Апеляційний суд міста Києва
Справа №22-10774 Головуючий у 1-й інстанції Лопатюк Н.Г.
Доповідач Волошина В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Котули Л.Г.
при секретарі Круглик В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про витребування майна із чудового незаконного володіння.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме автомобіля "Сканія", державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля "Мерседес-Бенц Віто", державний номерний знак НОМЕР_2, а також, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 04 листопада 2006 до 14 вересня 2011 року. Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року, було поділено спільне майно подружжя, а саме визнано за позивачем право власності на автомобіль "Сканія", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 360 000 грн. 00 коп., виділивши його в натурі та право власності на автомобіль "Мерседес-Бенц Віто", державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 192ООО грн. 00 коп., виділивши його в натурі.
Однак, після того, як вищезазначене рішення суду набрало законної сили, позивач звернулась до відповідача з проханням передати їй присуджені автомобілі, але до цього часу ОСОБА_2 рішення суду не виконує, автомобілі не передає, що перешкоджає позивачу у здійсненні права власності, а тому просить суд задовольнити її позов.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволені.
Судом вирішено витребувати у ОСОБА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 -автомобіль «Мерседес-Бенц Віто», державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1, які належать їй на праві власності згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на його необгрутованість, порушення норм матеріального права, неповне з′ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими. Зокрема зазначав, що автомобілі відносно яких виник спір перебувають за адресою їх постійного знаходження. Відповідач неодноразово звертався до позивачки з пропозицією забрати вказані автомобілі в місцях їх зберігання та відшкодувати йому витрати на їх зберігання з моменту ухвалення відповідного рішення суду. При цьому вказував, що рішенням суду про поділ майна подружжя, його виконання покладалось на органи державної виконавчої служби, а не на суд, а позивачка і не зверталась до виконавчої служби щодо виконання рішення суду. На думку представника відповідача, позов слід було залишити без розгляду. Не може бути належним доказом по справі звернення позивачки до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві з приводу реєстрації автомобілів та отриманої відмови за відсутності надання нею транспортним засобів, яке суд прийняв до уваги, як належний доказ. Помилково суд першої інстанції визначив статус позивачки, як власниці автомобілів, оскільки автомобілі підлягають державній реєстрації та обліку, а позивачкою такі дії не були вчинені.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, направили для участі у справі своїх представників. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки суд дійшов їх з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з′ясування дійсних обставин справи, прав та обов′язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального права.
Так, за правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 2006 до 14 вересня 2011 року.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року між сторонами за їх позовами проведено розподіл майна. Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_3 - позивачкою по справі, поряд з іншим майном, право власності на автомобіль "Сканія", державний номерний знак НОМЕР_1, вартість якого погоджена сторонами та становить 360 000 грн. 00 коп. та право власності на автомобіль "Мерседес-Бенц Віто", державний номерний знак НОМЕР_2, вартість якого погоджена сторонами та становить 192 000 грн. 00 коп., виділивши позивачу їх в натурі. Посилаючись на ту обставину, що відповідач перешкоджає користуватись визначеною судом власністю, а саме автомобілями, позивачка звернулась до суду за захистом порушеного права.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що і ухвалив відповідне рішення. При цьому судом вірно було встановлено, що рішення суду про розподіл майна подружжя не містить елементів його виконання в примусовому порядку державною виконавчою службою і суд першої інстанції ухвалюючи рішення по цій справі, не перебрав на себе повноваження цієї установи по виконанню рішення суду про поділ майна подружжя. Стаття 387 ЦК України визначає право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Доказів того, що відповідач мав намір добровільно повернути позивачці автомобілі, але вона не забажала їх отримати та за таких підстав відсутній предмет спору, матеріали справи не містять. До того ж, як зазначається в апеляційній скарзі, відповідач неодноразово звертався до позивачки з пропозицією забрати вказані автомобілі в місцях їх зберігання та відшкодувати йому витрати на їх зберігання з моменту ухвалення відповідного рішення суду. А відтак, з цього слідує, що така пропозиція відповідача аж ніяк не свідчить про добровільний намір повернення автомобілів на виконання рішення суду, оскільки сторонами не було надано жодних доказів, які б підтверджували про існування договірних стосунків між сторонами з приводу платного зберігання майна позивачки відповідачем. Про те, що позивачка не є власником майна, а тому не має права вимоги, не заслуговують на увагу, так як відповідач своїми діями ( не повернення автомобілів), перешкоджає їй оформити відповідну реєстрацію на її ім′я і ця обставина підтверджується зверненням позивачки до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві з приводу реєстрації та отримання відмови за відсутності надання автомобілів. Окрім того, право власності позивачки визначено рішенням суду про поділ майна подружжя, яке набрало чинності, але не може бути реалізоване нею по незалежним від неї причинам.
За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не заслуговують на увагу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.
Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: