Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/4818/13 Головуючий у 1 інстанції Мінгазов Р.В. Суддя-доповідач Спас О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
02 жовтня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 серпня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого вона є, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення. В позові зазначала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом їй та відповідачу належить по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1. Однак відповідач не впускає її з сином до спірного будинку, змінив замок на вхідних дверях не надавши ключів. Іншого помешкання для проживання вона та її неповнолітній син не мають. Її позбавлено прав власника.
Просила суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй та її неповнолітньому сину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 перешкод у користуванні вказаним будинком. Вселити їх. Визначити порядок користування вказаним житловим будинком та земельною ділянкою.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 серпня 2013 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, у здійсненні прав власника щодо 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Усунуто ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, перешкоди у користуванні вказаним нерухомим майном шляхом їх вселення у вказаний будинок.
Позовні вимоги в частині визначення порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою до нього залишено без розгляду за заявою позивачки.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників апелянта адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_6, позивачку ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_7, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Сторонам на праві спільної часткової власності в рівних частках по 1/2 частці належить будинок АДРЕСА_1. Будинок складається з 5 приміщень: коридор площею 9,3м кв., передпокій - 7,6м кв., кімнати - 12,2 та 6,1м кв., кухня - 7,6м кв. Загальна площа приміщень будинку 42,8м кв., житлова 18,3м кв. (а.с.5-10).
Будинок розташований на земельній ділянці площею 2695м кв. (а.с.11).
Майно успадковане сторонами після смерті їх матері, про що приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 30.06.2010р. видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.11).
Позивачка з 05.05.1999р. та її неповнолітній син з 2000р. зареєстровані у спірному будинку, проте проживають без реєстрації у АДРЕСА_2 (а.с.12, 13).
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про усунення перешкод позивачці у здійсненні прав власника 1/2 частини вказаного житлового будинку шляхом вселення її та її неповнолітнього сина суд першої інстанції правильно застосував для вирішення справи норми матеріального права. Зокрема ст. ст. 317, 321, 383, 391 ЦК України, якими визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, власник житлового будинку має право використовувати його для проживання себе та членів родини, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпоряджання своїм майном
Суд правильно виходив з ст. 11 ЦПК України, за якою суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд врахував, що відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права і має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд встановив наявність таких підстав для задоволення позову власника як встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Доводи апеляційної скарги (а.с.115-122) не спростовують висновки рішення суду.
Доводи про те, що позивачка пішла з дому ще за життя їх матері не можуть братися до уваги, оскільки не стосуються предмету спору у справі.
Спір виник із тих правовідносин, які склалися між сторонами після смерті їх матері, коли обидва вони набули у порядку спадкування право власності по 1/2 частині вказаного житлового будинку і відноситься до реалізації прав власника та їх захисту.
Доводи апеляційної скарги про неможливість задоволення позовних вимог, оскільки неможливо встановити порядок користування будинком через замалу житлову площу, не приймаються апеляційним судом, оскільки виходять за межі вирішених позовних вимог, які полягали у вимогах про усунення перешкод в користуванні власністю та вселенні у будинок.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка до пред'явлення позову у будинку не жила не спростовують висновки рішення, оскільки згідно ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що у будинку живе багаточисельна родина відповідача, якій буде заважати позивачка із сином не можуть братися до уваги, оскільки співвласниками є позивачка і відповідач, які мають у власності рівні частки спірного будинку і належне кожному з них право власності не має переваги відносно права іншого.
Доводи апеляційної скарги, в яких відповідач вбачає необхідність вирішення питання про встановлення сервітуту є неприйнятними, так як виходять за визначені ст. ст. 11, 303 ЦПК України межі розгляду справи апеляційним судом, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Вимог, пов'язаних із встановленням сервітуту у справі не заявлено.
З таких же підстав є неприйнятними доводи апеляційної скарги про можливість вирішення спору шляхом надання співвласнику відповідної компенсації.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду ст. 47 ЖК України, яка встановлює норму житлової площі в Українській РСР у розмірі 13,65м кв. на людину не можуть вплинути на вирішення питання щодо законності оскарженого рішення, оскільки не регулюють правовідносини сторін у цій справі.
Доводи апеляційної скарги про порушення допущенні при складенні висновку судової експертизи щодо неможливості визначення порядку користування житловим будинком не спростовують висновки рішення суду, яке відносно цих вимог не ухвалювалось у зв'язку з тим, що позивачка подала заяву про залишення позовної заяви у цій частині без розгляду і ця заява задоволена судом.
З матеріалів справи видно, що позовна заява ОСОБА_3 щодо визначення порядку користування спірним житловим будинком та земельною ділянкою за її заявою залишена без розгляду при ухваленні оскарженого рішення.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності вирішення цього процесуального питання знайшли своє підтвердження.
Відповідно ст. 207 ЦПК України суд першої інстанції, вирішуючи питання за заявою позивачки про залишення без розгляду її позовної заяви щодо вказаної частини позовних вимог, мав постановити ухвалу у вигляді окремого процесуального документу. Проте, суд вказав про це безпосередньо у рішенні.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України вказане є формальним міркуванням, не призвело до ухвалення неправильного рішення. А тому не може потягнути скасування рішення суду.
Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються зокрема на роз'ясненнях п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» де сказано: визнавши, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення, апеляційний суд згідно зі статтею 308 ЦПК ухвалою відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін і обов'язково наводить у ній мотиви, з яких доводи апеляційної скарги відхиляються. Водночас апеляційним судам необхідно враховувати, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Вказані апелянтом недоліки судового рішення не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, не вплинули на суть ухваленого рішення і не призводять до його скасування.
Не мають правових підстав доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо прав неповнолітньої дитини позивачки. У даній справі позивачки є законним представником неповнолітньої дитини і відповідно до ст. 39 ЦПК України у повному обсязі представляє її інтереси.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 серпня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: