Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/4856/13 Головуючий у 1 інстанції Турбіна Т.Ф. Суддя-доповідач Спас О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
02 жовтня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2013 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2013 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В позові зазначало, що 06.03.2007р. між ЗAT «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», тип якого змінено за рішенням зборів акціонерів від 22.04.2009р., і фізичною особою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №5272597.
Майновим поручителем ОСОБА_4 щодо виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором виступила ОСОБА_3, яка передала в іпотеку банку квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, про що укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки №5272598 від 06.03.2007р.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, при цьому на дату смерті позичальника заборгованість за кредитом становить: за основною сумою кредиту - 22679,24 долари США, за процентами - 7,86 доларів США.
Посилаючись на вимоги Закону України «Про іпотеку», умови договору іпотеки, визначену за домовленістю сторін на момент укладення цього договору оціночну вартість предмета іпотеки, а також на ту обставину, що відповідачу була направлена вимога банку про усунення порушення, позивач просить звернути стягнення на квартиру, що є предметом іпотеки, яка належить відповідачу ОСОБА_3, для погашення заборгованості за забезпеченим кредитним договором у сумі 22687,10 доларів США, встановивши спосіб реалізації квартири на прилюдних торгах органом державної виконавчої служби, встановивши початкову ціну реалізації квартири згідно з експертною оцінкою, здійсненого в ході виконавчого провадження. Також просило суд стягнути з відповідача судові витрати, понесені при зверненні до суду з позовом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «ПУМБ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Панченко О.О., представника відповідачки ОСОБА_6, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
06.03.2007р. між ЗAT «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», тип якого змінено за рішенням зборів акціонерів від 22.04.2009р., і ОСОБА_4 укладено кредитний договір №5272597.
Майновим поручителем ОСОБА_4 щодо виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором виступила ОСОБА_3, яка передала в іпотеку банку квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, про що укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки №5272598 від 06.03.2007р.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, при цьому на дату смерті позичальника заборгованість за кредитом становила за основною сумою кредиту - 22679,24 долари США, за процентами - 7,86 доларів США.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Зокрема суд вірно керувався ст. ст. 523, 598, 608 ЦК України, за якими у разі смерті боржника у кредитному зобов'язанні за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, зобов'язання припиняєься на підставах встановлених договором або законом, зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язано з його особою.
Суд першої інстанції встановив, що банк з вимогами про погашення заборгованості до спадкоємців боржника не звертався.
Доводи апеляційної скарги щодо тих обставин, що банк не вважає, що зобов'язання припинилося у зв'язку зі смертю боржника згідно ст. 608 ЦК України, а також, що за ст. 528 ЦК України можливо виконання обов'язку боржника іншою особою не спростовують висновки рішення суду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним із його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
Оскільки у даній справі досліджуються обставини, пов'язані зі смертю боржника необхідно застосувати ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, якими передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщину входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідачка заперечує факт прийняття спадщини після смерті боржника.
Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Отже, на поручителів може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої, в тому числі, в договорі поруки про згоду відповідати за виконання зобов'язання перед будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за забезпечуваним зобов'язанням.
З наведених норм матеріального права слідує, що у разі смерті боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки боржника за загальним правилом переходять до його спадкоємців, тобто відбувається заміна боржника за зобов'язаннями.
Відповідно до ст. ст. 3, 10, 60, 119, 212-213 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав та предмету позову належить виключно позивачу і суд з власної ініціативи їх змінити не може.
Позивач не зазначив у позовній заяві про проведення передбаченої законом заміни боржника за кредитним зобов'язанням, не надав суду доказів про наявність у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди заставодавця відповідати за нового боржника, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: