Справа № 761/20322/13-ц
Провадження №2/761/7169/2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого - судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Харланова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; трьох відсотків річних, інфляційних втрат, -
в с т а н о в и в :
В серпні 2013р. позивач КП «ЦОС Шевченківського району» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, в якому позивач просив суд: стягнути з відповідачів на свою користь суму заборгованості по квартирній платі та платі за комунальні послуги в сумі - 727,01 грн.; втрати від інфляції в розмірі - 1433,31 грн.; 3,0 % річних в сумі - 241,17 грн., а також понесені позивачем судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 Відповідачі не в повному обсязі сплатили за період з 01.03.2004 року по 01.04.2013 року заборгованість по квартирній платі та платі за комунальні послуги. Так, за час проживання у вказаній квартирі відповідачці надавались комунальні послуги, а саме холодне водопостачання, гаряче водопостачання, користування тепловою енергією, вивезення побутових відходів, водовідведення, газ, а також інші послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
До того ж, відповідачі щомісяця отримувала від позивача рахунки на оплату квартирної плати та комунальних послуг, однак платежі здійснювалися не регулярно, внаслідок чого утворився борг, який станом на 01 квітня 2013р. складає - 727,01 грн., оскільки відповідачі у добровільному порядку борг не погашають, тому позивач вимушений був звернутися до суду за його примусовим стягненням, а також просив суд стягнути інфляційні втрати та 3,0 % річних.
До судового засідання сторона позивача подала на адресу суду клопотання, в якому заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи і просить розглядати справу у відсутність свого представника.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про час і місце судового розгляду оповіщались у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, оскільки сума боргу в розмірі - 727 грн. є необґрунтованою та виникла ще в 2000 року, а він за квартиру сплачував постійно згідно тарифів та ніякого боргу за період з 01.03.2004 року по 01.04.2013 року у нього немає. Просив суд врахувати подані ним заперечення до позову та врахувати, що також пройшли строки позовної давності і просив їх врахувати при винесенні рішення.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідачці ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1
Із довідки Форми №3, складеної працівниками КП «ЖЕК «Лук»янівка», вбачається, що в вищезазначеній квартирі проживає та зареєстрована відповідачка та члени її сім»ї ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 5).
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають такі правові наслідки як розірвання договору.
Згідно ч. 1 ст, 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 10 ЦП К України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень сі. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно із розрахунком боргу по квартирній платі та платі за комунальні послуги, проведеним працівниками бухгалтерії позивача, заборгованість відповідачів становить - 727,01 грн. і як зазначено у позовній заяві вказана заборгованість утворилася за період з 01.03.2004 року по 01.04.2013 року, внаслідок не сплати в повному обсязі відповідачами нарахувань за цей період, але вказані висновки позивача не обгрунтовані належними та допустимими доказами.
Так, згідно розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідачів за квартирою АДРЕСА_1 вже станом на 01.03.2004 року за відповідачами рахувалась заборгованість в розмірі - 1094,65 грн. та вказана сума заборгованості продовжувала переходити в подальшому в наступні звітні періоди (а.с.7-8).
В той же час, як вбачається з вказаного розрахунку відповідачі вчасно та справно сплачували кожного місяця поточну заборгованість, а основних борг в сумі - 727 грн. виник ще до 01.03.2004 року.
За таких обставин вбачається, що позивач необгунтовано зазначив про те, що основний боргу в розмірі - 727 грн. виник в розрахунковий період з 01.03.2004 року по 01.04.2013 року.
Разом з тим, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст.26І ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його пору шила.
За ч.З. ч.4 ст.267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки в судовому засіданні Відповідачем було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що в межах строків позовної давності заборгованість у Відповідачів за сплату житлово-комунальних послуг відсутня.
З огляду на наведене вище, враховуючи, що судом не встановлено наявність заборгованості у Відповідачів за оплату житлово-комунальних послуг в межах строків позовної давності, а Позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог щодо наявності суми основного боргу в розмірі - 727,01 грн., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст.ст. 256. 257, 261. 267ЦК України, ст.ст. І. 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 66. 67 Житлового кодексу України, керуючись ст. ст. 10. 11. 57-61, 88, 169. 179, 208, 209, 212-214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: /підпис/