УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 102/877/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Ісроілова В.У.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
"25" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Кірюхіної М.А.,
СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,
При секретаріРижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Армянського учбово-виховного комплексу школи-ліцею №2, Управління освіти у справах сім'ї, молоді та спорту Армянської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Армянського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Армянського учбово-виховного комплексу школи-ліцею №2, Управління освіти у справах сім'ї, молоді та спорту Армянської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом № 109 від 11.03.2013 р. на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків, що виявилось у порушенні п. 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку розділу ІІІ "Основні права та обов'язки працівника" та п. 2.11, 2.18, 2.28, 2.30, 2.33, 4.6 посадової інструкції вчителя. Позивачка вважає винесення зазначеного наказу незаконним та зазначає, що внаслідок дій відповідачів їй заподіяна матеріальна шкода, яка полягає у придбанні медичних препаратів для її лікування, а також моральної шкоди. На підставі викладеного позивачка просить визнати незаконним та скасувати наказ №109 від 11.03.2013 року, стягнути з Армянського учбово-виховного комплексу школи-ліцею № 2 матеріальну шкоду в розмірі 832 грн. 44 коп., з Управління освіти у справах сім'ї, молоді та спорту Армянської міської ради моральну шкоду в розмірі 6000 грн.
Рішенням Армянського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасувано пункт № 1 наказу № 109 від 11.03.2013 р. директора Армянського учбово-виховного комплексу школи-ліцею № 2 у відношенні ОСОБА_6 про накладання дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Стягнуто з Управління освіти у справах сім'ї, молоді та спорту Армянської міської ради на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його зміну в частині відмови в стягненні на її користь матеріальної шкоди в розмірі 832,44 грн., яку вона понесла внаслідок придбання медичних препаратів для лікування у зв'язку з незаконним накладенням відповідачем на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, посилаючись на те, що в цій частині оскаржуване рішення незаконне та необґрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення в частині задоволення позову сторонами не оскаржується, тому підстави для його апеляційного перегляду в цій частині відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, яку позивачка понесла при придбанні медичних препаратів на її лікування, внаслідок накладення на неї відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою суду не надано доказів того, що саме діями відповідача спричинено шкоду, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
За змістом статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, у справах про відшкодування матеріальної шкоди позивач має довести факт заподіяння цієї шкоди, її розмір, протиправність поведінки її заподіювача, а також причинний зв'язок між цією поведінкою та шкодою, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до вимог статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 165 від 15.08.1991 року ОСОБА_6 призначена на посаду вчителя іноземних мов в АСШ №2.
Наказом міського відділу освіти №169 від 02.10.2000 року позивачка переведена вчителем англійської мови до УВК школи-ліцею№2.
Наказом №109 директора Армянського учбово-виховного комплексу школи-ліцею №2 від 11.03.2013 року в пункті №1 на ОСОБА_6 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення п. 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку розділу III «Основні права та обов'язки працівника» та п.2.11,2.18,2.28,2.30,2.33,4.6 посадової інструкції вчителя.
З листка непрацездатності серії АГГ№485967 ОСОБА_6 слідує, що в період з 15.03.2013 року по 29.03.2013 року вона знаходилась на лікуванні в Центральній міській лікарні м.Армянська. Причина непрацездатності - захворювання загальне.
З витягу з історії хвороби №1198 позивачки вбачається, що діагноз при виписці у неї - цефалгія на фоні артеріальної гіпертензії.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що госпіталізація позивачки у лікарню мала місце в результаті погіршення стану її здоров'я, а саме у зв'язку з артеріальною гіпертензією, яка є хронічним захворюванням, тобто не в результаті накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Таким чином, ОСОБА_6 в силу вимог ст.10,60 ЦПК України не надала належних доказів на підтвердження того, що саме діями відповідача їй спричинено матеріальну шкоду.
Доводи апелянта щодо неправильного зазначення в рішенні суду діагнозу «артеріальна гіпертензія» замість «цефалгія на фоні артеріальної гіпертензії», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки це не впливає на правильність висновків суду по суті спору.
Колегія суддів також не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги щодо необхідності зазначення у мотивувальній частині рішення висновків щодо походження скарг батьків, проходження атестації, отримання одним з учнів травми та інше, оскільки зазначені обставини не мають правового значення для правильного вирішення данного спору.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Армянського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: