ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
___________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2013 р. 11 год.35 хв.Справа № 821/3508/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гомельчука С.В.,
при секретарі: Корнієнко Я.В.,
за участю: представника позивача - Задерей Т.С.,
представника відповідача - Коновалової О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів до приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,
встановив:
Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів (далі - позивач, Фонд) звернулося до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Україна"(далі - відповідач, ПСП "Україна") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 5838 грн. 82 коп.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на ПСП "Україна" у 2006 році становив 2 робочих місця. Відповідачем у звіті форми №10-ПІ, наданому до Фонду, вказано одного штатного працівника, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Виїзною плановою перевіркою, зафіксованою в акті від 11 квітня 2008 року, виявлено порушення відповідачем вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 щодо зазначення особи, яку не може бути враховано як одиницю у середньооблікову чисельність інвалідів за рік на підставі пункту 3.2.5. Інструкції зі статистики кількості працівників та пункту 3.4 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів". За 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, відповідач повинен був самостійно сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій. Стягнення з ПСП "Україна" санкцій та пені на загальну суму 4891 грн. 74 коп. за невиконання у 2006 році нормативу створення першого робочого місця було предметом судового розгляду Господарського суду Херсонської області 19 липня 2007 року. Адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання у 2006 році нормативу створення другого робочого місця на загальну суму 5838 грн. 82 коп. станом на 26 вересня 2013 року не погашені відповідачем добровільно, а тому підлягають стягненню.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що обов'язок щодо виявлення інвалідів, що бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності на підставі індивідуальних програм реабілітації, покладено на місцеві органи соціального захисту населення, зокрема, на державну службу зайнятості, яка має сприяти працевлаштуванню інвалідів. У 2006 році відповідач звертався з листом до центру зайнятості щодо направлення даної категорії громадян для працевлаштування, що вже раніше було встановлено судом та відображено, зокрема, в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року. Представник ПСП "Україна" вважає, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів щодо виконання установленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені є неправомірним.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів підлягають задоволенню з наступних підстав.
19 травня 2009 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог Фонду у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів до приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 5838 грн. 82 коп. відмовлено. Згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року постанову ХОАС залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2013 року вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано.
За приписами ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі Закон № 875-ХІІ) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV вбачається, що робочим місцем інваліда, вважається місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, установах, організаціях. Індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.
З огляду на викладені норми законодавства, судом встановлено, що створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації можливе тільки за наявності інваліда.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18-1 Закону № 875-ХІІ передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітнім і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Судом встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2006 рік, поданого відповідачем до Фонду 28 лютого 2007 року, середньооблікова чисельність штатних працівників приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" складала 55 осіб. З цього розрахунку встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив два місця. Відповідачем до графи 2 звіту внесено одну працюючу особу, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Так, за невиконання установленого нормативу робочих місць для працевлаштування одного інваліда до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі 4798 грн. 18 коп. та нараховано пеню в розмірі 93 грн. 56 коп.(загалом 4891 грн. 74 коп.). Питання щодо стягнення вказаної суми боргу розглядалось у судовому порядку (постанова Господарського суду Херсонської області від 19 липня 2007 року, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2009 року).
З 09 по 11 квітня 2008 року відповідно до плану роботи на ІІ квартал 2008 року та на підставі направлення Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 24 березня 2008 року № 76 спеціалістом відділення Фонду спільно з прокуратурою Голопристанського району Херсонської області проведено виїзну планову перевірку відповідача з питання дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яка зафіксована в акті від 11 квітня 2008 року. Перевіркою встановлено порушення підприємством наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 "Про затвердження звітності № 10-ПІ (річна) " Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" щодо зазначення у середньооблікову кількість штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (графа 2) однієї працюючої особи ОСОБА_1., який працював у ПСП "Україна" лише три місяці.
Згідно з п. 3.2.5. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 р. № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 р. за № 1442/11722 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12. При цьому, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення (п.3.4 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. № 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за № 117/13384).
Тобто, 3 місяці : 12 місяців = 0,25 = 0. Відтак, за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2006 році, за друге робоче місце, приватному сільськогосподарському підприємству "Україна" донараховано Фондом адміністративно-господарські санкції в сумі 4798 грн. 18 коп. та пеню за несвоєчасну їх сплату в розмірі 1040 грн. 64 коп.
Згідно із прийняттям Закону № 5067-VI, Закон України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (далі - Закон № 803-ХІІ) втратив чинність. Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо організації зайнятості інвалідів виникли до набрання чинності Законом № 5067-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосовувати норми Закону "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ, що встановлюють порядок працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.
Отже, за приписами абзацу четвертого пункту 2 статті 19 Закону № 803-ХІІ визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи та організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Статтею 20 Закону № 803-XII встановлено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі:
додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод;
організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів;
працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";
На виконання вищенаведеної норми Закону № 803-XII наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814 затверджено форму звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та Інструкцію щодо заповнення, де передбачено, що підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання подають центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків при наявності вакансій вищезазначений звіт.
Відповідно до розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 року № 420, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814 (чинна на момент виникнення правовідносин) у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи та працевлаштовує інвалідів за умови виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ.
Судом досліджено лист - відповідь Голопристанського районного центру зайнятості від 13 вересня 2013 року № 1049, надісланий на запит Фонду від 11 вересня 2013 року № 01-10/618, з якого вбачається, що приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" у 2006 році про створення робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів, службу зайнятості шляхом подання звітності про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН не інформувало та вказано, що з 04 січня 2006 року вказана звітність подавалась тільки при потребі.
Представник відповідача не заперечувала у судовому засіданні щодо наявності у 2006 році на підприємстві потреби у працездатних особах, що належать до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту, посилаючись на лист від 19 червня 2006 року № 84/6, спрямований підприємством до Голопристанського районного центру зайнятості, управління соціального захисту населенння Голопристанської районної державної адміністрації та Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Таким чином, ПСП "Україна" не виконано обов'язку, визначеного частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статтею 20 Закону № 803-XII та наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" від 19 грудня 2005 року № 420 щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів у вигляді звітності встановленої форми. До того ж, виходячи з розрахунку, визначеного пунктом 3.2.5. Інструкції зі статистики кількості працівників, обчислення середньооблікової кількості штатних працівників, зокрема, інвалідів, відбувається за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року, однак підприємство склало вищевказаний лист, маючи потребу у таких працівниках, лише 19 червня 2013 року.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Представлені відповідачем до суду матеріали, які містяться у справі та виступають джерелом доказової інформації, не підтверджують факту подання підприємством звітів до центру зайнятості та вжиття всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.
Виходячи з встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності, визначеної статтями 218, 238 Господарського кодексу України.
Ураховуючи аналогічну позицію Верховного суду України, викладену в постановах від 28 травня 2013 року та 09 липня 2013 року, оцінюючи подані сторонами докази та зважуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів адміністративно-господарські санкції за 2006 рік у розмірі 4798 (чотири тисячи сімсот дев"яносто вісім) грн. 18 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік у розмірі 1040 (одна тисяча сорок) грн. 64 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 жовтня 2013 р.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 10.3.4