УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "13" листопада 2006 р. Справа № 2/3155
Господарський суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Тимошенко О.М.
при секретарі Савчук С.В.
за участю представників сторін
від позивача Мініч Г.Г. (довіреність від 01.09.06)
від відповідача Костюкевич О.В. (довіреність від 06.04.06)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Транс-Ліль" (м. Київ)
до Приватного підприємства "Меблева фабрика "Мірт" (м. Новоград - Волинський)
про стягнення 11940,79 грн., 2794,53 грн. та 1421,90 грн.
Позивачем подану до суду три позовні заяви, яку ухвалою суду об'єднані водне провадження.
В позовній заяві про стягнення 11940,79 грн. позивач зазначає, що між сторонами 20.06.06 укладено договір на транспортно-експедиційне перевезення вантажів. Позивач виконав свої зобов'язання за договором. Відповідач зобов'язання в частині оплат наданих позивачем послуг не виконав. Позивач просить стягнути з відповідача 9015,19 грн. основного боргу, 2743,04 грн. штрафу, 122,07 грн. інфляційних, 60,49 грн. річних.
В позовній заяві про стягнення 2794,53 грн. позивач зазначає, що між сторонами 15.06.06 укладено договір-заявку №155 на транспортно-експедиційне перевезення вантажів. Позивач виконав свої зобов'язання за договором. Відповідач зобов'язання в частині оплат наданих позивачем послуг виконав, однак з пропуском встановленого договором строку. Позивач просить стягнути з відповідача 2743,04 грн. штрафу, 40,13 грн. інфляційних, 11,36 грн. річних.
В позовній заяві про стягнення 1421,90 грн. позивач зазначає, що між сторонами 15.06.06 укладено договір-заявку №156 на транспортно-експедиційне перевезення вантажів. Позивач виконав свої зобов'язання за договором. Відповідач зобов'язання в частині оплат наданих позивачем послуг виконав, однак з пропуском встановленого договором строку. Позивач просить стягнути з відповідача 1414 грн. штрафу, 6,16 грн. інфляційних, 1,74 грн. річних.
Відповідач надав письмовий відзив, в якому позов не визнає, зазначає, що позовна заява про стягнення 11940,79 грн. підписана неповноважною особою. Щодо інших позовних вимог відповідач зазначив, що позивач дійсно надавав послуги відповідачу по перевезенню, однак між сторонами не укладався письмовий договір який би передбачав штрафні санкції чи строк виконання зобов'язань.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що за взаємною згодою договори укладались за допомогою факсимільного зв'язку, тому оригінали з "мокрою" печаткою відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у письмовому відзиві.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Позовна заява про стягнення 11940,79 грн. підписана адвокатом МінічГ.Г. До позовної заяви не приєднано довіреності чи іншого документу, який надає право Мінічу Г.Г. підписувати та подавати до суду позовні заяви. Таким чином зазначена позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 81 ч.1 п.1 ГПК України як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
З міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №0076808 та №0161610 вбачається відповідач отримав послуги перевезення вантажів. З позовної заяви, з відзиву відповідача, з податкових накладних та рахунків виданих позивачем, які оплачені відповідачем, господарський суд робить висновок, що між сторонами укладений усний договір транспортного експедирування, за яким позивач є експедитором.
Надані позивачем до суду фотокопії договорів-заявок №155 та №156 не можуть вважатися право чинами, що вчинені у письмовій формі, так як не відповідають вимогам ст. 207 ЦК України.
Відповідно до ст. 547 ч.2 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 215 ч.2 ЦК України нікчемний правочин є недійсним, а отже відповідно до ст. 216 ч.1 ЦК України не створює юридичних наслідків.
Звідси, вимога позивача про стягнення штрафу задоволенню не підлягає як безпідставна.
Вимоги позивача про стягнення інфляційних та річних задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Позивачем не надано доказів встановлення строку виконання зобов'язань відповідачем за надані послуги в частині їх оплати, тому строк виконання зобов'язань відповідачем вважається не встановленим.
Відповідно до ст. 530 ч.2 ЦК України якщо строк виконання зобов'язань не встановлений, боржник повинен виконати зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Вимога про оплату заявлена позивачем у вигляді претензії, яка отримана відповідачем 05.07.06, отже останнім днем для оплати, коли обов'язок відповідача буде вважатися виконаним в установлений строк, є 12.07.06.
В позовній заяві про стягнення 1421,90 грн. позивач зазначає, що остаточний розрахунок проведений відповідачем 04.07.06, тобто в установлений законом строк.
В позовній заяві про стягнення 2794,53 грн. позивач зазначає, що остаточний розрахунок проведений відповідачем 13.07.06, тобто з простроченням строку виконання зобов'язань на 1 день.
Разом з тим з розрахунку річних та інфляційних, який міститься в позовній заяві вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача річні та інфляційні за період до 12.07.06, тобто за період, коли строк виконання відповідачем обов'язку не настав.
Звідси, вимоги позивача про стягнення річних та інфляційних задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Приватного підприємства "Транс-Ліль" до Приватного підприємства "Меблева фабрика "Мірт" про стягнення 11940,79 грн. залишити без розгляду.
Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства "Транс-Ліль" до Приватного підприємства "Меблева фабрика "Мірт" про стягнення 2794,53 грн. та 1421,90 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання 13.12.06.
Суддя Тимошенко О.М.