АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №619/2176/13-к

Провадження № 11кп/790/421/13 Головуючий у 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.125 КК України Калиновська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

1 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Крамаренко Г.П., Снігерьової Р.І.,

при секретарі - Круглих К.О.,

з участю прокурора - Подобайло В.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні розгляд за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Дергачівського району Харківської області Захарченка М.А. та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 2 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Люботин Харківського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1, визнаного таким, що має судимість, оскільки 29 серпня 2011 року Дергачівським районним судом Харківської області він був засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі та відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування цього покарання з випробуванням на 2 роки, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Згідно вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 2 серпня 2013 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.125 КК України до 2 років обмеження волі, а на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки і 2 місяці.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, 10 лютого 2013 року, в кінці дня, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1 спровокував сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_4 і наніс їй удари стільцем по голові та ногами в обличчя.

В результаті обвинувачений навмисно заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а саме: садна нижнього повіка лівого ока та повік обох очей, травму лівого ока у вигляді субконьюнктивального крововиливу, контузії, гіфами, гемофтальму.

На це судове рішення прокурор подав апеляцію, в якій порушує питання про скасування вироку та призначенні нового розгляду в суді першої інстанції. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що при здійсненні судового провадження істотно порушено кримінально-процесуальний закон: суд безпідставно застосував ч.3 ст.349 КПК України, крім того технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, непридатний до прослуховування.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений, посилаючись на виникнення у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень саме при падінні на шафу, що його мати хворіє, потребує допомоги, а він єдиний член її сім'ї, просить пом'якшити йому покарання.

Вислухавши доповідь судді, апелянтів - прокурора та обвинуваченого, які наполягали на скасуванні судового рішення та призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вбачає підстави для задоволення поданих апеляцій, при цьому часткового - апеляції обвинуваченого.

Як передбачено ст.9 КПК України, суд та службові особи органів державної влади, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, зобов'язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст.477 КПК України кримінальне провадження у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України, тобто провадження у формі приватного обвинувачення, може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо цього злочину.

Також, згідно ст.ст.20, 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право на захист, в тому числі має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють чи обвинувачують, а слідчий, прокурор та суд зобов'язані забезпечити можливість здійснення цих прав.

Що ж до змісту обвинувального акту, то поряд з іншими відомостями він повинен містити виклад фактичних обставин правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і формулювання обвинувачення - ч.2 ст.291 КПК України.

Окрім цього, як передбачено ч.5 ст.27 та ч.4 ст.107 КПК України, кримінальне провадження в суді під час судового провадження необхідно обов'язково фіксувати за допомогою технічних засобів.

В свою чергу суд має право застосувати ч.3 ст.349 КПК України, визнаючи недоцільним дослідження частини доказів, тільки з дотриманням тих умов та вимог, які тут вказані.

На той же час при здійсненні кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 наведені норми кримінально-процесуального закону були порушені.

Так, у матеріалах кримінального провадження відсутня заява ОСОБА_4 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_2, є тільки заява дочки потерпілої, а суд не з'ясував, чи відповідно до вимог закону було розпочате і здійснювалось це кримінальне провадження.

Як вбачається із змісту обвинувального акта, формулювання обвинувачення в ньому викладено суперечливо та неоднозначно: вказано про встановлення під час досудового слідства факту нанесення ОСОБА_2 своїй матері ударів стільцем по голові та ногами в обличчя - на початку обвинувального акту, що він два рази штовхнув потерпілу в плече, а тому вона упала на підлогу, вдарившись об сервант - в іншому місці цього ж процесуального рішення. Цей недолік обвинувального акту свідчить про обмеження можливостей ОСОБА_2 захищатись передбаченими законом засобами від обвинувачення.

У матеріалах провадження є технічний носій інформації, але він непридатний для прослуховування, тобто відсутня можливість відтворити технічний запис судового провадження в суді першої інстанції.

Згідно журналу судового засідання, змісту мотивувальної частини вироку та доводів ОСОБА_2, які він висловив при апеляційному розгляді, суд обмежив дослідження доказів під час судового розгляду допитом обвинуваченого, а також оголошенням даних про його особу. Разом з цим ОСОБА_2 стверджував колегії суддів, що ні на досудовому слідстві, ні в суді першої інстанції він не визнавав себе винним в завданні ударів потерпілій, зокрема стільцем та ногами, тобто оспорював обставини, відбиті в обвинуваченні, що визнане судом доведеним. Наявні докази вказують на те, що суд застосував ч.3 ст.349 КПК України з порушенням умов та вимог, про які йде мова в цій нормі закону.

Отже, при здісненні кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, допущено цілий ряд істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі порушено право обвинуваченого на захист.

Переглядаючи судове рішення суду першої інстанції, колегія суддів вбачає підстави для того, щоби застосувати ч.2 ст.404 КПК України і вийти за межі апеляційних вимог. Становище обвинуваченого цим не погіршується.

Таким чином, всупереч ст.370 КПК України вирок стосовно ОСОБА_2 не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно п.3 ч.1 ст.409, ч.1, п.7 ч.2 ст.412, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки колегія суддів скасовує вирок, а ОСОБА_2 хоча і припускав неявку без поважних причин у судове засідання, у зв'язку з чим до нього було застосовано привід (т.1,а.с.30), але має місце постійного проживання, обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, санкція якого передбачає найбільш суворе покарання у вигляді обмеження волі, то у відповідності до положень ст.ст.178, 179, 194 КПК України запобіжний захід відносно обвинуваченого необхідно змінити на особисте зобов'язання, звільнивши останнього з-під варти.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 376, 405, п.6 ч.1 ст.407, ч.1, п.7 ч.2 ст.412, ст.ст.415, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 2 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 змінити на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Зобов'язати ОСОБА_2 без дозволу суду, який здійснює кримінальне провадження, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, і повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

Соколенко В.Г. Крамаренко Г.П. Снігерьова Р.І.