Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Якуша Н.В.

суддя доповідач Безрученко Ю. О.

______________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Санікової О.С.,

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду від 24 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 24 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту - задоволено. Визнано недійсним заповіт від 02 лютого 2012 року, складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_4 по реєстру №340 та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що допитані в судовому засіданні свідки підтвердили наявність поганих родинних стосунків спадкодавця з дітьми. Натомість, його дієздатність не викликала сумніву, померлий не страждав на психічні захворювання. Зазначає також, що незгодна з висновком проведеної посмертної судово-психіатричної експертизи, оскільки він ґрунтується на сфальсифікованих медичних документах.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №, зареєстрованою у відповідному порядку від 14 серпня 2013 року (а.с.225), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_5 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №290, зареєстрованою у відповідному порядку від 15 серпня 2013 року (а.с.226), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_6, діюча на підставі договору (а.с. 222-228), заперечувала проти апеляційної скарги та просила її відхилити.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний заповіт від 02 лютого 2012 року, складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України є недійсним, оскільки не відповідає волі ОСОБА_3, а саме під час підписання заповіту він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до ст.. 1233-1235 ЦК України заповіт є особисто розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті та кожна особа може залишити за заповітом все своє майно або його частку однієї, або кільком особам, як таким, що входять, так і таким що не входять у коло спадкоємців по закону.

Заповіт є правочином, тому до нього застосовуються загальні положення про правочини (ст..202-2014 ЦК України) та положення про недійсність правочинів (ст.. 215-236 ЦК України). Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст.. 1248 ЦК України заповіт посвідчується нотаріально. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам підписати та прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках і підписується за її дорученням та у її присутності іншою особою. (ст.ст.1247, 1253 цього Кодексу).

Так, судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про народження (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Святогірськ Донецької області, про що 15 березня 2012 року (а.с.5).

Відповідно до Акту судово-медичного дослідження №269 причиною смерті ОСОБА_3 було захворювання, а саме злоякісне новоутворення легень з метастазами в серці, середостіння і плевру, що ускладнилося розвитком ракової інтоксикації, набряку легенів і головного мозку (а.с.11-12).

Свідченнями свідків та відповідно до Акту, складеного депутатом міської Ради м. Святогірська у присутності сусідів від 30 квітня 2012 року (а.с.32) судом було встановлено, що з 2007 року з ОСОБА_3 постійно мешкала відповідач по справі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, а 29 квітня 2011 року вони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 126, посвідченого відділом РАЦС по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області (а.с.28).

02 лютого 2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 340, відповідно до якого зробив розпорядження про те, що все своє майно він заповідає ОСОБА_1 (а.с.30), а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер (а.с. 6).

Згідно частини 2 статті 1257 ЦК України - за позовом заінтересованої особи, суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, за позовом заінтересованої особи, визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

Отже для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза.

Так, відповідно до Акту амбулаторної судові-психіатричної експертизи №15 (посмертної), проведеної на підставі ухвали Слов'янського міськрайонного суду від 19 листопада 2012 року, заповідач ОСОБА_3 1936 року з 2009 року страждав на судинну деменцію, що ускладнювалась в подальшому злоякісним новоутворенням легень з метастазами в серці, середостіння і плевру з наявною раковою інтоксикацією набряком легенів і головного мозку. Наявність існування деменції зазначено у 2009 році, наявність ракової інтоксикації з 2011 року. Ступінь виразності психічних змін особистості у вигляді лакунарного недоумства судинного ґенезу в поєднанні з глибокою астенією внаслідок ракової інтоксикації позбавляли випробуваного здібності в момент підписання заповіту 02 лютого 2012 року розуміти значення своїх дій та керувати ними. (а.с.123-131).

Вказаний висновок не викликає сумнівів щодо його достовірності, оскільки він є обґрунтованим, базується на спеціальних знаннях, не суперечить іншим матеріалам справи, зокрема, медичній документації, доданій до матеріалів справи, свідченням свідків, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах доказах. Клопотань про призначення повторної експертизи апелянтом не заявлено.

Також, судом першої інстанції дано критичну оцінку поясненням свідків, оскільки вони не містили в собі конкретного стану здоров'я хворого ОСОБА_3

Щодо доводів апеляційної скарги в частині недійсності медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 в зв'язку з розбіжностями щодо істотних обставин, то такі доводи є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції призначалась її технічна експертиза, але не була проведена у зв'язку з відсутністю науково-обґрунтованої методики про встановлення абсолютного віку документа, про що в матеріалах справи є відповідне повідомлення (а.с. 194). Крім того, суд першої інстанції дав правову оцінку усім доказам по справі, в тому числі некомпетентності ОСОБА_7 при наданні пояснень в суді.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не ґрунтуються на вимогах закону.

Виходячи з наведеного, в сукупності встановлених у справі обставин суд дав належну оцінку усім доказам і дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

А тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: