Справа № 2-568/11

Провадження №2/761/767/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 вересня 2013 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарях: Лазоришинець К.М., Касянчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до держави Україна в особі: - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві, - Державної казначейської служби України в особі головного управління державної казначейської служби у м.Києві, 3-ті особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про порушення прав при виконанні судових рішень, відшкодування моральної шкоди та інше, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2008 року до Шевченківського районного суду м.Києва звернулись ОСОБА_1 (Позивач-1), ОСОБА_2 (Позивач-2), ОСОБА_3 (Позивач-3) в інтересах своїх та неповнолітнього на той час ОСОБА_4 1993 р.н. (Позивач-4) з позовом до держави України в особі: - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві (Відповідача-1, ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві), - Державної казначейства України (Відповідач-2), треті особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, про порушення права на одержання інформації, рівності перед законом та права на одержання відповіді на скаргу, а також відшкодування моральної шкоди, в якому просили: - стягнути на користь кожного з них по 25 000,00грн. моральної шкоди; - визнати, що Відповідач-1, а саме - ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві порушує протягом тривалого часу їх конституційні права, такі як право на одержання письмової інформації, право на рівність громадян перед законом, право на отримання відповіді на їх скаргу; - зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві надати їм копії (завірені належним чином) постанов від 04.11.2004р. та від 22.12.2004р. і надати їм відповідь на скаргу від 24.01.2005р., подану до ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві.

Свої вимоги Позивачі обґрунтовували тим, що 07.10.2004р. суддя Шевченківського районного суду м.Києва Васильєва Т.М., в провадженні якої на той час була цивільна справа №2-10030/04, що потім після реєстрацій у 2005, 2006, 2007рр. мала №2-1132/05, №2-243/06, 2-111/07 своєю ухвалою задовольнила сумісну заяву Позивачів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_12 та накладення заборони ОСОБА_12 проводити певні дії стосовно вказаної квартири.

Тільки 14.01.2005р., як зазначають позивачі, ОСОБА_2 на особистому прийомі у державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві ОСОБА_7 дізналась, що вказаний державний виконавець 04.11.2004р. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження за ухвалою суду від 07.10.2004р. та надала ОСОБА_12 7 денний строк для добровільного виконання зазначеної ухвали. В подальшому державний виконавець 22.12.2004р. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте копії постанов про відкриття та закриття виконавчого провадження не надсилались Позивачам, у зв'язку з чим було порушено їх право на одержання інформації, що передбачене ст. 9 Закону України «Про інформацію» та Законом України «Про виконавче провадження». Станом на 14.01.2008р. Позивачі не отримали копій постанов про відкриття та закриття виконавчого провадження по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. Під час «таємного» виконавчого провадження, про яке не були повідомлені Позивачі, останніх було позбавлено права на подання заяви про накладення арешту на майно боржника, оголошення заборони на його відчуження та здачу в оренду.

У матеріалах цивільної справи №2-10030/04 постанова про закінчення виконавчого провадження із супровідним листом від 22.12.2004р. з'явилась на а.с.224-225 том2 лише після 17.01.2005р.

Також Позивачі зауважили, що державний виконавець під час виконавчого провадження прийняв до розгляду заяву громадянки Росії ОСОБА_14.(дружина ОСОБА_12), яка не є стороною виконавчого провадження, про перебування боржника (ОСОБА_12) в СІЗО. Отже, у зв'язку з тим, що державний виконавець при проведенні виконавчих дій по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. направив копії постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження тільки на адресу боржника, державний виконавець порушив конституційний принцип рівноправності, який закріплений у ст.24 Конституції України.

У зв'язку з вищенаведеним, 24.01.2005р. на ім'я начальника ВДВС (на той час ОСОБА_8) Позивачами була подана скарга, проте на дату подачі позовної заяви Позивачі не отримали гарантованої їм законодавством відповіді на скаргу.

Враховуючі всі зазначені обставини, Позивачі зазначили, що їм було завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням конституційного права як на одержання інформації і права на рівність перед законом, так і права на отримання відповіді на скаргу. Як стверджують Позивачі їх моральні страждання виявляються у виникненні у зв'язку з протиправними діями у них всіх відчуття страху і у кожного окремо за себе і своїх рідних, у виникненні відчуття сорому через непрофесійно діючий ВДВС, а також інших, несприятливих для людини в психологічному аспекті, переживаннях, пов'язаних з втратою або неможливістю вже три роки отримати письмову інформацію у виді копії постанов від 04.11.2004р. та від 22.12.2004р. разом із супровідними листами, а також безумовно переживаннях, пов'язаних з обмеженням або позбавленням Позивачів інших конституційних прав громадян. Розмір моральної шкоди розраховувували виходячи з вартості п'ятиразового санаторно-курортного лікування для кожного з Позивачів, виходячи з середньої вартості путівки в 5 000,00 грн., тобто 5 000,00 * 5 = 25 000,00 грн.

З січня 2008 року по липень 2009р. у зв'язку з недоліками позовної заяви Шевченківським районним судом м.Києва та Апеляційним судом м.Києва вирішувалось процесуальні питання, пов'язані з відкриттям провадження у справі (а.с.12 т.1 - а.с.6 т.2).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 24.07.2009р. було відкрито провадження у справі (а.с.7 том2).

При цьому листом Головного управління юстиції у м.Києві від 19.10.2010р. Шевченківський районний суд м.Києва було повідомлено, що державний виконавець ОСОБА_7 наказом від 11.09.2006 №559/03 звільнена з посади за власним бажанням (а.с. 42 том2).

В подальшому Позивачі збільшували позовні вимоги. Так у заяві про збільшення позовних вимог за квітень 2009р. Позивачі серед іншого вказували, що Відповідач-1 продовжує вчиняти відносно них незаконні дії також при виконанні інших виконавчих документів в інших справах, при виконанні: - ухвали судді Шевченківського районного суду м.Києва Ігнатченко Н.В. від 27.05.2005р. про забезпечення позову у справі за позовом цих же Позивачів до ОСОБА_12 про захист честі і гідності, якою накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_12; - рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 06.08.2009р. у справі №2-23/2009, яким на користь Позивачів з ОСОБА_12 стягнуто кошти; - при здійсненні зведеного виконавчого провадження №15416426 державним виконавцем ОСОБА_9. У зв'язку з чим Позивачі збільшили розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь кожного з них до п'ятиразового санаторно-курортного лікування на Південному березі Криму до 100 000,00грн. на користь кожного з них.

У цій же заяві Позивачі додатково зазначили третіми особами ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 (а.с. 70-71 том2).

Слід зазначити, що до вказаної заяви не додано жодного документу, на які посилались Позивачі.

Поряд з цим в матеріалах справи наявна лише копія ухвали Солом'янського районного суду м.Києва від 17.08.2010р. у справі №4с-8-1/10 за об'єднаними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державних виконавців ОСОБА_9. та ОСОБА_5 (а.с.112-119 том2 ).

У жовтні 2010р. Позивачі знову подали заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили стягнути на користь кожного з них по 150 000,00грн., виходячи з вартості десятиразового санаторно-курортного лікування, оскільки середня вартість путівки складає 15 000,00грн. (а.с. 120-125 том2).

У кінці червня 2012р. у зв'язку з відставкою судді(судді Васильєвої Т.М.), на розгляді якої перебувала дана цивільна справа, її передано для розгляду новому складу суду - судді Маліновській В.М. та призначено до розгляду (а.с. 213-215 том2).

У грудні 2012р. Позивачами подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вони уточнили Відповідача-2 зазначивши - Державну казначейську службу України, та вказали про те, що треті особи: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнились і в подальшому наголосили на з'ясуванні питання про їх адреси (а.с.12-13 том3).

Шевченківським районним судом м.Києва було направлено запити до Головного управління юстиції в м. Києві про надання інформації щодо місця проживання третіх осіб, зокрема ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.17, 32). Відповіддю № 08-24/в від 14.01.2013 було надано інформацію про місце проживання відповідних третіх осіб (а.с.34,49 том3).

З урахуванням всіх заяв про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог (а.с.70 том2, а.с. 120 том2, а.с. 12-13 том3) Позивачі просили:

- стягнути з держави шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди завданої з вини посадових осіб органу державної виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень;

- стягнути з держави шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві на користь ОСОБА_2 150 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди завданої з вини посадових осіб органу державної виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень;

- стягнути з держави шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві на користь ОСОБА_3 150 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди завданої з вини посадових осіб органу державної виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень;

- стягнути з держави шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві на користь неповнолітнього ОСОБА_4, 1993 року народження 150 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди завданої з вини посадових осіб органу державної виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень;

- визнати, що Відповідач1 - ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві порушує протягом тривалого часу їх конституційні права, такі як право на одержання письмової інформації, право на рівність громадян перед законом, право на отримання відповіді на їх скаргу та інші права;

- судові витрати покласти на протилежну сторону;

- зобов'язати Відповідача1 - ВДВС надати їм копії (завірені належним чином) постанов від 04.11.2004р. і від 22.12.2004р. та надати їм відповідь на скаргу від 24.01.2004р., подану у ВДВС (а.с. 13 том3.).

У судовому засіданні 06.07.2013р. судом оголошено зміст позовних вимог, які ОСОБА_3, як позивач та представник ОСОБА_1.(а.с. 180 том2) та ОСОБА_4 (а.с.159 том2), а також ОСОБА_2, як Позивач та представник ОСОБА_1 (а.с.73 том2), підтримали з урахуванням всіх збільшень та уточнень (а.с. 108 том3).

При цьому в засіданні 11.09.2013р. ОСОБА_2 як Позивач та представник ОСОБА_1 (довіреність - а.с.73 том2) позов також підтримала та просила його задовольнити.

Інші Позивачі - у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяву в якій просили судове засідання проводити за їх відсутності (а.с.124 том3).

Всі відповідачі та треті особи були неодноразово повідомлені про наявність на розгляді Шевченківського районного суду м.Києва даної цивільної справи (а.с. 36-43, 51-59, 65-70, 77-88, 95-102, 112-114, 116-123 том3).

Відповідачі та треті особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 116-121 том3), про причини неявки суд не повідомили.

Поряд з цим слід зазначити, що у матеріалах справи наявні документи, які свідчать про те, що у березні 2011р. ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві просило розглядати справу у відсутність представника (а.с.141 том2), а у березні 2011р. Міністерство юстиції України просило проводити розгляд справи без участі представника (а.с.163 том2).

Враховуючи положення ч.4 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), згідно яких у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, судом постановлено ухвалу про розгляд справи за відсутності відповідачів.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 як Позивача та представника ОСОБА_1, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали даної справи та за клопотанням Позивачів матеріали справи №3285/2005 за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця Шевченківського РУЮ м.Києва ОСОБА_7 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_11 в частині наявних в ній копій матеріалів виконавчого провадження №1626, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2005р. та ухвали Апеляційного суду м.Києва від 14.01.2008р. у цій же справі, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Листом Шевченківського районного суду м.Києва від 15.02.2012р. до ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві було витребувано матеріали справи закінченого 22.12.2004р. виконавчого провадження №1626 по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. (а.с. 193 том2).

Згідно відповіді ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві вих. № 19977 від 21.03.2012р., зазначено, що не виявляється можливим надати суду виконавче провадження №1626 з виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. у зв'язку із закінченням строку їх зберігання та знищенням (а.с.202 том2).

За клопотання Позивачів Шевченківським районним судом в м.Києві було направлено запит №9396/13-Вих2/761/767/2013 від 19.02.2013року до ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві про надання оригіналу чи належним чином завіреної копії акту про знищення документів виконавчого провадження №1626 з виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р.(а.с. 48 том3).

Відповіді на даний запит до Шевченківського районного суду м.Києва не надійшло.

Враховуючи те, що надання суду Акту про знищення документів виконавчого провадження саме по собі не впливає на вирішення справи по суті, суд ухвалив розглядати справу на підставі наявних доказів.

Як зазначалось вище судом за клопотанням Позивачів досліджено матеріали справи №2-3285/2005 за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва ОСОБА_7 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_11 в частині наявних в ній копій матеріалів виконавчого провадження №1626. Судом також досліджено судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі.

З копій матеріалів виконавчого провадження №1626, які додавались скаржником ОСОБА_1 до скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва ОСОБА_7 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_11, і які відповідно містяться в матеріалах дослідженої судом цивільної страви №2-3285/05, вбачається наступне (а.с.10-14 том1 цивільної справи №2-3285/2005).

07.10.2004р. Шевченківським районним судом м.Києва у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_3, яка також діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ЖЕК №1004, КП УЖГ Шевченківського району м.Києва про захист прав власника, усунення перешкод у здійсненні прав власника у зв'язку з багаторазовим залиттям, відновлення прав та попереднього становища, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_12, з-ті особи: ОСОБА_14, ЖЕК 1004, КП УЖГ Шевченківського району м.Києва, ОСОБА_3, яка діє і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, про захист прав власників, усунення перешкод у здійсненні прав власників у зв'язку з багаторазовим залиттям, відновлення прав та попереднього становища, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3, яка діє і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_14, ЖЕК 1004, КП УЖГ Шевченківського району м.Києва, ОСОБА_2, про захист прав власників, усунення перешкод у здійсненні прав власників у зв'язку з багаторазовим залиттям, відновлення прав та попереднього становища, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - постановлено ухвалу, якою на підставі ст. 152 ЦПК України накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_12, заборонено ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1. В цій же ухвалі зазначено, що виконання ухвали в частині накладення арешту на квартиру доручити БТІ м.Києва та 1 Київській держнотконторі; в частині заборони проводити певні дії ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва.

Супровідним листом Шевченківського районного суду м.Києва копію вказаної ухвали суду від 07.10.2004р. направлено для виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва.

На підставі вказаної ухвали суду від 07.10.2004р. державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття провадження виконавчого провадження. Цією постановою боржнику надано строк для добровільного виконання ухвали суду. Копію постанови направлено на адресу ОСОБА_12

05.11.2004 ОСОБА_14, жінка ОСОБА_12, повідомила ВДВС, що її чоловік в той час перебував в СІЗО м.Чернігова.

Листом ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва від 22.11.2004р. на адресу начальника ГУ МВС України в Чернігівській області та в копії судді Шевченківського районного суду м.Києва Васильєвій Т.М. направлено вимогу державного виконавця щодо вручення ОСОБА_12, який перебував в СІЗО м.Чернігова, копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

22.12.2004р. державним виконавцем ОСОБА_7 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження» ст.37 п.8 -фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Копію постанови про закінчення виконавчого провадження направлено до Шевченківського районного суду м.Києва та ОСОБА_12

Також з матеріалів дослідженої в судовому засіданні цивільної справи №2-3285/2005 за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва ОСОБА_7 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_11 вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2005р. у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

В рішенні судом встановлено обставини винесення державним виконавцем ОСОБА_7 постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження від 04.11.2004 та 22.12.2004р. відповідно, надано оцінку правомірності дій державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. (а.с.109-112 том1 цивільної справи №2-3285/2005).

У рішенні суд зокрема зазначив, що не може суд прийняти до уваги і доводи представників заявника, що заявник до теперішнього часу не знайома з постановами про відкриття та закінчення виконавчого провадження, оскільки скаргу на дії державного виконавця та в.о. начальника ДВС було подано ще 31.01.2005р. та до скарги долучено ксерокопію виконавчого провадження. В матеріалах цивільної справи №2-1132/2005 також знаходиться постанова про закінчення виконавчого провадження та представники заявника могли ознайомитись з ними.

В цьому ж рішенні суд надав оцінку посиланням ОСОБА_1 щодо ненадання їй відповіді на подану скаргу від 24.01.2005р. та вказав, що фактично відповідь надавалась, вимог про те, що відповідь на скаргу надана неналежним чином та не повно в судовому засіданні заявник та її представники не висували та не просили визнати відповідь неправомірною, тощо. Не було встановлено в судовому засіданні і будь-яких порушень чинного законодавства з боку в.о. начальника ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва ОСОБА_11 щодо контролю за виконанням ухвали суду.

14.01.2008р. Апеляційний суд м.Києва за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вказане рішення суду першої інстанції від 28.07.2005р. та інші ухвали суду у цій справі винесено ухвалу, якою апеляційні скарги відхилено, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2005р. та ухвали про відмову в ухваленні додаткового рішення від 06.09.2005. та про виправлення описок у рішенні від 20.09.2009р. - залишено без змін (а.с.109-112 том1 цивільної справи №2-3285/2005).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України (надалі -ЦПК України) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2005р. і ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 14.01.2008р. у справі №2-3285/05 за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва ОСОБА_7 та в.о. начальника ВДВС ОСОБА_11 не доказуються у даній цивільній справі №2-568/11 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

В ухвалі апеляційного суду м.Києва від 14.01.2008р. зокрема, зазначено, що відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м.Києва ОСОБА_7 та виконуючого обов'язки начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м.Києва ОСОБА_11, суд 1-ї інстанції посилався на те, що при здійсненні виконавчих дій при виконанні виконавчого провадження по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. про заборону ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати, здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1, державний виконавець ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві ОСОБА_7 діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», ухвала суду була виконана. Не було встановлено в судовому засіданні і будь-яких порушень чинного законодавства з боку в.о. начальника ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва ОСОБА_11 щодо контролю за виконанням ухвали суду.

