ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/358

31.10.08

За позовом

Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До	Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної в м. Києві ради

Про	стягнення 107 020,62 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача Герасименко К.Г.- представник за довіреністю № У07/7948 від 18.12.2007 року;  Цурка Н.О.- представник за довіреністю № У07/7944 від 18.12.2007 року; Іваненко І.П.- представник за довіреністю № Д07/3801 від 02.07.2008 року;

Від відповідача Гордов С.М.- представник за довіреністю № 76-21 від 10.01.2008 року;

 

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.10.2008 року та  27.10.2008 року оголошувалась перерва.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної в м. Києві ради  про стягнення 107020,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати на поставлену електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2008 р. порушено провадження у справі № 37/358, розгляд справи було призначено на 30.09.2008 року о 15-00.

Представник позивача в судовому засіданні 31.10.2008 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідач відзив на позовну заяву не подав, а тому справа у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до  статті 85 Господарського процесуального кодексу України  за згодою представників позивача та відповідача судом було оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2004 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Деснянського району (далі - споживач) (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір № 350413 про постачання електричної енергії (далі - договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.1, 4.1 договору  позивач постачає електричну енергію, як різновид товарної продукції в межах дозволеної до використання потужності, згідно з величинами постачання електроенергії за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем ПКЕЕ, ПУЕ, згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів, а відповідач своєчасно та у повному обсязі здійснює розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносить інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов’язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Відповідно до п. 13 додатку 2.2 до договору сторони погодили, що протягом розрахункового періоду, який починається першого числа кожного місяця і закінчується в останній день цього місяця, споживачем здійснюється повна оплата вартості активної електроенергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку, тобто до 1 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав. За період з 01.10.2006 р. по 01.07.2008 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 768452,58 грн. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 688015,38 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 80437,20 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»  доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В договорі сторони погодили порядок розрахунків та встановили строки виконання зобов’язання щодо оплати поставленої електричної енергії, зокрема : протягом розрахункового періоду, який починається першого числа кожного місяця і закінчується в останній день цього місяця, споживачем здійснюється повна оплата вартості активної електроенергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку, тобто до 1 числа поточного місяця (додаток 2.2 до  договору).

Судом встановлено, що за період з 01.10.2006 р. по 01.07.2008 р. позивачем відповідачу поставлено електричну енергію на суму 768452,58 грн., що підтверджується звітами про використану електроенергію, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач, в порушення вимог договору та норм чинного законодавства, за поставлену електричну енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 80437,20 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 80437,20 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 22087,03 грн. та 3 % річних в розмірі 4496,39 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 4496,39 грн. та інфляційні витрати в розмірі 22087,03 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідність використатити право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/358 від 31.10.2008 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної в місті Києві ради (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 35207972) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 80437 (вісімдесят тисяч чотириста тридцять сім) грн. 20 коп. –основного боргу за спожиту електричну енергію, 4496 (чотири тисячі чотириста дев’яносто шість) грн. 39 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 22087 (двадцять дві тисячі вісімдесят сім) грн. 03 коп. –інфляційних витрат, 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 21 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 р. у справі № 37/358 на шість місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

з 01.12.2008 року –13406 (тринадцять тисяч чотириста шість) грн. 20 коп. –основного боргу, 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 40 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 3681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 17 коп. –інфляційних витрат, 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 21 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

з 01.01.2009 року – 13406 (тринадцять тисяч чотириста шість) грн. 20 коп. –основного боргу, 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 40 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 3681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 17 коп. –інфляційних витрат,

з 01.02.2009 року –13406 (тринадцять тисяч чотириста шість) грн. 20 коп. –основного боргу, 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 40 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 3681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 17 коп. –інфляційних витрат,

з 01.03.2009 року – 13406 (тринадцять тисяч чотириста шість) грн. 20 коп. –основного боргу, 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 40 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 3681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 17 коп. –інфляційних витрат,

з 01.04.2009 року – 13406 (тринадцять тисяч чотириста шість) грн. 20 коп. –основного боргу, 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 40 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 3681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 17 коп. –інфляційних витрат,

з 01.05.2009 року – 13406 (тринадцять тисяч чотириста шість) грн. 20 коп. –основного боргу, 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 40 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 3681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 17 коп. –інфляційних витрат.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 12.11.2008 року