АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Хоменко О.Л.
№ 22-ц/796/13233/2013 Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Шпируку О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за минулий час, а саме за період з 02 березня 2010 року по 02 січня 2013 року в розмірі 9368 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 700 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
27 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 серпня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду було залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30 травня 2013 року. Посилається на те, що не був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи і тому був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів на спростування законності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 Також вважає, що суд неправильно застосував ст. 182 СК України.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 січня 2006 року по 08 квітня 2013 року.
Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні.
Відповідач ОСОБА_1 з травня 2009 року проживає окремо у Миколаївській області.
ОСОБА_2 порушила перед судом питання про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також аліментів за минулий час, а саме за період з 02 березня 2010 року по 01 березня 2013 року в розмірі 10 094 грн. 40 коп.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також допитавши свідків, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачки аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за минулий час за період з 02 березня 2010 року по 02 січня 2013 року в розмірі 9368 грн. 40 коп., а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 було надано суду довідку про доходи № 168 від 01 квітня 2013 року, відповідно до якої він працює в комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги Первомайського району» завідувачем АЗПСМ с.Чаусове-1 і його заробітна плата за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2013 року склала 3599 грн. 62 коп. На підставі заяви відповідача із заробітної плати в січні 2013 року було перераховано аліменти в сумі 344 грн. 16 коп., в лютому 2013 року - 196 грн. 62 коп. і в березні 2013 року - 239 грн. 63 коп. (а. с. 43 т. 1).
Разом з тим, за відомостями про застраховану особу, наданими на запит суду Управлінням Пенсійного Фонду в м. Обухові та Обухівському районі Київської області за період з 2010 року по 2013 рік ОСОБА_1 працював в Комунальному вищому навчальному закладі «Первомайський медичний коледж», в Малому приватному підприємстві «Нева», в Первомайській центральній міській багатопрофільній лікарні та у Комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги Первомайського району». Загальна сума заробітку відповідача за 2010 рік склала 42216 грн. 27 коп., за 2011 рік - 28682 грн. 26 коп., за 2012рік - 36545 грн. 90 коп., за 2013 рік - 9526 грн. 76 коп., зокрема, за січень 2013 року - 4153 грн. 30 коп., за лютий 2013 року - 2521 грн. 92 коп., за березень - 2851 грн. 54 коп. (а. с. 150-153 т. 1).
Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судом першої інстанції було враховано вимоги, визначені ст. 182 СК України, зокрема, матеріальне становище відповідача, стан його здоров'я та стан здоров'я дитини
Вирішуючи питання про стягнення аліментів за минулий час на підставі ст. 191 СК України, судом було встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо отримання з відповідача коштів для забезпечення нормального існування дитини, однак відповідач ухилявся від їх сплати і лише 11 січня 2013 року за місцем своєї основної роботи написав заяву про відрахування з його заробітної плати аліментів на утримання дитини. При визначенні розміру аліментів за минулий час суд виходив з 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалене у його відсутність та без належного повідомлення про час та місце розгляду справи є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином та скористався своїм правом на подання письмових заперечень.
Крім того, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання його малолітньої дочки у визначеному судом розмірі, визначений судом розмір аліментів є завищеним.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді