Справа №104/2081/13-ц
Провадження №2/104/625/13
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2013 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого - судді Соколовського І.С.,
при секретарі - Пояркової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
28.08.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивує тим, що вона знаходиться з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 19.01.1991 року. Від спільного життя у шлюбі вони мають двох дітей: доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачкою.
Шлюбні відносини між ними припинені з червня 2008 року, у зв`язку з тим, що у них виявилися різні погляди на питання сім`ї та шлюбу, тривалий час разом не проживають, оскільки відповідач у 2008 році виїхав в м. Сургут Тюменської області Росії на постійне місце проживання, спільне господарство вони не ведуть, сім`я існує формально. Спору про поділ майна та місце проживання дітей між ними немає. Просить шлюб розірвати.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку та просила позов задовольнити у повному обсязі. Після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище «ОСОБА_1».
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.
Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивачки, дотримуючись вимог ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд по даній справі та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для з'ясування прав і взаємовідносин сторін.
Оскільки особи, що беруть участь у справі у судове засідання не з'явилися, суд вважає за можливе, відповідно до статті 197 ЦПК України не здійснювати фіксування процесу технічним засобом.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову за наступними підставами.
Відповідно до ст.112 СК України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен з'ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. У тому випадку, коли суд встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, він постановляє рішення про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 19.01.1991 р., що підтверджується наданою копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4). Після реєстрації шлюбу прізвище позивачки було змінено на «ОСОБА_1». Від спільного життя у шлюбі вони мають двох дітей: доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5-6), яки проживають з позивачкою (а.с.7), що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей, в яких зазначено, що батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2, а матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.5-6). Спору про поділ майна та місцезнаходження дітей між ними немає. Сімейні відносини між сторонами припинені тривалий час, шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо.
Відповідно до ст.ст.21,24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як зазначив законодавець, що мета шлюбу - сумісне співжиття не тільки в сенсі фізичному, але і в моральному - «поєднання подій всього життя, божої та людської правди спілкування». Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції про дискримінацію жінок в частині першій підпункту «с») «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання», тобто дружина шлюбом не закріпляється за чоловіком пожиттєво. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, взявши до уваги обставини життя подружжя наведені в позовній заяві, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя.
У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114,70 грн., оскільки це підтверджується документами, які є у матеріалах справи (а.с.1).
Відповідно до ч.2 ст.115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, з урахуванням причин та обставин розпаду сім'ї, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.21, 24, 110-113 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169,197, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого 19.01.1991 року Відділом РАЦС Євпаторійського міського управління юстиції в АР Крим, актовий запис № 48.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище «ОСОБА_1».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Головуючий: (підпис) З оригіналом згідно.
Суддя: Секретар:
Рішення не набрало законної сили.
Суддя: Секретар: