АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/13246/13 Головуючий в 1 інстанції - Притула Н.Г.
Доповідач - Желепа О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Рубан С.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі: Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2013 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ПрАТ «Страхова компанія «Гарант-Система» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 56 410,19 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.01.2013 року сталася ДТП в якій, був пошкоджений транспортний засіб «КІА», державний номер НОМЕР_3, який був застрахований позивачем за Договором добровільного страхування автотранспорту від 02.03.2012 року. На виконання умов договору, було здійснено сплату страхового відшкодування у розмірі 55 760,19 грн. на підставі Висновку та страхового акту. Оскільки відповідач відмовився в добровільному порядку відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування, позивач просив цю суму стягнути через суд на підставі ст.ст. 993, 1166, ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».
Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що в дорожньо-транспортній пригоді винуваті обидва водія, а тому просив встановити вину відповідача 75% та вину власника застрахованого автомобіля ОСОБА_4 - 25% з врахуванням обставин, встановлених постановою суду, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2013 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» кошти в розмірі 42 307 (сорок дві тисячі триста сім) гривень 64 копійки та судовий збір в розмірі 423,08 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити ступінь вини ОСОБА_4 -50% та ОСОБА_2 -50%, і, відповідно стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоди в порядку регресу в сумі 50% від заявленої позивачем.
В скарзі посилалася на те, що суд першої інстанції всебічно не дослідив обставини справи та відмовив у проведені авто-технічної експертизи, яка мала на меті встановити всі обставини ДТП, які мали місце, усунути суперечності у поясненнях учасників ДТП, протоколах про адміністративні правопорушення, і своїм висновком дала б змогу суду об'єктивно визначити ступінь вини кожного з учасників пригоди. Зазначила, що суд безпідставно позбавив ОСОБА_2 права надати докази, що підтверджують його заперечення на позовні вимоги.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримала.
Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1188 ЦК України визначає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1 ) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) та наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 07.03.2013 року з врахуванням ступеню вини, особи правопорушника, характеру вчиненого правопорушення, ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП закрито та суд обмежився усним зауваженням.
Зокрема в постанові зазначено, що 13.01.2013 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 в м. Києві на дорозі сполучення с. Зазимя проспект Броварський в м. Києві не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «Рено», державний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5) та не дотримався безпечного інтервалу, здійснив зіткнення з автомобілем «КІА». державний номер НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4.), чим порушив п.2.3Б. 12.3, 12.1 та 13,1 ПДР України.
В той же час, в постанові зазначено, що 13.01.2013 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем «КІА», державний номер НОМЕР_3 в м. Києві на дорозі сполучення с. Зазим`я проспект Броварський в м. Києві не врахував дорожньої обстановки не (вибрав) дотримався безпечного інтервалу внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим ОСОБА_4 порушив п.2.3Б, 13.1 ПДР України.
Постанова суду не оскаржувалась. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що відповідач погодився з постановою суду.
Відповідно до Договору №05-16/000156 страхування наземного транспорту від 02.03.2012 року, укладеного між ПрАТ «СК «Гарант-Система» та ОСОБА_4 було застраховано автомобіль «КІА», державний номер НОМЕР_3.
Відповідно до Висновку №183-1 автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 22.03.2013 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «КІА» державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження на момент проведення експертного дослідження складає - 72 648,84 грн.
Як вбачається зі страхового акту №05-17/123, пригоду, що мала місце 13.01.2013 року з вини відповідача та ОСОБА_4 визнано страховим випадком та 05.04.2013 року виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 55 760,19 грн.
Так, як постановою суду встановлена вина обох водіїв у дорожньо-транспортній пригоді, враховуючи ступінь вини кожного водія, особи правопорушника, характер вчиненого правопорушення, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у даному ДТП становить 3/4, а вина ОСОБА_4 становить 1/4 і відповідно стягнув страхове відшкодування з відповідача з урахуванням частки його вини.
Виходячи з наявних у справі письмових доказів, ті обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову відповідає цим обставинам справи та вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд всебічно не дослідив обставини справи та відмовив у проведенні авто-технічної експертизи, колегія суддів не приймає, оскільки як вбачається з матеріалів справи та журналу судового засідання , відповідачем чи його представником клопотання про призначення будь-якої експертизи в суді першої інстанції не заявлялося, зауваження на журнал судового засідання не подавалися.
Крім того, до завдань авто-технічної експертизи не входить вирішення питання відносно встановлення співвідношення ступеня вини учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно позбавив ОСОБА_2 права надати докази, колегія судів вважає безпідставними, так як відповідачу надавалось право для подання письмових заперечень проти позову та доказів. Відповідач скористався своїми процесуальними правами та подав суду заперечення на позовну заяву, проте доказів на підтвердження своїх заперечень не надав, клопотань про витребування доказів не заявляв. Також колегія вважає за необхідне зазначити, що визначення співвідношення ступеня вини учасників ДТП, не потребує спеціальних знань та відноситься до компетенції суду.
Суд в даній справі правильно визначив ступінь вини кожного з водіїв, врахувавши обставини ДТП та вчинені учасниками ДТП порушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: