкоємців, які прийняли спадщину, та порушено право ОСОБА_3 на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ст. 1300 ЦК України, якою визначено порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді