ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 33/351 | 04.11.08 |
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція»
до закритого акціонерного товариства «Мінський»
про стягнення 4 207,42 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Дараган О.Ю. –представник за довіреністю № 150 від 27.08.2008 року;
від відповідача: не з’явився.
встановив :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Мінський»про стягнення боргу в сумі 4 207,42 грн.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 22.11.2006 року сторони уклали договір поставки № МН-531В/64/11, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити згідно з письмовим замовленням покупця (відповідача) у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару постачальником, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 4.2 договору № МН-531В/64/11 від 22.11.2006 року зобов’язання щодо оплати товару виникає у покупця (відповідача) за умови надання йому постачальником (позивачем) наступних документів: - видатково-прибуткової накладної постачальника із зазначенням асортименту, ціни та кількості товару, що передбачені узгодженими сторонами Специфікацією та замовленням покупця; - податкової накладної постачальника.
Згідно п. 4.3 вищевказаного договору, сторони дійшли до згоди про можливість оплати товару у наступному порядку: покупець здійснює оплату товару, що поставляється постачальником, протягом 21 (двадцяти одного) банківських днів з дня отримання від нього товару. Сторони домовились, що днем здійснення оплати товару вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, перераховується з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника.
Виконуючи умови даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 304 576,82 грн. На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками видаткові накладні на загальну суму 304 576,82 грн. Відповідач перерахував на рахунок позивача суму в розмірі 293 867,53 грн. та повернув товару на 6 573,01 грн.
Представниками сторін був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 05.08.2008 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 136,28 грн.
Відповідно до п. 9.6. вищеназваного договору, у випадку порушення строків оплати поставленого товару, встановлених договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня. Станом на 17.09.2008 року Позивачем нарахована пеня в сумі 70,71 грн.
06.08.2008 року позивач відправив відповідачу претензію за вих. № 133 з проханням сплатити заборгованість в семиденний термін, яка залишилась без відповіді.
У судове засідання 21.10.2008 року представник відповідача не з’явився, про поважні причине неявки суд не повідомив. Представник позивача в судове засідання з’явився та через відділ діловодства подав уточнену позовну заяву по справі та надав докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви, проте вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/351 від 30.09.2008 року не виконав.
Відповідно до п.1,3 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи необхідність витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи на 04.11.2008 р.
04.11.2008 року представник позивача в судове засідання з’явився та подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.09.2008 року, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4 207,42 грн., пеню у розмірі 70,71 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/351 від 30.09.2008 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направив, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням уточнення до позовної заяви.
22.11.2006 року сторони уклали договір поставки № МН-531В/64/11, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити згідно з письмовим замовленням покупця (відповідача) у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару постачальником, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.
За період з 26.01.2007 року по 05.08.2008 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 304 576,82 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками. Відповідач також повернув товару на загальну суму 6 573,01 грн., що передбачено умовами ст. 5 вищеназваного договору та підтверджується накладними про повернення товару, які знаходяться в матеріалах справи. Відповідач перерахував на рахунок позивача суму в розмірі 293 867,53 грн., що підтверджується банківською довідкою, яка наявна в матеріалах справи.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 4.3 Договору № МН-531В/64/11 від 22.11.2006 року покупець здійснює оплату товару, що поставляється постачальником, протягом 21 (двадцяти одного) банківських днів з дня отримання від нього товару. Сторони домовились, що днем здійснення оплати товару вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, перераховується з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника.
06.08.2008 року позивач відправив відповідачу претензію за вих. № 133 з проханням сплатити заборгованість в семиденний термін, яка залишилась без відповіді.
Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Представниками сторін був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.208 року по 05.08.2008 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 136,28 грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 4 136,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 9.6. Договору № МН-531В/64/11 від 22.11.2006 року, у випадку порушення строків оплати поставленого товару, встановлених договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 4.3 вищеназваного договору, покупець здійснює оплату товару, що поставляється постачальником, протягом 21 (двадцяти одного) банківських днів з дня отримання від нього товару. Остання поставка товару по договору поставки була здійснена 24.07.2008 року, що підтверджується видатковою накладною № 24782 від 24.08.2008 року. Оплата за останню поставку товару повинна бути здійснена 22.08.2008 року. Таким чином, станом на 17.09.2008 року, на 26 днів прострочена оплата товару і позивачем булла нарахована пеня в розмірі 70,71 грн.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 70,71 грн. належним чином доведена та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, Мінське шосе, 4, р/р 26006001308967 в АКБ «Райффайзенбанк-Україна», МФО 300528, код ЄДРПОУ 23493904) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8; р/р 26007001306548 в ЗАТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33415498) суму основного боргу 4 207 (чотири тисячі двісті сім) грн. 42 коп., пеню в розмірі 70 (сімдесят) грн. 71 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий