Справа № 459/2-511/10 Головуючий у 1 інстанції: Адамович Б.М.
Провадження № 22-ц/783/3650/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія:21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.
при секретарі Мариняк О.І.
з участю відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання укладеного правочину договором купівлі-продажу, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? ідеальну частину квартири ,-
в с т а н о в и л а :
Заочним рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2010 року позов задоволено. Поновлено позивачу строк позовної давності для звернення до суду, пропущений ним з поважних причин.
Договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 25.12.2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №3332 визнано недійсним.
Визнано укладений 25.12.2004 року договір між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
Визнано вищевказану квартиру спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як майно набуте ними за час шлюбу.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? ідеальну частину квартири АДРЕСА_1
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 08 червня 2010 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Заочне рішення оскаржив представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд в рішенні не зазначив з яких підстав договір дарування визнаний недійсним, що суперечить вимогам ст.ст.203,215 ЦК України. Вважає, що позивачем та судом не було доведено відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, що укладений саме договір купівлі-продажу, а не договір дарування, а відтак позов не підлягав до задоволення. Стверджує, що суд розглянув справу в односторонньому порядку, тобто взяв до уваги лише доводи позивача та відхилив доводи відповідача. Крім цього, в рішенні суд посилався на норми Кодексу про шлюб та сім'ю, хоча мав посилатися на Сімейний Кодекс України. Висновки суду не відповідають дійсності та суперечать матеріалам цивільної справи та фактичним обставинам. Суд належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи чим позбавив її права захищати свої законні права та інтереси. Наголошує на тому, що на сьогоднішній день відповідач не має власного житла. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_8 - ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 та відповідачки ОСОБА_2, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Матеріалами справи встановлено, що позивач по справі ОСОБА_6 та відповідачка ОСОБА_5 були подружжям на час придбання ними квартири АДРЕСА_1 а саме на 25.12.2004 року.( а.с.5).
Відповідно до договору дарування квартири від 25 грудня 2004 року ( а.с.6-6 зворот) ОСОБА_2 подарувала квартиру ОСОБА_5 Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі №3332.
Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 03.03.2005 року №6657869 квартира зареєстрована в Червонаградському МБТІ на праві власності за ОСОБА_5
Дослідивши матеріали справи та пред"явлені сторонами докази, суд прийшов до вірного висновку, що вчинений сторонами правочин , тобто договір дарування 25.12.2004 року є удаваним.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідачка по справі ОСОБА_2 як у суді першої інстанції так і у суді апеляційному пояснила, що спірна квартира належала церкві ( УПЦ Московського патріархату), але суто формально була оформлена на неї як прихожанку. Для неї не мало значення, який договір буде оформлений, оскільки гроші за квартиру були передані на церкву через священника отця Георгія.
Аналогічні пояснення дав допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_10 ( тобто священник о.Георгій із яким відповідачка ОСОБА_5 вела розмови щодо спірної квартири та якому передала кошти за квартиру).
Судом належно перевірено та встановлено, що позивач по справі ОСОБА_6 в період з 2001року перебував на заробітках у Португалії та згідно даних ПАТ КБ „Приватбанку" пересилав гроші на депозитний рахунок ОСОБА_5 , які були зняті останньою перед купівлею квартири. (а.с.49-52).
Окрім цього, безпосередньо перед купівлею квартири в 2004 році позивачем було переведено 4 тисячі доларів США з Португалії через послугу „Вестерн Юніон" ЗАТ КБ „Приватбанк".
Відповідачка ОСОБА_8 не заперечила з приводу отримання зазначених коштів, однак пояснила, що використала ці кошти на потреби сім"ї.
Зазначені вище докази, отримані судом, дають підстави вважати, що укладений сторонами правочин (договір дарування) був удаваним з метою приховати договір купівлі - продажу, який фактично був вчинений.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, ст.368 Цивільного кодексу України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
За таких обставин, судом правильно встановлено, що у позивача ОСОБА_6, виникло право на ? частину спірної квартири, оскільки така є спільною сумісною власністю подружжя, що відповідає вимогам ч.1 ст.355 ЦК України.
Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадів, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідачкою ОСОБА_5 не наведено доказів, які б могли спростувати наведені позивачем аргументи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Однак, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 3332 - недійсним, а визнано судом укладений договір як договір купівлі-продажу квартири.
Згідно ч.2 ст. 235 ЦК України у разі, якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про визнання його недійсним.
Позивачем по справі та відповідачами не представлено суду доказів щодо порушення вимог закону при укладенні договору, однак доведено, що укладений правочин є удаваним.
Згідно ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст.307 ч.1п.2, 309 ч.1 п.4,314 ч.2, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2010 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 25.12.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 3332 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні його позову в цій частині.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: А.В.Ніткевич
О.Ф.Павлишин