ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

У Х В А Л А

№  37/417

17.11.08

За позовом До Про

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» зобов’язання підписати та скріпити печатками акти передачі-приймання природного газу за 2007 рік, які складені згідно з умовами пунктів 10 та 32 правил надання населенню послуг з газопостачання від 09.12.1999 року № 2246 та постанови НКРЕ від 19.12.2006 року № 1672

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судовому засіданні приймали участь представники сторін :

Від позивача : не з’явився;

Від відповідача : Жигадло І.Б.- представник за довіреністю № 105/10 від 15.07.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про зобов’язання підписати та скріпити печатками акти передачі-приймання природного газу за 2007 рік, які складені згідно з умовами пунктів 10 та 32 правил надання населенню послуг з газопостачання від 09.12.1999 року № 2246 та постанови НКРЕ від 19.12.2006 року № 1672.

Позовні  вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо своєчасності підтвердження обсягу газу, що поставляється позивачем шляхом складання підписання та скріплення печаткою актів приймання-передачі газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2008 р. порушено провадження у справі № 37/417, розгляд справи було призначено на 17.11.2008 року о 10-45.

Представник позивача в судове засідання 17.11.2008 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.11.2008 року подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В  :

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин,  а  також  інші  справи, віднесені законом до їх підсудності.

Господарським судам підвідомчі справи визначені в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер, що підтверджується позицією Верховного суду України в постановах  від 11.05.2004 року № 25/389 та від 29.10.2002 року.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як зобов’язання  відповідача підписати акти приймання-передачі товару, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі товару. З ними закон не пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.  Крім того, юридичні факти можуть встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог. На відміну від норм Цивільного процесуального кодексу України (п. 4 ст. 254 та Глава 37), яким передбачено можливість розгляду судами в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки предмет спору не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Акти приймання-передачі за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету, що є лише доказом, а не окремим обов’язком щодо виконання сторонами договірних зобов’язань за договором.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб’єкта господарювання підписати акт, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана правова позиція також підтверджується постановою ВГСУ № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ № 6/517 від 03.10.2007 року та постановою ВСУ від 16.09.2008 року).

Отже, позовна вимога позивача про спонукання підписати  та скріпити печатками акти передачі-приймання природного газу за 2007 рік, які складені згідно з умовами пунктів 10 та 32 правил надання населенню послуг з газопостачання від 09.12.1999 року № 2246 та постанови НКРЕ від 19.12.2006 року № 1672 суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, оскільки така вимога не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, а тому не може розглядатись господарським судом.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі підлягає припиненню.

Крім того, згідно зі статтею 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

З огляду на вищевикладене, сплачене держане мито в розмірі 85,00 грн.  підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 п. 13 Постанови КМУ № 1258 від 21.12.2005 року «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»повернення коштів для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

З огляду на вищевикладене, сплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.  підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1.          Припинити провадження у справі № 37/417.

2.          На підставі даної ухвали повернути Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (49044, м. Дніпрорпетровськ, вул.. Шевченка,2 код ЄДРПОУ 03340920) з Державного бюджету України сплачене державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., яке перераховане платіжним дорученням № 3327 від 21.05.2008 року та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, які сплачені платіжним дорученням № 3328 від 21.05.2008 року (оригінали платіжних доручень залишити в матеріалах справи).

3.          Дана ухвала набирає законної сили з моменту її винесення, а повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Суддя                                                                                           І. Д. Кондратова