Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 827/1272/13-а
23.09.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Курапової З.І. ,
Кобаля М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кириленко О.О.) від 10.07.2013 року по справі №827/1272/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), що діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі (вул. Пушкіна, 2, м. Севастополь, 99011)
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» (пр. Ген. Острякова, 25, м. Севастополь, 99029),
Комунальне підприємство «Жилсервіс-15» (вул. М. Музики, 88-а, м. Севастополь, 99029),
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)
про визнання дій незаконними і протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.07.2013 року задоволений адміністративний позов ОСОБА_2, що діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», Комунальне підприємство «Жилсервіс-15», Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, про визнання дій незаконними і протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі щодо відмови ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання разом з неповнолітньою дитиною - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дитиною - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.07.2013 року у справі №827/1272/13-а та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
У судове засідання 23.09.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, що діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», Комунальне підприємство «Жилсервіс-15», Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, про визнання незаконними і протиправними дій відповідача щодо відмови у реєстрації позивача із неповнолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання відповідача зареєструвати позивача та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи позовні вимоги тим, що 01.04.2009 року їй був виданий ордер на житлову площу у гуртожитку №20 серія 03-н на право зайняття житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1. 15.06.2012 року між ОСОБА_2 та балансоутримувачем будинку - Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» був переукладений договір найму житлового приміщення №6. На підставі зазначених документів позивач вселилась у кімнату АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зверталась до Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі із заявою про реєстрацію за місцем проживання, проте листом відповідача №2703/02 від 29.04.2013 року їй було відмовлено, оскільки реєстрація позивача не може бути проведена на підставі ордеру №20 від 01.04.2009 року та договору найму №6 від 15.06.2012 року через те, що відповідно до судових рішень по справі №5020-1079/2012 та повідомлення Фонду комунального майна Севастопольської міської ради гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 передається на баланс Комунального підприємства «Жилсервіс-15». Позивач вважає зазначений лист відповідача відмовою у реєстрації за місцем проживання, а дії відповідача щодо відмови у реєстрації незаконними та протиправними. При цьому, позивач зазначає, що відмовою відповідача у проведенні реєстрації порушені права як її, так і її неповнолітньої дитини. З наведених підстав позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.07.2013 року до участі у справі в якості третіх осіб залучені Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», Комунальне підприємство «Жилсервіс-15», Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (а.с.142-143).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів правомірності своїх дій.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову з наступних підстав.
Спірні відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 року встановлено, що місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місцем перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено виключний перелік документів, що подаються для реєстрації місця проживання. Так, особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
01.04.2009 року ОСОБА_2 видано ордер на житлову площу у гуртожитку № 20 серія 03-н, згідно якого позивач має право на зайняття житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с.6).
Також, між позивачем (наймач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» (наймодавець), 15.06.2012 року укладено договір найму №6, згідно з яким наймодавець надає наймачу згідно з заявою у користування житлову площу (ліжко-місце у кількості 3) у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
23.04.2013 року та 25.04.2013 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявами про реєстрацію місця проживання (а.с.78, 81).
Однак, листом Управління Державної міграційної служби України в місті Севастополі №2703/02 від 29.04.2013 року позивача повідомлено про те, що реєстрація ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не може бути проведена на підставі доданих до заяви документів, оскільки відповідно до рішення Господарського суду міста Севастополя від 10.12.2012 року по справі № 5020-1079/2012), рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року по справі №5020-1079/2012, повідомлення Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 11.04.2013 року №01-15/1160 балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 є Комунальне підприємство «Жилсервіс-15», проте документи додані до заяв, а саме: ордер №20 від 01.04.2009 року, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», договір найму №6 від 15.06.2012 року укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», яке не є балансоутримувачем відповідного гуртожитку (а.с.10).
Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України №1077 від 22.11.2012 року «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затверджено форму заяви про реєстрацію місця проживання. Така заява повинна містити відомості про підстави для реєстрації місця проживання заявника за зазначеною ним адресою (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи) або згоду власника житла на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації вище. У зразку заяви, який встановлений вищезазначеним наказом Міністерства Внутрішніх Справ України встановлено, що заявник має вказати, що є підставою для реєстрації місця проживання заявника.
Зокрема, серед підстав зазначено ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
Згідно статті 58 Житлового кодексу України, ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
В даному випадку, підставою для реєстрації позивача є ордер та договір найму, який є правочином та у встановленому Цивільним кодексом України порядку недійсним не визнавався. Доказів іншого відповідачем всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано. Таким чином, відмова відповідача в реєстрації позивача з підстав викладених в листі Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі №2703/02 від 29.04.2013 року не відповідає вимогам закону.
Колегія суддів також зазначає, що наявність спору щодо гуртожитку, в якому проживає позивач та в який вселився на законних підставах, оскільки судовими рішеннями не встановлено інше, не може бути відмовою в її реєстрації за місцем проживання.
Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстройтрест» №09 від 10.02.2012 року будинок гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з 18.01.1995 року передано на баланс та обслуговування АП «Нефтіда» на підставі інвентарної картки №3 обліку основних засобів (для будівель та споруд) з відміткою про оприбуткування об'єкта у травні 1971 року авізо №146 (а.с.18).
Наведене також, підтверджуються довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» №82 від 13.05.2013 року (а.с.19).
Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» затверджена типова форма акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1), яка застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 09.04.2013 року (а.с.165), наданий Фондом комунального майна Севастопольської міської ради на запит суду від 11.06.2013 року №10505/03, яким гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 переданий на баланс Комунального підприємства «Жилсервіс-15», не відповідає вимогам встановленим законодавством та не може вважатись належним доказом передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 на баланс Комунального підприємства «Жилсервіс-15».
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дії відповідача щодо відмови в реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітньої дитини зазначеним вимогам не відповідають.
Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо відмови в реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітньої дитини відповідачем, на порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
При викладених обставинах, суд першої інстанції враховуючи приписи статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов вірного висновку, що належним судовим захистом прав позивача та її неповнолітньої дитини у даній справі буде визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітньої дитини.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх порушення, невідповідності висновків суду обставинам справи є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.07.2013 року у справі №827/1272/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.07.2013 року у справі №827/1272/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис З.І.Курапова
підпис М.І. Кобаль
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Воробйова