Справа № 2-3533/10

Провадження № 22ц/782/2486/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Сергєєвої С.В.

Суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,

при секретарі: Зеленській К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 26 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (треті особи - 2-а Луганська Державна нотаріальна контора, Міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації) про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 26 травня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (треті особи - 2-а Луганська Державна нотаріальна контора, Міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації) про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Визнано право власності на 6/24 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визнано право власності на 9/24 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та визнати право власності на 9/24 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 померлої ІНФОРМАЦІЯ_8.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 06.02.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, право власності на домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з:

Літер А-1 - житловий будинок площею 56,5 кв.м.;

Літер а, - веранда площею 6,5 кв.м.;

Літера1 - веранда площею 4 кв.м.;

Літер У - уборна площею 27,4 кв.м.;

Літер В - сарай-котельна площею 12,6 кв.м.;

Літер Ж - сарай площею 7,5 кв.м.;

Літер 3- потреб з шейкою площею 10,7 кв.м.;

Літер г- тамбур площею 4,1 кв.м.;

№1-3 - огорожа;

Літер І - замощення;

Літер Г - літня кухня площею 27,4 кв.м..

Не погодившись з рішенням, до суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1, який, посилаючись порушення судом норм матеріального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, та переглянувши рішення суду, виходячи з положень ст.. 303 ЦПК України в межа доводів апеляції та позовних вимог, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Артемівської районної ради народних депутатів м. Луганська №70/68 від 10.03.1992 року було вирішено дозволити Облінвентарьбюро зареєструвати самовільно побудовані будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належали громадянину ОСОБА_4 на підставі Договору на право забудови від 25.02.1969 року №761/1.

16.07.1997 року до технічного паспорту було внесено зміни, відповідно до яких домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 станом на 16.07.1997 року належало: ОСОБА_4 ?, ОСОБА_5 ? та ОСОБА_6 ?.

Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4, 17 січня 1967 року між ОСОБА_4, 1937 року народження та ОСОБА_5, 1934 року народження, було укладено шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 взяла прізвище ОСОБА_5.

На момент укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у ОСОБА_5 була дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 28 серпня 1957 року.

Після укладення шлюбу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали проживати разом однією сім'єю в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 28 липня 1980 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6, після її смерті спадкова справа не заводилась.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 05.04.1996 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, про що в книзі реєстрації актів про смерть внесено запис №536 від 05.04.1996 року.

Згідно відповіді МКП БТІ від 28.04.10 року № 15/43-1472 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано:

9/24 частини - за гр. ОСОБА_7, згідно свідоцтв на право спадкування виданих другою Луганською державною нотаріальною конторою від 18.04.1997 року № 2-772 та від 05.06. 1997 року № 1-970;

1/4 частина - за гр. ОСОБА_6, згідно свідоцтва на право спадкування виданих другою Луганською державною нотаріальною від 28.11.1996 року № 2-3111;

1/8 частина - за гр. ОСОБА_4 та

1/4 частина - за гр. ОСОБА_5, згідно дублікату договору на право прибудови виданого другою Луганською державною нотаріальною від 03.03.1969 р. № 761/1.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є спадкоємцем четвертої черги після смерті її прийомного батька ОСОБА_4 та спадкоємцем першої черги після смерті її бабусі ОСОБА_7 в Домоволодінні та мала право на спадкування % (9/24 + 9/24) частин домоволодіння, що фактично належали ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що вона є рідною тіткою померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6, вона звернулась із заявою про прийняття спадщини в межах строку, передбаченого законом для прийняття спадщини та на підставі ст. 1263 ЦК України має право на спадкування за законом за ОСОБА_6.

Але, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитись. Оскільки вони здійснені на підставі неповного встановлення обставин по справі та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що є на підставі положень ст.. 309 ЦПК України підставою для скасування оскарженого рішення та ухвалення нового з урахуванням доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження рішень суду 1-ї інстанції мають сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

У даному випадку вищевказаним рішенням суду від 26.05.2010 р. вирішено питання відносно права власності на спадщину, після смерті ОСОБА_4, при цьому виходячи з матеріалів як апеляційної скарги, так і матеріалів справи, що перебувала в судовому розгляді, спадкоємцем першої черги після смерті якого є його рідний син ОСОБА_1 - апелянт по справі. І інтереси та законні права на спадщину після смерті його батька - спадкодавця по даній справі, було грубо проігноровано та порушено оскарженим рішенням.

Так на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 25.02.1969 р.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було надано у безстрокове користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Довідки-характеристики ДКП БТІ м. Луганська від 30.10.1996 р. та Реєстраційного посвідчення ДКП БТІ м. Луганська від 05.11.1996 р. житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав подружжю - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у рівних частках, по 1/2 частині кожному з них.

Після смерті ОСОБА_5, 28.05.1980 р. відкрилася спадщина на 1/2 частину вищевказаного домоволодіння.

Згідно зі ст. 529 ЦК України (в редакції від 18.07.1963 р.) спадкоємцями 1-ї черги на вказану спадщину були: чоловік - ОСОБА_4 та донька померлої - ОСОБА_6

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.1996 р., що знаходиться в матері мате даної справи, як це вказано у позові ОСОБА_2 та рішенні від 26.05.2010 р., ОСОБА_6 успадкувала після смерті своєї матері - ОСОБА_5 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 549 ЦК України (редакція від 18.07.1963 р.) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого для прийняття спадщини строку, він не заявив про відмову від неї.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 - батько апелянта, постійно проживав з померлою ОСОБА_5, з заявою до нотаріальної контори про відмову від спадщини не звертався, вказане свідчить, що він фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, тобто прийняв спадщину після смерті своєї дружини - ОСОБА_5 у вигляді 1/4 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, таким чином фактично ставши власником 3/4 частини вищевказаного житлового будинку АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, відкрилася спадщина на його частку у розмірі 3/4 частини вищевказаного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 529 ЦК України (в редакції від 18.07.1963 р.) спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 - апелянт по справі та ОСОБА_7 як його мати.

В інтересах сина померлого, який на той час був неповнолітнім, згідно з вимогами ст. 549 ЦК України (в редакції від 18.07.1963 р.) з заявою про прийняття спадщини після смерті мого батька - ОСОБА_4 звернулася моя мати - ОСОБА_11, що підтверджується Заявою про прийняття спадщини від 09.04.1996 р., яка знаходиться в матеріалах спадкової справи № 389/1996(97) 2-ї державної нотаріальної контори м. Луганська.

Своє рішення суд мотивував тим, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями були: його мати і бабуся апелянта - ОСОБА_7 та донька померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6, інших спадкоємців не було.

Однак цей висновок суду не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах спадкової справи № 389/1996(97) 2-ї державної нотаріальної контори м. Луганська, на яку у рішенні посилається і суд, та копія якої знаходиться в матеріалах цивільної справи, наявна заява моєї матері - ОСОБА_11 в інтересах неповнолітнього сина - апелянта по справі, про прийняття спадщини.

Крім того слід зауважити на такий значний факт як те, що ОСОБА_6 не була донькою померлого ОСОБА_4, ним не всиновлювалася, а отже не була не може бути спадкоємцем 1-ї черги, тим більш поруч з рідним сином померлого ОСОБА_1 .

Таким чином, вирішуючи спадковий спір без врахування спадкових прав спадкоємця першої черги ОСОБА_1 та не залучаючи його навіть у якості співвідповідача до розгляду справи за наявності вищезазначених обставин, які у повному обсязі підтверджуються наявними матеріалами справи, судом прийнято рішення з порушенням вищенаведених норм матеріального права, здійснені висновки, що суперечать обставинам справи, у зв»язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_2 - підлягають відхиленню як безпідставні та необгрунтовані, які заявлені без врахування законна прав та інтересів апелянта по справі ОСОБА_1

Таким чином доводи апелянта знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України судова колегія ,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 26 травня 2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог за необгрунтованістю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: