Головуючий суду 1 інстанції - Женеску Е.В.
Доповідач - Соловей РС.
Справа № 2-1893/12
Провадження № 22ц/782/3258/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області
в складі: головуючого - судді Соловей Р.С.,
суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.
при секретарі Івасенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 17 грудня 2012 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Стандарт Луганськ», Міського комунального підприємства «Жилсервіс» про зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, вимоги якого були ним в подальшому неодноразово уточнювались. Посилаючись на правові підстави своїх вимог, позивач просив визнати такими, що не надані Комунальним підприємством «Стандарт-Луганськ», не спожиті та не підлягають оплаті з жовтня 2007 року до 01.04.2012 р. такі комунальні послуги:
- вивіз твердих побутових відходів;
- технічне обслуговування внутрішніх будинкових систем теплозабезпечення, холодного водопостачання, водовідведення та каналізації;
- поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем та технічних прибудов будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території;
комунальну послугу щодо прибирання прибудинкової території просив визнати такою, що була надана та підлягає оплаті лише протягом шести місяців у 2008 році, протягом шести місяців у 2009 році, протягом чотирьох місяців у 2010 році;
оплату за послугу з освітлення місць громадського користування, з липня 2011 року до 01.04.2012 р. розраховувати тільки за показаннями електричного лічильника, встановленого ТОВ «ЛЕО»;
зобов'язати відповідача Комунальне підприємство «Стандарт Луганськ»: протягом одного місяця провести перерахунок розміру фінансових відносин з ним (позивачем) з жовтня 2007 року до 01.04.2012 р. з урахуванням рішень суду відносно ненаданих та не спожитих комунальних послуг;
протягом місяця відшкодувати моральну шкоду у розмірі боргу, нарахованого відповідачем за період з жовтня 2007 року по 01.04.2012 р. до укладення договору про надання комунальних послуг;
накласти заборону на користування розрахунковими рахунками відповідача КП «Стандарт-Луганськ» у випадку порушення ним строків виконання рішень суду.
У зв'язку зі зміною виконавця комунальних послуг на МКП «Жилсервіс» позивач просив визнати такими, що не надані Міським комунальним підприємством «Жилсервіс», не спожиті та не підлягають оплаті з 01.04.2012 р. до укладення договору про надання комунальних послуг такі комунальні послуги:
- прибирання прибудинкової території;
- технічне обслуговування внутрішніх будинкових систем теплозабезпечення, холодного водопостачання, водовідведення та каналізації;
- поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем та технічних прибудов будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території;
оплату за послугу з освітлення місць громадського користування нараховувати 01.04.2012 р. згідно з показаннями електричного лічильника, встановленого ЛЕО;
Зобов'язати відповідача МКП «Жилсервіс» протягом одного місяця:
- провести перерахунок розміру фінансових відносин з ним (позивачем) з 01.04.2012 р. до укладення договору про надання комунальних послуг з урахуванням рішень суду відносно не наданих та не спожитих комунальних послуг;
- укласти з ним (позивачем) договір у письмовій формі відносно комунального обслуговування;
Протягом місяця відшкодувати моральну шкоду у розмірі боргу, нарахований відповідачем за період з 01.04.2012 р. до укладення договору про надання комунальних послуг.
Накласти заборону на користування розрахунковими рахунками МКП «Жилсервіс» у випадку порушення підприємством строків виконання рішень суду.
Оскаржуваним заочним рішенням позов ОСОБА_2 було задоволено частково: зобов'язано МКП «Жилсервіс» укласти із споживачем договір у письмовій формі відносно комунального обслуговування щодо квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти вимог позову відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати вказане рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та новим рішенням задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді - головуючого, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У справі встановлено та не заперечується сторонами, що позивач мешкає в квартирі АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності. З 01.04.2012 р. балансоутримувачем житлового фонду Ленінського та Кам'янобрідського районів міста Луганська та виконавцем житлово-комунальних послуг, зокрема, по будинку, в якому мешкає позивач, є МКП «Жилсервіс». До 01.04.2012 р. балансоутримувачем та виконавцем послуг по вказаному будинку було КП «Стандарт-Луганськ».
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання МКП «Жилсервіс» до укладення із позивачем договору у письмовій формі відносно комунального обслуговування квартири останнього за адресою АДРЕСА_1, суд виходив з положень ст. 1, ч. ст. 19, ст. 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 638 Цивільного кодексу України та бажання позивача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг.
У вказаній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 16 Цивільного кодексу України, виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає встановленим законодавством способам захисту цивільних прав та інтересів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду в оскаржуваному рішенні, виходячи з наступного.
Апелянт зазначає, що метою його звернення до суду з позовом було показати, що комунальні підприємства, порушуючи закон, вимагають плату за послуги, які ними не надаються, та яким чином формується заборгованість споживача. Він вважав за необхідне довести в суді, що існуючі правовідносини між ним як споживачем та комунальними підприємствами не відповідають правовим наслідкам у вигляді боргів, що повинні витікати з цих правовідносин. Вважає, що змінити ситуацію щодо формування боргів можна лише укладенням договору відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Щодо останнього доводу апелянта слід зазначити, що оскаржуваним рішенням відповідача МКП «Жилсервіс» зобов'язано до укладання договору.
Щодо інших доводів апелянта та його вимог про ухвалення нового рішення, яким він просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен дати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Позивач звертається до суду з вимогами, в яких він просить визнати ряд комунальних послуг такими, що не надані відповідачами, не спожиті ним та не підлягають оплаті, провести перерахунок розміру фінансових відносин відповідачів з ним з урахуванням рішень суду відносно не наданих та не спожитих комунальних послуг.
Вказаних способів захисту не передбачено ст. 16 ЦК України або іншими законами України. Крім того, зі змісту позовних вимог та наданих позивачем доказів не можна визначити, чи дійсно має місце порушення прав позивача. Стверджуючи, що відповідачами не надані певні послуги, тому вони не повинні бути оплачені, позивач при цьому не надає доказів того, що відповідачі вимагають з нього оплати послуг та в якому розмірі. Крім того, позивач не зазначає, з урахуванням яких саме судових рішень він просить проводити перерахунок його з відповідачами фінансових відносин, не надає копії таких рішень.
Слід зазначити, що з суті заявлених позовних вимог вбачається, що вони мають бути предметом судового розгляду у разі звернення відповідачів з відповідними позовами до ОСОБА_2 про стягнення з нього заборгованості за комунальні послуги. У такому разі позивач матиме право заперечувати позовні вимоги та звертатись в рамках такої справи із зустрічними позовними вимогами.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то в даному випадку ця вимога позивача є похідною від вказаних вище позовних вимог. Наразі, оскільки не встановлено з боку відповідачів порушення права позивача, не можна визначити, чи заподіяно йому моральну шкоду та в якому розмірі. Сам позивач також не називає конкретного розміру грошової компенсації моральної шкоди.
Щодо вимоги про накладення заборони на користування розрахунковими рахунками КП «Стандарт-Луганськ» та МКП «Жилсервіс» у випадку порушення підприємствами строків виконання рішень суду колегія суддів вважає, що вони також не стосуються порушених прав та законних інтересів позивача. Чи будуть вони порушені у майбутньому, невідомо, тож не можна вирішувати питання забезпечення виконання рішення з припущенням, що вони не будуть виконуватися.
Посилання апелянта на відсутність з боку відповідачів доказів на підтвердження надання комунальних послуг не заслуговують на увагу, оскільки сам позивач звернувся до суду з вимогами у спосіб, не передбачений цивільним законодавством.
Порушення вказаних апелянтом норм процесуального права судом під час розгляду справи та ухвалення рішення не допущено. Ч. 4.ст 169 ЦПК України дозволяє у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, вирішити справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Щодо оцінки доказів, то у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства, які могли б бути безумовною підставою для скасування рішення, при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 17 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: