Головуючий суду 1 інстанції - Кузьменко А.М.
Доповідач - Коновалова В.А.
Справа № 1207/10677/12
Провадження № 22ц/782/3477/13
Рішення
Іменем України
25 вересня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів -Темнікової В.І., Коротенко Є.В.
при секретарі: Булгаковій М.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 липня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
в с т а н о в и л а:
У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до рішення апеляційного суду Луганської області від 19.04.2012 року він зобов'язаний виплачувати аліменти в сумі 3000 грн. щомісячно на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, проте після ухвалення зазначеного рішення суду його матеріальне становище змінилося, зменшилися доходи від підприємницької діяльності, а також погіршився стан його здоров'я.
Позивач просив зменшити розмір стягнутих з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 до 1200 грн. щомісячно.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволені частково. Суд зменшив розмір стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 3000 грн. до 1700 грн., але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.09.2012 року і до повноліття дітей.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити і ухвалити нове рішення про збільшення розміру стягнутих з позивача аліментів з 1700 грн. до 3000 грн., посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм процесуального та матеріального права.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.
Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, надавши аналогічні пояснення викладені в апеляційній скарзі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Виходячи із змісту вказаної правової норми, для зменшення судом розміру аліментів платнику необхідно довести погіршення свого матеріального стану, в зв'язку із зміною сімейного стану або стану здоров'я.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що сторони мають неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання яких позивач за рішенням апеляційного суду Луганської області від 19.04.2012 року зобов'язаний на користь відповідачки виплачувати аліменти в сумі 3000 грн. щомісячно.
Згідно довідки Краснодонської державної податкової інспекції від 16.01.2013 року сума доходу позивача за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року склала 26700 грн., тобто середній щомісячний дохід склав 2225 грн.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 24.03.2013 року ОСОБА_3 не має можливості сплачувати аліменти в сумі 3000 грн. у зв'язку з погіршенням стану здоров'я і необхідністю придбання ліків.
Із епікризів та виписок з історії хвороби вбачається, що позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні: з 30.10.2012 року по 01.12.2012 року, з 08.11.2012 року по 12.11.2012 року, з 19.11.2012 року по 23.11.2012 року, з 08.01.2013 року по 10.01.2013 року, з 19.06.2013 року по 21.06.2013 року.
Згідно фіскальних чеків та накладних позивачем у зв'язку з його лікуванням протягом 2012-2013 року здійснені витрати на придбання ліків на суму 8291,35 грн.
Тому суд першої інстанції з урахуванням зазначених обставин, керуючись ст. 192 Сімейного кодексу України, дійшов висновку про те, що внаслідок зміни матеріального становища позивача та погіршення його стану здоров'я, розмір стягнутих з нього аліментів підлягає зменшенню з 3000 грн. до 1700 грн.
Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги те, що позивач приховує свої прибутки від купівлі і послідуючого перепродажу автомобілів, навмисно знизив свій офіційних дохід від реалізації побутових товарів, не заслуговують на увагу, оскільки, апелянтом, не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суду не надано відповідних доказів про такі обставини, суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні права в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Ніяких доказів апелянтом не надано і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Посилання апелянта на фотографії, які розпечатані із Інтернету, як на підтвердження обставин покупки та продажу позивачем автомобілів не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, ВПМ ДПІ у м. Свердловськ за матеріалами перевірки фактів по заяві ОСОБА_2 від 03.10.2012 року щодо можливих фактів порушень законодавства ОСОБА_3 при реалізації транспортних засобів прийнято рішення - відмовити в порушенні кримінальної справи по ознаках складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України, на підставі ст. 6 п. 2 УПК України.
Таким чином, зазначені вище доводи апелянта є припущеннями, не підтвердженими належними доказами по справі.
Так, як вбачається із матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Луганської області з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дітей у розмірі 3000 грн. щомісячно до повноліття дітей. Визначаючи розмір аліментів суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно довідки Краснодонської ДПІ про обсяг виручки від реалізації товарів дохід ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року складає 182760 грн.
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів позивач зазначив, що його матеріальний стан змінився, а саме суттєво зменшився дохід.
Згідно довідки Краснодонської державної податкової інспекції від 16.08.2012 року сума доходу позивача за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року склала 16800 грн.
Відповідно до довідки Краснодонської державної податкової інспекції сума доходу позивача за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року склала 26700 грн.
Таким чином, середній щомісячний дохід позивача за 2012 рік склав 2225 грн.
Зазначене свідчить про те, що матеріальний стан позивача суттєво змінився, його дохід не дозволяє сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі 3000 грн., що є підставою для зменшення розміру аліментів на підставі ст. 192 СК України.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про зменшення розміру аліментів з 3000 грн. до 1700 грн., враховуючи те, що майновий стан позивача погіршився і на підтвердження цього позивачем було надано докази, яким суд надав належну оцінку в сукупності з іншими доказами, які були надані сторонами суду.
Не заслуговує на увагу і посилання апелянта на те, що судом не досліджувалися обставини стосовно того, що позивач кожен день заправляє автомобіль на суму 200-300 грн., які мали б підтвердити, що дохід позивача складає більше 6000 грн. на місяць, оскільки ці доводи носять голослівний характер і не підтверджені ніякими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не були допитані свідки, які б могли підтвердити обставини про доходи позивача є необґрунтованими, оскільки, апелянт під час звернення до суду із апеляційною скаргою, розгляду справи в суді апеляційної інстанції із відповідним клопотанням щодо допиту свідків не звертався, а діючим цивільно-процесуальним законодавством суду не делеговано право витребувати докази з власної ініціативи. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції апелянт пояснив, що в апеляційній скарзі зазначено про не виклик судом першої інстанції свідків для підтвердження порушення судом норм процесуального права і на виклику свідків не наполягав. Апеляційний же суд відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції як в межах доводів апеляційної скарги, так і вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення дійсно може бути участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою. Як убачається з матеріалів справи в судовому засіданні 28.01.2013 року відповідачем до суду надана заява в якій було заявлено відвід судді Кузьменко А.М. з підстав того, суддя висловив свою думку стосовно результатів розгляду справи; відмови судді у закритті провадження у справі у зв'язку з тим, що вже є рішення апеляційного суду про стягнення аліментів.
Головуючим по справі була розглянута дана заява та за результатами її розгляду постановлена ухвала від 25.03.2013 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді. Зазначена ухвала суду відповідає як матеріалам справи, так і діючому законодавству, оскільки зазначені обставини не є самостійною і безумовною підставою для відводу судді без урахування інших обставин по справі. По даній справі відповідач не навів безспірних доказів зацікавленості головуючого при розгляді справи та необ'єктивного розгляду справи суддею.
Таким чином, у апеляційного суду не має достатніх правових підстав для визнання заяви про відвід судді Кузьменко А.М. обґрунтованою. Отже даний довід не є підставою для скасування рішення по справі.
Посилання апелянта на те, що відвід судді заявлявся неодноразово не відповідає матеріалам справи. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви, крім зазначеної вище, про відвід судді. Додана апелянтом до апеляційної скарги заява про відвід судді від 19 квітня 2013 року не заслуговує на увагу, оскільки дана заява відсутня в матеріалах справи, доказів того, що заява надавалась до суду першої інстанції апелянтом не надано, на заяві відсутній штамп суду про надходження заяви.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не залучено до участі у справі в якості третьої особи орган опіки та піклування, працівникам якого відомо про реальні доходи позивача не заслуговують на увагу, оскільки участь у даній справі органу опіки та піклування не обов'язково. Даний орган залучається обов'язково до участі у справі про зменшення розміру аліментів у разі якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи. Діти сторін по справі не перебувають на утриманні держави, територіальної громади, юридичної особи.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права у зв'язку з неналежним повідомленням відповідачки та її представника про час та місце розгляду справи, винесення оскаржуваного рішення у відсутності відповідачки, що призвело до неповного з'ясування обставин не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення, так як це не є самостійною підставою для скасування правильного рішення по справі. Як вбачається із матеріалів справи, справа неодноразово призначалася до судового засідання і відповідач приймав участь у судових засіданнях, зокрема був присутнім 11 грудня 2012 року, 15 січня 2013 року при розгляді справи та надавав пояснення, неодноразово звертався із клопотанням про відкладення розгляду справи. Представником відповідача під час розгляду справи заявлялися клопотання і надавались докази. Дані обставини свідчать про те, що суд під час ухвалення рішення надав оцінку як поясненням відповідача, так і наданим його представником доказам в сукупності з іншими доказами по справі. Ніяких нових обставин, які могли б вплинути на правильність прийнятого судом рішення, крім тих, яким суд дав належну оцінку, відповідач в апеляційній скарзі не навів, а також не надав до неї нових доказів, які міг би надати, якби приймав участь у розгляді справи 01 липня 2013 року і які могли б вплинути на прийняття рішення, а тому розгляд справи у відсутності відповідача 01 липня 2013 року не вплинув на правильність прийнятого судом рішення. Згідно ж діючого законодавства, а саме ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення тільки тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого не відбулося в даному випадку.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині зазначення судом часу з якого присуджені аліменти у зменшеному розмірі, а саме з 10.09.2012 року, оскільки у випадку задоволення позову аліменти виплачуються в новому розмірі від дня набрання рішення законної сили, а не подання позову. До набрання рішення про зміну розміру аліментів законної сили вони сплачуються в попередньому розмірі
Положення ч. 1 ст. 191 СК України, яким передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову не застосовуються до правовідносин про зміну розміру аліментів.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішення законної сили про що зазначено і в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3.
Крім того, ухвалюючи рішення по справі, суд не звернув належної уваги на те, що при стягненні аліментів в твердій грошовій сумі мінімальний розмір, передбачений ч. 2 ст. 182 СК України, а саме не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не застосовується.
Тому рішення суду слід змінити, виключивши з резолютивній частині рішення слова та цифри «не менше ніж тридцяти відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку починаючи з 10.09.2012 року».
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 192 СК України, ст.ст. 303,309,319 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 липня 2013 року змінити, виключивши з резолютивної частини слова та цифри „не менше ніж тридцяти відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку починаючи з 10.09.2012 року".
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді: