РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 2-5228/2010Головуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

РІШЕННЯ

"25" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Кірюхіної М.А.,

СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,

При секретаріРижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 17 листопада 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 серпня 2006 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого дітей вони не мають. Сумісне життя у неї з відповідачем не склалося через несумісність характерів, поглядів на сумісне життя, проблемами матеріального характеру, зловживанням відповідачем спиртними напоями, влаштуванням ним сварок, скандалів. З травня 2010 року сторони проживають окремо, сумісного господарства не ведуть, почуття любові та поваги друг до друга втратили, їх шлюб носить формальний характер, родина розпалась остаточно, примирення між ними неможливо.

Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 17 листопада 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований 19 серпня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ялтинського міського управління юстиції АР Крим, актовий запис №372, між ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Ухвалою суду від 10 травня 2011 року заява ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

На заочне рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що воно незаконне. Відповідач вказує на неналежне повідомлення його про час та місце розгляду справи, що призвело до неповного з'ясування обставин у справі та неправильних висновків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи заочне рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції вважав встановленим, що подружжя припинили спільне життя з травня 2010 року через втрату взаємних почуттів любові та поваги одне до одного, примирення між ними неможливе.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

Як встановлено при апеляційному перегляді справи, 29 жовтня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 19 серпня 2006 року відділом РАЦС Ялтинського міського управління юстиції АР Крим, актовий запис № 372. Позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що негативна поведінка відповідача, зловживанням ним спиртними напоями, матеріальні труднощі привели до припинення шлюбних відносин. Позивачка також вказала, що спільних дітей вони не мають, спор щодо майна відсутній.

10 листопада 2010 року відкрито провадження у цивільній справі, справа призначена на 17 листопада 2010 року, і в цей же день ухвалено рішення.

Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.

Положеннями ст.111, 112 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок суду з'ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, інші обставини життя подружжя, а також вжити заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як роз'яснено в п.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, не виконавши наведені приписи закону і не врахувавши роз'яснення Верховного Суду України, ухвалив рішення не перевіривши дійсних причин звернення ОСОБА_6 до суду з позовом, не заслухавши думку відповідача, без обговорення питання щодо можливості примирення подружжя.

При апеляційному перегляді справи позивачка погодилась з доводами апеляційної скарги та пояснила, що звернення до суду було помилковим, поспішним, фактично подружні відносини між нею та відповідачем не припинялись, тривають дотепер, а надана суду інформація є недостовірною. Позивачка також пояснила, що свідоцтво про розірвання шлюбу у органах РАЦС ані вона, ані відповідач не отримували, оскільки на момент розгляду спору в суді була виключена ст. 117 Сімейного кодексу України, якою було врегулюване це питання.

З матеріалів справи вбачається, що з березня 2010 року сторони по справі неодноразово зверталися як до судових органів, так і до інших органів влади з приводу незгоди із судовим рішенням. В своїх зверненнях вони посилались на помилковість та поспішність звернення до суду, вказували, що шлюбні відносини не припинялись.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутні, а відтак відповідно до п. 1 - 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

ВИРІШила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 17 листопада 2010 року скасувати.

В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: