Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Тютюн Т.М.,
суддів Журавля О.О., Ященка М.А.,
при секретарі Вендоліній А.М.,
за участю прокурора Ущапівського Я.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 2 вересня 2013 року,
у с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 2.09.2013 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Шевченківського району м. Києва Козюри Р.О. від 26.06.2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 10.06.2013 року за № 42013110100000525, у зв'язку з відсутністю в діях судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 складу будь-якого кримінального правопорушення.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим прокуратури доведено відсутність в діях судді ОСОБА_5 складу будь-якого кримінального правопорушення, в тому числі передбаченого ст.366 КК України, такі висновки слідчого ґрунтуються на вимогах закону, підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами і не спростовуються доводами, викладеними у заяві про злочин та скарзі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 18.09.2013 року подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити її скаргу на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою і невмотивованою, оскільки в заяві про вчинення злочину вона повідомляла про службове підроблення, перевищення службових повноважень та
_________________________________________
Справа № 11сс/796/1665/2013
Категорія: ст.303 КПК України
Головуючий у першій інстанції: Кравець Д.І.
Доповідач: Тютюн Т.М.
службову недбалість або судді ОСОБА_5, або інших службових осіб суду. Однак орган досудового розслідування не перевірив викладені нею факти, не допитав службових осіб Шевченківського районного суду м. Києва, не витребував матеріали справи № 2а-675/11 для проведення експертиз та інші докази, які містяться в ній, а тільки навів низку нормативних актів, які не мають відношення до провадження. До того ж, прокурор жодного разу не викликав потерпілу і доручив допитати її дільничному інспектору міліції.
На вказані порушення вимог закону щодо всебічності, повноти і неупередженості дослідження обставин кримінального провадження слідчий суддя уваги не звернув, не витребував і не дослідив матеріали судової справи, не призначив експертизу і дійшов до хибного висновку про те, що фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу судового засідання не входить до повноважень головуючого у справі. Також, на переконання ОСОБА_1, у кримінальну процесуальному законі відсутні норми, які обмежують досудове розслідування рамками відомостей, внесених до ЄРДР, з огляду на те, що в даному кримінальному провадженні відомості внесено тільки щодо судді, і відповідно до вимог ч.2 ст.32, п.п.1, 3 ч.1 т.34 КПК України слідчий суддя не мав права розглядати скаргу і повинен був передати її до іншого суду.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що 2.09.2013 року в судовому засіданні було оголошено тільки вступну та резолютивну частину ухвали. Повний текст рішення слідчий суддя оголосив 6.09.2013 року, того ж дня вона отримала копію рішення і протягом встановленого законом п'ятиденного строку від цієї дати подала апеляційну скаргу, яку ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2013 року повернуто у зв'язку із закінченням строку апеляційного оскарження та відсутністю клопотання про його поновлення. Оскільки станом на 2.09.2013 року їй не були відомі мотиви, з яких слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги, вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин.
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала заяву про поновлення строку апеляційного оскарження і просила задовольнити апеляційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову слідчого про закриття кримінального провадження та ухвалу слідчого судді законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали провадження за скаргою, кримінального провадження № 42013110100000525 та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження № 1-кс/761/7212/2013 (№ 761/21916/13-к), 2.09.2013 року відповідно до вимог ч.2 ст.376 КПК України слідчий суддя оголосив резолютивну частину ухвали (а.с.25-26). Повний текст ухвали оголошено 6.09.2013 року (а.с.28) і того ж дня потерпілій вручено її копію (а.с.33). Оскільки відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_1 помилково обчислювала процесуальний строк з дня оголошення повного тексту, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущено нею з поважних причин і підлягає поновленню.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами провадження за скаргою, порушуючи перед слідчим суддею питання про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, ОСОБА_1 зазначала про однобічність та неповноту досудового розслідування, наводячи доводи незгоди з рішенням слідчого, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зокрема, про невмотивованість постанови слідчого, невжиття заходів для перевірки всіх викладених в її заяві фактів, а також наявності в діях інших осіб складу кримінального правопорушення.
Так, у заяві про вчинення злочину ОСОБА_1 повідомляла, що 11.07.2012 року і 12.07.2012 року під час розгляду адміністративної справи № 2а-675/2011 під головуванням судді ОСОБА_5 не було зафіксовано перебіг судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу, хоча секретарем проводилася перевірка працездатності технічного засобу «Камертон». Оскільки виступи в засіданні від 11.07.2012 року містили істотні для вирішення справи по суті дані, вважає, що суддя чи інші службові особи суду, вчинили службову недбалість або, скориставшись можливістю доступу до пристрою, умисно знищили інформацію. Крім того, відомості в журналах судових засідань на паперових та електронних носіях не збігаються, що свідчить про наявність у діях згаданих раніше осіб ознак складу злочинів, передбачених ст.367 КК України або ст.366 КК України, тобто службова недбалість або службове підроблення.
10.06.2013 року до ЄРДР за № 42013110100000525 внесено відомості за заявою ОСОБА_1 з коротким викладенням обставин про те, що суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 вчинила службове підроблення під час головування в справі № 2а-675/2011 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України.
Слідчий прокуратури Шевченківського району м. Києва Козюра Р.О. прийняв постанову про закриття кримінального провадження, з якою погодився слідчий суддя.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним.
Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_1, подану на рішення слідчого відповідно до вимог ст.303 КПК України, слідчий суддя дав належну оцінку матеріалам кримінального провадження і обґрунтовано дійшов до висновку про те, що слідчим дотримано вимоги кримінального процесуального закону, зокрема, положення ст.284 КПК України, а прийнята постанова відповідає вимогам ст.110 КПК України з огляду на те, що відомості у матеріалах кримінального провадження достатніх даних, які б свідчили про наявність у діях судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 ознак будь-якого кримінального правопорушення, не містять.
З приводу посилань ОСОБА_1 на ненадання належної оцінки повідомленню в частині наявності в діях інших осіб складу кримінальних правопорушень слід зазначити, що в ухвали слідчого судді правильно вказано про те, що досудове розслідування здійснювалося слідчим у межах відомостей, внесених до ЄРДР, тобто щодо вчинення суддею ОСОБА_5 службового підроблення. І бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР щодо інших осіб, потерпіла в порядку, визначеному ст.303 КПК України, не оскаржувала.
Такими, що не знайшли свого підтвердження, є і доводи потерпілої про порушення вимог закону під час її допиту, оскільки відповідно до вимог ст.40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій іншим особам.
З приводу незгоди ОСОБА_1 з висновками слідчого судді про те, що фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу судового засідання не входить до повноважень головуючого у справі, колегія суддів зауважує, що в ухвалі містяться посилання на норми законодавства про адміністративне судочинство, а саме, ч.2 ст.41 КАСУ, згідно з якою фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду, а також ч.ч.1, 3 ст.43 КАСУ, згідно з якою одночасно із технічним записом судового засідання секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання, який підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.
Доводи ОСОБА_4 про незаконність ухвали слідчого судді через те, що за її клопотаннями в засіданні не витребовувались і не досліджувалися докази, не призначалася експертиза, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки, розглядаючи скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, в даному конкретному випадку на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевірити виконання слідчим вимог закону під час досудового розслідування, оскільки відповідно до вимог ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Надуманими є і твердження в апеляційній скарзі про наявність обставин, що виключали участь слідчого судді в кримінальному провадженні.
Так, згідно ч.2 ст.32 КПК України кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.
Предметом розгляду слідчого судді була скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, а не кримінальне провадження по обвинуваченню судді. А тому підстав для направлення скарги потерпілої з одного суду до іншого відповідно до положень ст.34 КПК України, як про це зазначає ОСОБА_1, не було.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 2 вересня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Шевченківського району м. Києва Козюри Р.О. від 26 червня 2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2013 року за № 42013110100000525, у зв'язку з відсутністю в діях судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 складу будь-якого кримінального правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
Тютюн Т.М. ЖуравельО.О. Ященко М.А.