Справа №354/722/13-ц
Провадження №22ц/779/2396/2013
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Гребик Л.В.
Суддя-доповідач Шишко А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,
секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом в.о. Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів дарування і купівлі-продажу за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області на ухвалу Яремчанського міського суду від 15 серпня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Яремчанського міського суду від 15 серпня 2013 року позовна заява в.о. Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері визнана неподаною та повернута позивачу в зв'язку з поданням її без додержання вимог ст.119 ЦПК України і не усуненням її недоліків згідно ухвали суду від 26.07.2013 року.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Івано-Франківської області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного висновку про необхідність повернення позовної заяви, а твердження суду про недотримання прокурором вимог ст.119 ЦПК України є помилковим та упередженим. У зв'язку з цим, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що прокурором при поданні позовної заяви виконано всі вимоги, передбачені ст.119 ЦПК України, а саме: позов подано у письмовій формі; дотримано правила підсудності; зазначено сторони і третіх осіб; чітко сформульовано зміст позовних вимог та їх обґрунтування; зазначено докази, що доводять правову позицію позивача; вказано підстави, які звільняють позивача від доказування певних обставин справи; зазначено чіткий перелік документів, які долучені до позовної заяви; позовна заява підписана уповноваженою на те особою.
Твердження суду про те, що позивачем не виконано вимоги ухвали від 26.07.2013 року є помилковими та необґрунтованими. На виконання ухвали суду від 26.07.2013 року про залишення позовної заяви без руху позивач 09.08.2013 року за №81-1081 вих.-13 направив позовну заяву із усунутими недоліками.
Крім того, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що в позовній заяві не викладено обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, а саме, що орган, зазначений позивачем, - уповноважений Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо розпорядження землями комунальної власності.
В даному випадку, судом проігноровано положення ст.6 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Згідно цієї норми повноваження Державної інспекції сільського господарства України поширюються на правовідносини, пов'язані із набуттям територіальною громадою с. Поляниця права власності на спірну земельну ділянку, розпорядження вказаною ділянкою виконавчим комітетом Поляницької сільської ради шляхом передачі її ОСОБА_2
Вислухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не усунув недоліків раніше поданої позовної заяви щодо зазначення, в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтування необхідності їх захисту, обґрунтування своїх вимог про те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності і що зазначений ним орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо розпорядження земельною ділянкою. Також, суд зазначив, що із змісту позовної заяви є незрозумілим, чому прокурор вважає, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності і чому позов заявлено в інтересах держави в особі Держсільгоспінспекції України, яка не має повноважень на звернення до суду, у зв'язку з чим прокурор набув статусу позивача, хоча зі змісту позовної заяви вбачається, що спірна земельна ділянка належить до земель територіальної громади с. Поляниця.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Процесуальні вимоги до змісту позовної заяви визначені ч.2 ст.119 ЦПК України.
Повертаючи позовну заяву суддя не врахував, що застосування вимог ст.121 ЦПК України можливе лише у випадку, коли позовна заява не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 119 ЦПК України. У зазначеній статті вимоги щодо форми і змісту позовної заяви є вичерпними. Заява не може бути визнана неподаною, залишеною без руху або повернутою з мотивів ненадання доказів та інших не передбачених законом підстав.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом зазначених норм саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
Суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи в процесі її розгляду. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.
Судом першої інстанції не враховано вимоги абзацу 4 пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", яким передбачено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Питання з'ясування якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення та встановлення строків їх подання розглядаються у відповідності до ст.130 ЦПК України в попередньому судовому засіданні.
Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали судом не враховано право прокурора на звернення до суду за захистом інтересів держави (ст. ст. 3, 45 ЦПК України).
Згідно із ст.121 Конституції України та ст.36-1 ЗУ "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
За змістом ч.5 ст.36-1 ЗУ "Про прокуратуру" прокурор визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Також, висновок суду про повернення позовної заяви суперечить абзацу другому ч.2 ст. 45 ЦПК України, згідно якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99, під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Як зазначено у цьому Рішенні прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із матеріалів справи вбачається, що у поданій позовній заяві та в позовній заяві з усуненими недоліками прокурор, на підставі ч. 2 ст. 45 ЦПК України, самостійно визначив, в чому на його думку, полягає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким органом, відповідно до ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Указу Президента України №459/2011 від 13.04.2011 року є Державна інспекція сільського господарства України, яка відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами (п.4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України).
Враховуючи зазначене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви прокурору.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції від 15 серпня 2013 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, а тому підлягає до скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 311, 313-315, 324 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.
Ухвалу Яремчанського міського суду від 15 серпня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий А.І. Шишко
Судді: О.Ю. Беркій
О.В. Пнівчук