ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
01.10.2013Справа №5002-22/ 5260-2006
За скаргою Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)
на дії центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції (вул. 60 років Жовтня, 21, м. Сімферополь, 95000)
скарга на дії ВДВС у справі №5002-22/5260-2006
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)
до відповідача - державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1 м. Сімферополь, АР Крим, 95000)
про стягнення 31419146,91 грн.
Суддя Дворний І.І.
Представники:
від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - не з'явився;
від центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції - не з'явився;
від державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" - Брагін О.В., довіреність №11/133 від 31.05.2013, представник.
Суть спору: Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" 31419146, 91 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з державного акціонерного товариства ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 18234578,13 грн. заборгованості за природний газ, 3% річних у розмірі 417822,57 грн. , індекс інфляції у розмірі 1095019,67 грн, 50000 грн. пені, надавши відстрочку виконання рішення до 01.09.2006 р. також, стягнуто з державного акціонерного товариства ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 24013.80 грн. держмита та 111.12 грн. витрат по забезпеченню судового процесу.
24 квітня 2006 року на виконання даного рішення суду видано відповідний наказ.
29 липня 2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшла скарга на дії центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, у якій заявник просить суд визнати дії центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 19 червня 2013 року ВП №11684818 з примусового виконання наказу господарського суду від 24 квітня 2006 року №2-22/5260-2006.
Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2013 року скарга прийнята до розгляду суддею Дворним І.І. із призначенням дати судового засідання.
Через неявку представників Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції та державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" у судове засідання, що відбулось 13 серпня 2013 року, суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд скарги, про що виніс відповідну ухвалу.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи.
У судове засідання, що відбулось 27 серпня 2013 року, з'явився представник державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", який заперечував проти задоволення скарги та повідомив суд про повне погашення заборгованості перед позивачем за наказом господарського суду від 24 квітня 2006 року по даній справі, втім доказів на підтвердження своїх доводів боржник суду всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав.
Представники Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції та заявника скарги у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги проінформовані належним чином. Державна виконавча служба правом надати відзив на скаргу не скористалась.
Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Аналізуючи зміст частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому скарга може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції та додатково надані документи, заслухавши пояснення заявника та боржника, надані у судових засіданнях, суд вважає за можливе скаргу задовольнити з огляду на наступне.
17 липня 2013 року скаржником одержана постанова старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Володькіна С.А. від 19 червня 2013 року про зупинення виконавчого провадження №11684818 з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2006 року, з якої вбачається, що виконавче провадження зупинено до 01 січня 2014 року на підставі пункту 15 частини 1 статті 37, статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Постанова мотивована тим, що відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 05 листопада 2005 року №568 «Про затвердження переліку підприємств» публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" знаходиться у переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", та 16 червня 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільної роботи стратегічних підприємств енергійної галузі", згідно якого процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу продовжена до 01 січня 2014 року.
Згідно частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить мотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.
Згідно пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу".
Згідно частини 5 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.
Однак, як вбачається з рішення Конституційного суду України ще від 13 грудня 2012 року у справі №1-26/2012, №18-рп/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу), обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
В мотивувальній частині рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року зазначено, що зі змісту Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" вбачається, що його прийнято з метою сприяння поліпшенню фінансового стану підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості через здійснення заходів, спрямованих на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених Законом №2711; його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, і види якої визначені у законі (преамбула, пункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 статті 1, частина друга статті 2 закону).
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної у пункті 1.4 статті 1 закону, зокрема такої, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії.
Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21 січня 2013 року №01-06/77/2013 також звернуто увагу господарських судів на такі положення рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року:
- виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення);
- зупинення провадження виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з підприємств паливно-енергетичного комплексу у разі внесення їх до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).
- наведений у частині третій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та в абзаці шостому пункту 3.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" перелік підстав, за яких не зупиняється виконавче провадження, не є вичерпним, оскільки підприємства ПЕК, внесені до Реєстру, залишаються суб'єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов'язаних з розрахунками за енергоносії (останній абзац пункту 3 тієї ж частини рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у розмірі 24124,92 грн. відповідно до наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2006 року складається з сум: 24013,80 грн. - держмито та 111,12 грн. - витрати по забезпеченню судового процесу, тобто ці суми не пов'язані з розрахунками за енергоносії та не входять до переліку, який зазначений в рішенні Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року.
Отже, вказана у наказі господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2006 року сума у розмірі 24124,92 грн., що стягнута за рішенням суду, не є заборгованістю, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, а тому внесення Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження №11684818
Відповідно до статті 69 Закону України "Про конституційний суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Згідно частини 5 статті 124 Конституції України, частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, суд приходить до висновку про невірне тлумачення державним виконавцем норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" щодо того, що до спливу строку процедури заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, у державної виконавчої служби не має законних підстав для вжиття заходів примусового виконання стосовно боржника.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження з посиланням на продовження процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу до 01 січня 2014 року.
Згідно пункту 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
На підставі викладеного, доводи, викладені відзиві та запереченнях на скаргу спростовуються, а скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтям 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 19 червня 2013 року №11684818 з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2006 року у справі №2-22/5260-2006.
3. Визнати недійсною постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження від 19 червня 2013 року №11684818 з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2006 року у справі №2-22/5260-2006.
Суддя І.І. Дворний