Колегія суддів вважала, що такі висновки суду 1-ї інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

У ухвалі суду апеляційної інстанції також зазначено: «судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 7.10.2004р. в порядку забезпечення позову було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить гр.ОСОБА_12 та заборонено останньому міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду дану квартиру.

Виконання ухвали суду в частині заборони проводити певні дії доручено ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва.

Згідно п.1 п.п.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, виконавчими документами є: виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції, рішень іноземних судів та арбітражів, якщо вони визнані й допущені до виконання на території України; ухвали судів у випадках, передбачених законом.

В даному випадку ухвала Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. про заборону вчиняти певні дії в порядку забезпечення позову є виконавчим документом, який у встановленому законом порядку надійшов на виконання до державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м.Києва ОСОБА_7, відповідав вимогам ст.ст.18, 19, 21, 24 Закону України «Про виконавче провадження», а тому державний виконавець обґрунтовано відкрив виконавче провадження по даному виконавчому документу та відповідно до вимог ч.3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» надав ОСОБА_12 термін для добровільного виконання ухвали суду від 07.10.2004р.

Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку державний виконавець не повинен був надавати ОСОБА_12 строк для добровільного виконання ухвали суду, оскільки останній знаходився на той час в СІЗО №31 Чернігівської області є безпідставними, оскільки на час відкриття виконавчого провадження та надання терміну для добровільного виконання ухвали у державного виконавця не було інформації стосовно перебування ОСОБА_12 в СІЗО №31 Чернігівської області. Така інформація була надана державному виконавцю дружиною ОСОБА_12 ОСОБА_14 вже після відкриття виконавчого провадження та надання 7-ми денного терміну для добровільного виконання.

Що стосується доводів апеляційної скарги про невідповідність висновків суду про те, що сам факт не повідомлення ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, не направлення їй постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про закінчення виконавчого провадження на думку суду ніяким чином не порушує її права та законні інтереси, оскільки фактично ухвала суду про заборону була виконана, то колегія суддів вважає їх безпідставними з наступних підстав.

З ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004 року вбачається, що арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить гр. ОСОБА_12 та заборона ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1 були накладені судом за клопотанням позивачки ОСОБА_1 та 3-х осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку забезпечення їх позовів до ОСОБА_12

Ухвала суду в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить гр.ОСОБА_12 була виконана 1-ю Київською державною нотаріальною конторою та БТІ м.Києва

В частині заборони ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1 ухвала Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. була виконана державним виконавцем Шевченківського РУЮ м.Києва шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця ОСОБА_12 для ознайомлення в СІЗО №31 Чернігівської області, де він утримується під вартою.

Факт направлення ОСОБА_12 постанови про відкриття виконавчого провадження підтверджується актом працівників СІЗО від 23.12.2004 року, супровідним листом про направлення постанови для вручення ОСОБА_12 та скаргою самого ОСОБА_12 від 30.12.2004р., зі змісту якої вбачається, що він ознайомлений з забороною здавати в оренду, міняти, продавати, дарувати квартиру АДРЕСА_2».

Отже при розгляді іншої цивільної справи, а саме справи 2-3285/05 за скаргою ОСОБА_1 судом першої та апеляційної інстанції було надано оцінку тим обставинам, на які посилаються позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у даній цивільній справі №2-568/11.

Таким чином судом з огляду на матеріали іншої цивільної справи, а саме справи 2-3285/05, встановлено, що ухвала Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_12 була виконана Першою Київською державною нотаріальною конторою та Київським міським Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна, оскільки в ухвалі суду саме на ці органи покладено виконання ухвали в частині накладення арешту.

В частині заборони ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1, ухвала Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. була виконана державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_7 шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця ОСОБА_12 для ознайомлення в СІЗО № 31 Чернігівської області, де він утримувався під вартою.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з фактичним виконанням ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р., права та законні інтереси Позивачів, шляхом неповідомлення та не направлення їм копії постанови про відкриття та закінчення виконавчого провадження, ніяким чином не порушені, а державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві ОСОБА_7 при здійснені виконавчих дій по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалами виконавчого провадження №1626 Позивачі були ознайомлені, про що свідчать копії матеріалів цього провадження, що містяться в матеріалах цивільної справи №2-3285/05, які досліджувались в судовому засіданні і на які посилались самі Позивачі.

Щодо позовних вимог з приводу надання належним чином завірених копій постанов від 04.11.2004р. і від 22.12.2004р. і надання Позивачам відповіді на скаргу від 24.01.2004р. подану у ВДВС слід зазначити наступне.

Надання належних чином завірених копій постанов від 04.11.2004р. та 22.12.2004р. на даний час не вбачається можливим у зв'язку із знищенням документів виконавчого провадження, проте ці копії, як зазначалось вище у Позивачів були наявні в результаті ознайомлення з ними та здійснення їх копіювання одним з Позивачів.

На час розгляду даної справи (№2-568/11) матеріали виконавчого провадження №1626 з виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р. знищені у зв'язку із закінченням строку їх зберігання, про що зазначено у відповіді ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві вих. № 19977 від 21.03.2012р. (а.с.202 том2).

Статтею 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанов про відкриття та закриття виконавчого провадження у листопаді -грудні 2004 році, передбачалось, що сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Отже, право громадян на інформацію, передбачене ст.9 Закону України «Про інформацію», в редакції, що діяла на час оскаржуваних дій державного виконавця, саме в рамках виконавчого провадження регламентується згаданою вище ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує права і обов'язки сторін та інших осіб у виконавчому провадженні.

Як встановлено судом Позивачі отримали копії матеріалів виконавчого провадження шляхом ознайомлення та копіювання одним з них документів виконавчого провадження №1626 з виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07.10.2004р., а копія постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження містилась і в матеріалах цивільної справи в якій Позивачі брали участь і в якій була судом винесена ухвала від 07.10.2004р., отже за таких умов їх право на інформацію не порушено.

Посилання на те, що вони були позбавлені права реалізувати в рамках виконавчого провадження свої права на подачу клопотання про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 є безпідставними, оскільки як зазначалось вище та встановлено судом, державним виконавцем здійснювалось виконання ухвали суду від 07.10.2004р. саме в частині заборони ОСОБА_12 міняти, продавати, дарувати та здавати в оренду квартиру, а не в частині накладення арешту.

Більш того, в судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала, що вказана квартира ОСОБА_12 не відчужена.

Щодо неотримання відповіді на скаргу від 24.01.2005р., то зазначене спростовується самими Позивачами, оскільки їм фактично надавалася відповідь на їх скаргу, що підтверджується листом за підписом начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві про те, що надати відповідь на скаргу від 24.01.2005р. не має можливості, оскільки виконавче провадження по виконанню ухвали суду направлено до Шевченківського районного суду м. Києва (а.с.45 справи № 2-3285/2005).

Вимог про те, що відповідь на скаргу надана неналежним чином та не в повному обсязі, Позивачами не висувалась, також останні не просили визнати таку відповідь неправомірною, що також було встановлено у рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 28.07.2005р. і ухвалі Апеляційного суду м.Києва від 14.01.2008р. у справі №2-3285/05.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування Позивачам моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, у відповідності з п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно положень ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, обставини, на які посилаються Позивачі як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо заподіяння Відповідачем Позивачам моральної шкоди, протиправності дій Відповідача-1 та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною Позивачам і протиправними діяннями Відповідача-1, а також щодо вини останнього в її заподіянні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

При цьому, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених Позивачами предмету спору його підстав та заявлених позовних вимог, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються Позивачі як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо заподіяння діями Відповідача-1 їм моральної шкоди, протиправності дій Відповідача-1 та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною Позивачам і протиправними діяннями Відповідача-1, а також щодо вини останнього в її заподіянні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а вимоги про відшкодування Відповідачем моральної шкоди заподіяної Позивачам не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 34, 56, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до держави Україна в особі: - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві, - Державної казначейської служби України в особі головного управління державної казначейської служби у м.Києві, 3-ті особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про порушення прав при виконанні судових рішень, відшкодування моральної шкоди та інше - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: