ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 12/77

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", с. Білине, Балтського району Одеської області

до відповідача: фермерського господарства "Олена", Кіровоградська область, м. Гайворон

про стягнення 64 758 грн. 76 грн.

Представники сторін:

від позивача - Гончарук О.В., довіреність № б/н  від 15.10.08

від відповідача - участі не брали.

Про час і місце проведення судового засідання відповідач належним чином повідомлений за юридичною адресою.

Позивачем подано позовну заяву про стягнення з відповідача 41 280 грн. 57 коп. основного боргу згідно договору купівлі-продажу № 21 від 01.01.2007 року;  8 271 грн. 88 коп. пені; 1 798 грн. 50 коп. 3% річних та 13 407 грн. 81коп. інфляційних витрат.

В судовому засіданні 16.10.08 р. представник позивача подав уточнення до позовної заяви б/н від 15.10.2008 р., в яких змінив підстави позову та зменшив розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 41 280 грн. 57 коп. основного боргу згідно договору № 55 від 06.07.2006 року, 3 341, 44 коп. пені, 1 782 грн. 00 коп. 3% річних, 13 407 грн. 81коп. інфляційних витрат та 598 грн. 11 коп. державного мита і 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалою суду документи не подав. Позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю.

Розглянувши наявні  матеріали заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи,  господарський суд, -    

                                      В С Т А Н О В И В :

Між сторонами   укладено договір купівлі-продажу № 55 від 06.07.2006 року, за умовами якого відповідач (продавець за умовами договору) зобов’язався виготовляти та систематично відвантажувати і передавати у власність (повне господарське користування) позивачу (покупець за умовами договору) певний товар, певної кількості та якості, а покупець зобов"язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на оплату на умовах даного Договору.

Предметом постачання є молоко незбиране, молоко пастеризоване та молокопродукти, далі товар.

У розділі 6 договору сторони узгодили, що розрахунки за поставлену напротязі поточного місяця партію товару здійснюються в безготівковій, або готівковій формі.

Відповідно до п. 6.3 позивач за згодою відповідача може здійснювати авансові платежі на суму не більше вартості п"ятидобової партії товару (з розрахунку фактичних поставок за 5 попередніх днів).

П.8.2 договору № 55 сторони передбачили, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше ніж за 10 робочих днів до його закінчення, дія договору, визначена до 31 грудня 2006 року, автоматично продовжується на черговий календарний рік. Сторони не подали господарському суду доказів розірвання договору . Натомість позивачем до матеріалів справи подано копії  накладних, згідно  яких відповідач поставив  позивачу у січні та лютому 2007 року молоко у кількості 42011 кг на загальну суму 6 0880,45 грн.

В подальшому сторони врегулювали свої відносини шляхом укладення  нового договору № 21 від 01.01.2007 року.  

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов’язується передати майно / товар/ у власність, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Договору позивач виконував свої зобов"язання, а саме перераховував кошти за поставлений товар та виконав авансові платежі, що підтверджується платіжними дорученнями № 3911 від 05.02.2007 р. кошти в сумі 26 000,00 грн., № 1191 від 05.02.2007 р. кошти в сумі 4 000,00 грн, № 4022 від 28.02.2007 р. кошти в сумі 50 000,00 грн.

В порушення  п.п. 1.1, 6.4 Договору відповідачем не виконано повністю свої зобов"язання щодо поставки товару на суму авансового платежу в сумі 41 280 грн. 57 коп.

Відповідачем не подано доказів виконання умов договору № 55 від 06.07.2006 року  у повному обсязі.

За таких обставин  господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі  41 280,57 грн. повністю .

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 3 341 грн. 44 коп. господарський суд  відмовляє повністю виходячи з наступного.

Відповідно до норм ст.ст. 547,549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору не передбачено сплату пені у разі порушення умов дововору.

Посилання позивача на п. 9.3 Договору є безпідставним, оскільки сторони у цьому пункті договору узгодили, що  у разі невиконання продавцем умов п. 6.4, продавець повинен повернути покупцеві залишок авансу на протязі 3 календарних діб, а також сплатити покупцеві відсотки за використання коштів покупця у розмірі діючому в тому періоді подвійної облікової ставки НБУ за весь час користування коштами покупця.  

Вказане свідчить, що сторонами не узгоджено в належній формі сплату пені  у разі порушення умов договору.

Позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі  13 407,81 грн. за період з березня  2007 року по  серпень 2008 року та 3 % річних в сумі 1 782,00 грн. заперіод з 06.03.2007р. по 26.08.2008р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції та 3 % річних  та стягує з відповідача на користь позивача збитки від інфляції в сумі  13 407,81 грн. за період з березня  2007 року по  серпень 2008 року та 3 % річних в сумі 1 782,00 грн. за період з 06.03.2007р. по 26.08.2008р.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 547,549, 526, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                            В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Олена", 26300, Кіровоградська область, м.Гайворон, вул.Шкільна,1, п/р № 260003103 в ОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 323538, код ОКПО 20657357 на користь відкритого акціонерного товариства "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", 66101, Одеська область, Балтський р-н, с.Білине, вул.Щорса,29, р/р № 26009301000209.980 в Одеській філії ВАТ "ВТБ банк", МФО 388410, код ОКПО 04689582 заборгованість в сумі  41 280,57 грн., три проценти річних в сумі  1 782,00 грн., втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 13 407,81 грн., державне мито в сумі 546,70 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спору в суді в сумі 102,89 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено лише вступну та резолютивну  частини  рішення,  воно набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.