ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/354

21.10.08

За позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Мелітопольгаз»

До	Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про	визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.02.2008 року № 31/19-2015

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача:     Жейнова А.І.- представник за довіреністю № 2 від 08.01.2008 року;

Від відповідача:           Єнік Є.В.- представник за довіреністю № 246/10 від 29.12.2007 року; Мицько Р.М.- представник за довіреністю № 115/10 від 15.07.2008 року;

 Відповідно до статті 77 Господарського кодексу України в судовому засіданні 29.09.2008 року оголошувалась перерва до 21.10.2008 року

Обставини справи

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Мелітопольгаз»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.02.2008 року № 31/19-2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 р. порушено провадження у справі № 37/354, розгляд справи було призначено на 29.09.2008 року о 15-45.

Представник відповідача 29.09.2008 р. в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що проти позову заперечує з огляду на наступне. У відповідності до статті 202 ЦК України, право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатостороннімим (договори). Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю з цими особами. Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї сторони. Таким чином, для припинення зобов'язань зарахуванням необхідно наявність кількох умов. По - перше, зарахування можливе у разі, коли зобов'язання є зустрічним, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим є кредитором за другим зобов'язанням. По - друге, вимоги, що є предметом зарахування, мають бути однорідними: повинні бути речі одного виду, роду. При цьому, характер зобов 'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. По —третє, зарахування можливе щодо вимог, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування. Тобто, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який вчиняється однією стороною та створює обов'язки для іншої сторони без згоди на то останньої. ДК «Газ України»використало своє право та припинила зобов'язання проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме зменшило кредиторську заборгованість по договору на транспортування природного газу № 06/07-104 за рахунок зменшення дебіторської заборгованості, яка підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.10.2006 року № 25/141/06.

Відповідач зазначає, що Закону України «Про виконавче провадження»та стаття 601 Цивільного кодексу України не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення. Для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.09.2008 року було оголошено перерву до 21.10.2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2008 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2008 року зазначив, що проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2003 року між сторонами був укладений договір № 06/03-3053 на постачання природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2006 року № 25/141/06 позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»було частково задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз» основного боргу № 06/03-3053 на постачання природного газу в розмірі 2011259,77 грн., 3 % річних в розмірі 122437,86 грн., збитків від інфляції в розмірі 359291,78 грн., а також 22159,04 грн. державного мита та 102,54 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищевказаного рішення 25.10.2006 року був виданий наказ.

21.11.2006 року постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Мелітополь та Мелітопольському районі Запорізької області було відкрито виконавче провадження, а також ВАТ «Мелітопольгаз»наданий строк до 28.11.2006 року для добровільного виконання наказу.

22.11.2006 року  постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Мелітополь та Мелітопольському районі Запорізької області було зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 25/141/06, виданого 25.10.2006 року Господарським судом Запорізької області, у зв’язку з тим, що згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.08.2003 року по справі № 25/55 порушено справу про банкрутство ВАТ «Мелітопольгаз»і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, 12 січня 2007 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Відкритим акціонерним товариством «Мелітопольгаз»був укладений договір про надання  послуг по транспортуванню природного газу в 2007 року. Згідно даного договору відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 1534737,71 грн. даний факт визнається та не оспорюється жодної із сторін.

29.02.2008 року Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»надіслала на адресу Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз»заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/19-2015.

Відповідно до вищевказаної заяви відповідач зменшив дебіторську заборгованість позивача на суму 1534737,71 грн. (заборгованість згідно рішення Господарського суду міста Києва 04.10.2006 року № 24/141/06 : 20836,99 грн. -  державне мито, 359291,78 грн. - інфляційні, 122437,86 грн. –3 % річних, 1032171,08 грн. –основний борг) за договором № 06/03-3053 від  24.12.2003 р. та відобразив в бухгалтерському обліку цю суму, як зменшення кредиторської заборгованості перед позивачем за договором від 12.01.2007 року № 06/07-104. Відповідно до даної заяви зобов’язання Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз»на суму 1534737,71 грн. за договорами від 24.12.2003 року № 06/03-3053 та від 12.01.2007 року № 06/07-104 було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз»не погоджуючись з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог звернулося до суду за захистом свого порушеного права з вимогою про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог з боку  Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 29.02.2008 року № 31/19-2015.

Підставами для визнання недійсним даного правочину позивач вбачає ту обставину, що вимоги по договорах від 12.01.2007 року № 06/07-111 та від 18.01.2000 року № 10/16-29 не є однорідними.

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тієї підстави, що при здійсненні зарахування зустрічних вимог було дотримано всіх необхідних вимог статті 601 Цивільного кодексу України, а тому відповідно Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»було правомірно проведено зарахування на підставі вищевказаної заяви.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином суд зазначає, що зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні
бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не
підлягає виконанню.

Отже, зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до листа ВАСУ від 01.07.1996 року № 01-8/241 припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Судом встановлено, що заборгованість позивача перед відповідачем за договором № 06/03-3053 від 24.12.2003 року мала спірний характер і була стягнута з останнього в судовому порядку згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 04.10.2006 року № 25/141/06.

Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про судоустрій України»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Таким чином, право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах та у спосіб, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».      

Суд відзначає, що посилання відповідача на відсутність законодавчої заборони здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог під час виконавчого провадження, як на підставу відмови в позові, є помилковим, оскільки будь-які дії сторін в тому числі і залік зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що відсутність такої заборони обумовлена, зокрема ст.ст. 24, 30  Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких боржник протягом строку, визначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження, має право добровільно виконати рішення суду в тому числі і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження (частини 4 статті  30  Закону України «Про виконавче провадження»).

І тільки, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до  пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Вказана  норма  визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються  дії з примусового виконання  рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний з його суттю.

В силу  положень пункту  8 частини  1 статті 34  Закону України «Про  виконавче провадження», та абзацу першого  частини 6 статті 12 Закону  України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадку порушення  судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження не стосується  лише тих вимог стягувачів, на які дія  мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

Судом встановлено, що відповідно до постанови  державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Мелітополь та Мелітопольському районі Запорізької області від 22.11.2006 року Дочірній компанії «Газ України»був встановлений строк для добровільного виконання рішення до 28.11.2006 року, тобто лише до 28.11.2006 року відповідач мав право виконати рішення Господарського Запорізької області, в тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог.

В свою чергу, відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог вже на стадії примусового виконання рішення. При цьому судом враховано, що виконання рішення на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

В зв’язку з тим, що постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Мелітополь та Мелітопольському районі Запорізької області від 22.11.2008 року виконавче провадження з виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.10.2006 року № 25/141/06 на стадії примусового виконання рішення зупинено, а у відповідності до частини 4 статті 36 Закону України «Про  виконавче провадження»впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться, а отже жодна із сторін не має проводити зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, судом враховано, що в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, однорідність вимог, що є предметом зарахування, передбачає і їх юридичну однорідність.

В даному ж випадку, стягнута відповідачем через суд заборгованість за договором № 06/03-3053 від 24.12.2003 року не може вважатись юридично однорідною з вимогою позивача за договором № 06/07-104 від 12.01.2007 року, оскільки право на отримання цієї заборгованості відповідач має реалізовувати в межах тієї процедури, яка встановлена законодавством про виконавче провадження.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз»щодо визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»№ 31/19-2015 від 29.02.2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, 82 —85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»№  31/19-2015 від 29.02.2008 року.

3.          Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, ко ЄДРПОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз»(72318, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-А, код ЄДРПОУ 05535349) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 10.11.2008 року